Постанова

від 14.07.2015 по справі 826/4540/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2015 року № 826/4540/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.06.2013 №0004542260 та №0004532260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 р. справа № К/800/56184/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. та призначено судовий розгляд справи.

Як встановлено колегією Вищого адміністративного суду України, судами першої та апеляційної інстанції не було наведено жодних висновків щодо достовірності чи недостовірності даних, вказаних у первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки.

Суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами послалися на письмові пояснення позивача, з яких встановили, що за умовами договорів позивач лише за згодою ТОВ "Айкон-МПБ" може долучати субпідрядників до виконання робіт визначених договорами, при цьому, не навели жодного мотивування в якій формі, на думку суду, ця згода повинна бути викладена. А також, з огляду на наявність в матеріалах справи договорів позивача з ТОВ "Айкон-МПБ", не послались на відповідні пункти догорів, з яких зробили такий висновок.

Також, не можна вважати обґрунтованим висновок судів про недоведеність позивачем неможливості самостійно та власними силами виконати договірні зобов'язання перед генеральним замовником робіт, тобто без залучення контрагентів. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо). А тому відсутні підстави виключати з податкового обліку витрати на оплату послуг (у тому числі й по ПДВ) лише з тих мотивів, що платник може самостійно виконати відповідні роботи власними силами без залучення інших постачальників.

В свою чергу, суб'єкт господарювання не зобов'язаний виконувати будівельні роботи власними силами з огляду на те, що для таких цілей існують інститути підряду і субпідряду.

Також колегія Вищого адміністративного суду України звернула увагу на той факт, що оцінка судами обставинам фактичного об'єму виконаних робіт та їх складності у співставленні з терміном їх виконання за договором та задіяній кількості трудових ресурсів взагалі не надавалась.

Крім того, суди на спростування реальності господарських операцій позивача з контрагентами послались на протоколи допиту директора та засновника ТОВ "Спецекспертгруп" від 15.02.2013 та на лист прокуратури міста Києва від 19.03.2013, котрим жодної оцінки не надали.

Разом з тим, ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, для правильного вирішення цього спору необхідно вичерпно з'ясувати дійсний економічний зміст господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися зобов'язання сторін за названими договорами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 04.06.2013 р. № 629/22-6/37859578 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від «б/д» червня 2013 року № 0004542260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 164,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від «б/д» червня 2013 року № 0004532260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96 771,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що висновки відповідача є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що господарські операції позивача з його контрагентами є безтоварними, оскільки за своєю сутністю не мають на меті отримання економічної вигоди.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оріон Компанія» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Голден Україна» за період з 01.06.2010 р. по 30.04.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 664, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в перевіряємий період на загальну суму 77 417,00 грн., в тому числі за IV квартал 2012 р. - 77 417,00 грн.

Також ТОВ «Оріон Компанія» позбавлено права включення до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у 2013 році суми витрат в 40 000,00 грн., що сформована за даними бухгалтерського обліку.

2. п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст.658, ст. 664, ст. 203, п. 1 ст. 215, ст. 228, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (в т.ч. за рахунок сформованого від'ємного значення з ПДВ) на загальну суму 81 731,00 грн., в тому числі: грудень 2012 р. в сумі - 68 314,00 грн., лютий 2013 р. в сумі - 13 417,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 р. № 629/22-6/37859578 та винесено:

- податкове повідомлення-рішення від «б/д» червня 2013 р. № 0004542260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 164,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 81 731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 433,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від «б/д» червня 2013 р. № 0004532260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96 771,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 77 417,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 354,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На період проведення перевірки товариство зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності, згідно з Витягом державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Діяльність позивача здійснюється на підставі Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія АД № 035341 від 06.06.2012 р.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, в 2012 році позивачем (підрядником) та ТОВ «Айкон-МПБ» (замовником) було укладені договори на виконання робіт з монтажу і пуско-наладці систем вентиляції на об'єктах: фітнес-клуб за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56 А (договір № 300712 від 30.07.2012 р.) та серверне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6а (договір № 0510 від 05.10.2012 р.).

