Ухвала

від 19.02.2015 по справі 1/87

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2015р. м. Київ К/9991/74742/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ТОВ "Аскоп-Україна" в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення.

Просило визнати нечинною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29 листопада 2011 року № 100190000/1/03571, рішення від 29 листопада 2011 року № 100000006/2011/315045/2 про визначення митної вартості товарів і повернути з державного бюджету зайво сплачені суми грошових коштів податкового зобов'язання у розмірі 101004,16 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Аскоп-Україна" задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року скасовано.

Адміністративний позов ТОВ "Аскоп-Україна" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано карту відмови Київської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29 листопада 2011 року №100190000/1/03571.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 29 листопада 2011 року №100000006/2011/315045/2 про визначення митної вартості товару.

Стягнуто з Держаного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 101004,16 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Аскоп-Україна" зареєстроване як юридична особа, є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, платником податку на додану вартість.

На підставі зовнішньоекономічного контракту, укладеного 02 листопада 2011 року між ТОВ "Аскоп-Україна" (покупець) та компанією "Ice Seafood AS" (продавець) № 02/11-2010, з метою митного оформлення поставленого товару, а саме "риби охолодженої лосося (сьомги) атлантичної (Salmo Salar) цілої, патраної, з головою" виробництва Норвегії в кількості 14870,00 кг та "риби охолодженої форелі атлантичної (Oncorhynchus mykiss) цілої, патраної, з головою", виробництва Норвегії в кількості 1869,00 кг позивач подав митному органу вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 29 листопада 2011 року № 100190000/2011/135473 та відповідні супровідні документи.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом, який встановлений статтею 266 Митного кодексу України.

Під час здійснення митного контролю та вивчення наданих до митного оформлення товарів документів у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості, яка була значно нижчою від даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи.

У зв'язку із цим ТОВ "Аскоп-Україна" Митницею у відповідності до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для підтвердження" було запропоновано надати додаткові документи, а саме експертний висновок щодо вартісних та якісних характеристик товару.

ТОВ "Аскоп-Україна" не наддало вказаних документів.

Київська регіональна митниця відмовила ТОВ "Аскоп-Україна" у прийнятті ВМД від 29 листопада 2011 року №100190000/2011/135473, видана картка відмови №100190000/1/03571 та прийняте рішення про визначення митної вартості товарів від 29 листопада 2011 року №10000000/2011/315045/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим (резервним) методом у сумі 125948,90 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг лосося) та у розмірі 17120,04 доларів США (по ціні 9,16 доларів за кг форелі).

Позивач, не погоджуючись з митною вартістю, визначеною митним органом, звернувся до митниці з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантійних зобов'язань шляхом сплати податків і зборів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, на що була дана згода.

Позивачем подана ВМД від 30 листопада 2011 року №1001900000/2011/135554 на випуск у вільний обіг товару, під гарантійні зобов'язання про сплату до державного бюджету платежів за митною вартістю, визначеною Київською регіональною митницею у рішенні від 29 листопада 2011 року № 100000006/2011/315045/2.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із неправомірності дій, рішень суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Між сторонами виник спір щодо законності рішення митного органу про визначення митної вартості товару за 6 - резервним методом та видачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

При цьому позивач посилається на ті обставини, що ним для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору надані необхідні документи і підстав для визначення заявленого товару для митного оформлення за резервним методом у митного органу не було.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачені Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, у відповідності до положень статті 259 Митного кодексу України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами частини першої статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 266 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.

За приписами статті 273 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року, передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

У свою чергу, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (пункт 8 Порядку № 1766).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Аскоп-Україна" для підтвердження заявленої митної вартості товару були подані до митного органу наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт;

- інвойс;

- прайс-лист на товар;

- вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія);

- договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення;

- ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи.

При цьому митним органом не було заявлено претензій недостовірності чи необ'єктивності поданих позивачем документів або інших перешкод їх застосування щодо правильності визначення чи підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору, ні в процесі консультацій з декларантом, ні в рішенні про визначення митної вартості товару відповідач чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

При витребуванні додаткових документів відповідач запропонував позивачу надати лише висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно з законодавством, інших документів, вказаних у Переліку, які відносяться до обов'язкових чи додаткових документів при визначенні митної вартості товару відповідач надати не пропонував.

Своє рішення про визначення митної вартості товару відповідач мотивував неподанням декларантом додаткових документів (висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством) та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, колегія суддів зазначає, що висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, не являються достовірним документом підтвердження заваленої митної вартості товару, вказані висновки носять оціночний характер в сукупності з наданим іншими достовірними документами, які мають інформацію про ціну заявленого до митного оформлення товару.

Виходячи з наведеного витребування митним органом лише висновків про вартісні та якісні характеристики товарів та його ненадання декларантом, за відсутності претензій до поданих документів та не витребування інших документів, не являється об'єктивною підставою для визначення митної вартості товару за іншим методом ніж визначений декларантом

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про не доведення відповідачем правомірності застосування шостого (резервного) методу при визначенні митної вартості товару позивача та наявності підстав для винесення спірного рішення про визначення митної вартості товару і картки відмови у прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а надмірно сплачений позивачем податок на додану вартість та судові витрати підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини у справі та наданим сторонами доказам дав правильну правову оцінку. Його рішення є законним і обґрунтованим, підстав для скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.