Позивач, як підрядник за погодженням із замовником, долучив до їх виконання субпідрядників: ТОВ «Спецекспертгруп» і ТОВ «Голден Україна». Обидва субпідрядники мали ліцензії (а.с. 48-51 Том 1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Спецекспертгруп», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Оріон Компанія» (замовник) та ТОВ «Спецекспертгруп» (виконавець) укладено договір № С-25 від 01.11.2012 р., відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по вентиляції на об'єкті фітнес-клуб в фізкультурно-оздоровчому комплексі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-А. Роботи на вказаному об'єкті виконуються з використанням матеріальних ресурсів замовника. Комплекс робіт по створенню системи включає: монтажні роботи, пусконаладжувальні роботи.

Розрахунок між сторонами за фактично виконані роботи здійснюється перерахуванням замовником виконавцю суми, що визначається на основі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного представниками сторін.

По завершенню виконання робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт та витрат (ф. № КБ-3).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну на будівництво об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56-А, що здійснюється у 2012 році (а.с. 56 - 57 Том 1), акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 р. (а.с. 58-66 Том 1), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 р. (а.с. 67- 68 Том 1), акт приймання-виконання будівельних робіт за грудень 2012 р. (а.с. 73-76 Том 1), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (а.с. 77-78 Том 1),

ТОВ «Спецекспертгруп» виписано ТОВ «Оріон Компанія» рахунки-фактури (а.с. 69, 71, 74 Том 1), податкові накладні (а.с. 70, 72, 80 Том 1).

Також між ТОВ «Оріон Компанія» (замовник) та ТОВ «Спецекспертгруп» (виконавець) укладено договір № С- 27 від 03.12.2012 р., відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по створенню системи кондиціювання, вентиляції і газовидалення серверного приміщення на території за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6 а. Комплекс робіт по створенню системи включає: монтажні роботи, пусконаладжувальні роботи.

Розрахунок між сторонами за фактично виконані роботи здійснюється перерахуванням замовником виконавцю суми, що визначається на основі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного представниками сторін.

По завершенню виконання робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт та витрат (ф. № КБ-3).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну (а.с. 85- 86 Том 1), акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. (ф. № КБ-2в) (а.с. 87-91 Том 1), довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень (а.с. 92-93 Том 1).

ТОВ «Спецекспертгруп» виписано ТОВ «Оріон Компанія» рахунок-фактуру (а.с.94 Том 1) та податкову накладну (а.с. 95 Том 1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Голден Україна», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Голден Україна» (постачальник) та ТОВ «Оріон Компанія» (покупець) укладено договір поставки № 14 від 20.12.2012 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору передати у власність покупця товар (партію товару) на підставі та в строки, згідно умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - пропіленгліколь 40%.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду рахунок - фактуру, видаткову накладну, податкову накладну (а.с. 100-102 Том 1).

Також між ТОВ «Оріон Компанія» (замовник) та ТОВ «Голден Україна» (виконавець) укладено договір підряду № ГУ -5 від 04.01.2013 р., відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по вентиляції на об'єкті: фітнес-клуб в фізкультурно-оздоровчому комплексі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56 -А.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірну ціну (а.с. 107- 109 Том 1), акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 р. (ф. № КБ-2в) (а.с. 110-119 Том 1), рахунок-фактуру, податкову накладну (а.с. 120-121 Том 1).

Разом з тим, на підтвердження виконання договору підряду (генерального) № 300712 від 30.07.2012 р. позивачем надано суду акти надання послуг (а.с. 128-166 Том 1), на підтвердження виконання договору № 0510 від 05.10.2012 р. - видаткові накладні (а.с. 171-173 Том 1),

На підтвердження оплати за укладеними вище договорами, а саме: № 300712 від 30.07.2012 р., № 0510 від 05.10.2012 р., № С-25 від 01.11.2012, № С- 27 від 03.12.2012 р, № 14 від 20.12.2012 р., № ГУ -5 від 04.01.2013 р. позивачем надано суду банківські виписки.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на постанову СВ ДПІ у Печерському районі про призначення перевірки ТОВ «Оріон Компанія» по взаємовідносинах з ТОВ «Спецекспертгруп» від 15.03.2013 р. Вказана постанова винесена по досудовому розслідуванню, зареєстрованому в Єдиному реєстрі від 17.01.2013 р. № 4201311060000070 за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу допиту від 15.02.2013 р. директор та засновник ТОВ «Спецекспертгруп» гр. ОСОБА_1 повідомив, що зареєстрував на своє ім'я декілька підприємств за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності. Також гр. ОСОБА_1 повідомив, що власних коштів та майна до статутного капіталу ТОВ «Спецекспертгруп» не вносив та жодних документів фінансово -господарської діяльності даного товариства не підписував.

Також, висновки відповідача ґрунтуються на листі Прокуратури м. Києва від 19.03.2013 р. № 06/03-358/3 щодо призначення перевірки ТОВ «Оріон Компанія». Вказаний лист було надіслано в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42012110000000358 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

В рамках вищевказаного провадження допитано директора та засновника ТОВ «Голден Україна» гр. ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував на своє ім'я невідомі підприємства за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності. Також гр. ОСОБА_2 повідомив, що доручення на здійснення реєстрації підприємства у державних установах не давав, печатку не виготовляв та жодних документів фінансово - господарської діяльності ТОВ «Голден Україна» не підписував.

Оцінюючі спірні правовідносини суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Згідно інформації, отриманої судом із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 29.10.2013 р. Печерським районним по обвинуваченню гр. ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України винесено вирок у справі № 757/23026/13-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання. Оскільки вказане рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду даної справи, вирок у справі № 757/23026/13-к набрав законної сили.

Зважаючи на викладене, дана обставина в силу положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства є для суду преюдиційною.

Разом з тим, доказів винесення вироку у кримінальній справі відносно директора ТОВ «Голден Україна» гр. ОСОБА_2 відповідачем не надано.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазналось між позивачем та ТОВ «Айкон-МПБ» (замовником) було укладені договори на виконання робіт з монтажу і пусконаладці систем вентиляції на об'єктах: фітнес-клуб за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 56 А (договір № 300712 від 30.07.2012 р.) та серверне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6а (договір № 0510 від 05.10.2012 р.).

Однак, оцінюючі вказані правовідносини у системному взаємозв'язку із укладеними договорами з ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Голден Україна», суд не може погодитися з доводами позивача та вважає, що податковий кредит та валові витрати є сформованими штучно, а наслідком здійснення господарських операцій є фактичний рух активів.

Як вбачається з пояснень позивача, останній отримав дозвіл від ТОВ «Айкон-МПБ» на залучення до виконання робіт субпідрядників: ТОВ «Спецекспертгруп» та ТОВ «Голден Україна».

Аналіз укладених договорів підряду № 300712 від 30.07.2012 р. та № 0510 від 05.10.2012 р. свідчить про відсутність в них умов щодо обов'язкового письмового погодження залучення субпідрядників до виконання робіт. Таким чином, суд допускає можливість усного погодження сторонами умов щодо залучення підприємств -субпідрядників.

Разом з тим, умовами п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.1 договору підряду № 300712 від 30.07.2012 р покладено обов'язок надання замовником - ТОВ «Айкон-МПБ» підряднику - ТОВ «Оріон Компанія»: об'єкту для виконання робіт, передачу дозвільної документації на виконання будівельних робіт підряднику, забезпечення місць для зберігання необхідних матеріалів та інструментів підрядника, а також забезпечення побутових приміщень для розміщення робітників, що задіяні до виконання робіт, здійснення контролю та технічного надзору за роботами.

Приймання передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Натомість доказів передачі об'єкту для виконання робіт за договром підряду № 300712 від 30.07.2012 р., передачу дозвільної документації на виконання будівельних робіт підряднику; забезпечення місць для зберігання необхідних матеріалів та інструментів підрядника (субпідрядників); а також забезпечення побутовими приміщенннями для розміщення робітників, що задіяні до виконання робіт, здійснення контролю та технічного надзору за роботами.

Відповідно до п.п. 4.1.4, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4 договору № 0510 від 05.10.2012 р. передбачено, що замовник ТОВ «Айкон-МПБ» зобов'язаний забезпечити виконавцю доступ на об'єкт та надати виконавцю технічне завдання та інші необхідні вихідні дані для виконання робіт. До початку робіт передати виконавцю в монтаж за актами передачі в монтаж матеріальні ресурси, визначені в додатках до цього договору, які використовуються для виконання робіт за договором. Забезпечити технагляд за веденням робіт. Після проведення пусконалагоджувальних робіт прийняти виконавчу документацію від виконавця. Крім того, після закінчення виконання робіт, передбачених договором, виконавець надає замовнику повний комплект виконавчої документації по кожній із систем.

Однак, доказів, які б свідчили про передачу виконавчої документації, технічної документації, вихідних даних виконавцю суду не надано; доказів передачі виконавцю об'єкту для виконання робіт; доказів передачі в монтаж матеріальних ресурсів, зокрема додатків до договору із визначенням останніх, суду не надано. Також суду не надано доказів, які б свідчили про проведення пусконалагоджувальних робіт, проведенню випробувань, призначення відповідальної особи (іб) за здійсненням технічного нагляду за веденням робіт; доказів передачі виконавчої документації по кожній із систем.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи графіків виконання робіт, суд позбавлений можливості здійснити співставлення фактично виконаних об'ємів робіт періоду їх виконання, зокрема, встановити чи можливо за період грудень-лютий 2013 р., листопад - грудень 2012 р. виконати об'єм робіт, який відображений у первинних документах позивача та, передбачений укладеними договорами.

Слід також звернути увагу на наступне.

Як вбачаться з матеріалів справи, ТОВ «Голден Україна» на підставі договору поставки № 14 від 20.12.2012 р., поставив позивачу товар- пропіленгліколь 40%.

Зважаючи на хімічні та фізичні особливості вказаного товару, останній повинен перевозитися спеціальними транспортними засобами, призначеним для перевезення рідких речовин.

Відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 (надалі - Правила № 363), товарно-транспортні накладні (далі - ТНН) обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 Правил N 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 11.7 вказаних Правил визначено, що у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

Відповідно до п. 3.1 Правил N 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо (п. 3.5 цього Порядку).

Відповідно до п. 3.7 Правил N 363 на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми.

Відповідно до п. 3.8 Правил N 363 за погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв'язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень (п. 8.3 цього Порядку).

Відповідно до п. 10.5 Правил N 363 місце фактичної здачі - приймання вантажу точно зазначається в Договорі з наступним уточненням у заявці.

Відповідно до п. 14.4 Правил N 363 рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Отже, юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для його відправлення у визначене договором місце виписує товарно-транспортну накладну у чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у вантажовідправника та є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей, другий примірник передається вантажоодержувачу та є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій та четвертий примірники водій завіряє у вантажоодержувача (останній має поставити підпис та печатку) та повертає їх перевізнику. Перевізник, у свою чергу, для виконання розрахунків із замовником автотранспорту (за найняті автомобілі) надсилає останньому третій примірник. Четвертий примірник залишається у перевізника та є підставою для обліку транспортної роботи і нарахування заробітної плати водію.

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, при оформленні товарно-транспортної накладної не заборонено застосування форми встановленої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (чинного на момент виникнення спірних господарських операцій).

Отже, відсутність доказів перевезення пропіленгліколю 40 % дає суду підстави дійти висновку про відсутність об'єкту поставки, обумовленому укладеним договором.

Також суд звертає увагу на той факт, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про місце зберігання пропіленгліколю 40 %, доказів його прийняття відповідальними особами.

Суд зазначає, що витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані.

Позивачем не надано доказів наявності виробничо-складських приміщень, доказів формування основних фондів, наявності майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат та податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в перевіряємий період на загальну суму 77 417,00 грн. та п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (в т.ч. за рахунок сформованого від'ємного значення з ПДВ) на загальну суму 81 731,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 №0004542260 та №0004532260, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» (код ЄДРПОУ 37859578) решту судових витрат у сумі 3 580,83 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Компанія» (код ЄДРПОУ 37859578) у сумі 3 580,83 грн. доручити ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук