Постанова

від 10.03.2015 по справі п/811/331/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року справа №П/811/331/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Кривоносова Є.М.

та відповідача Бобуха С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсан» (далі - Товариство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство звернулось до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2014 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 3965788 грн. та накладено штрафну санкцію - 1982894 грн. і з прибутку - 722051 грн. та накладено штрафну санкцію - 180513 грн.

Представник позивача підтримав вимогу заяви.

Стверджував, що від укладення договорів поставки з ТОВ «УНІСТРОЙ» (далі - Товариство 2), ТОВ «Таліс Плюс» (далі - Товариство 3) та ТОВ «Барилит Плюс» (далі - Товариство 4) впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ними.

На його думку, Товариство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданими правочинами та включила у валові витрати кошти, які сплачені на підставі цих договорів.

Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочини, котрі уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4, не спрямовувалися на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ними.

Доказом того, як вважає він, є акти про неможливість проведення зустрічних звірок діяльності згаданих контрагентів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 20 серпня 2013 року ТОВ «Оптіма-Юг» та позивач уклали договір оренди нерухомого майна (Том 2 а.с.10-13).

Предметом оренди стали стаціонарні автозаправні станції у кількості 6 одиниць, які розташовані на території декількох районів Кіровоградської області (Том 2 а.с.15-20).

Товариство одержало торгівельні патенти на кожну стаціонарну автозаправну станцію (Том 2 а.с.27-32).

01 жовтня 2013 року Товариство (покупець) та Товариство 2 (постачальник) уклали договори поставки нафтопродуктів (Том 1 а.с.55-56).

Упродовж лютого та жовтня 2013 року Товариство 2 поставило Товариству бензин на суму 4560320,28 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 760053,39 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Товариство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, податкові накладні від 31 лютого та 31 жовтня 2013 року (Том 1 а.с.61-62).

Відповідно до змісту договорів місцем поставки є склад покупця.

Перевезення товару здійснювалось ТОВ «ТД «Кременчукнафтопродуктсервіс» (далі - Товариство 5) відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с.65-91).

Товар приймався на автозаправних станціях, які орендувало Товариство, що доводиться актами приймання-передачі нафтопродуктів (Том 1 а.с.59-60).

Товариство розрахувалось з Товариством 2 за товар у безготівковій формі (Том 1 а.с.64).

01 червня 2014 року Товариство (покупець) та Товариство 3 (постачальник) уклали договори поставки нафтопродуктів (Том 1 а.с.173-175).

Упродовж червня 2014 року Товариство 3 поставило Товариству бензин та дизельне паливо на суму 7839092,82 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 1306515,47 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Товариство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, податкову накладну від 01 червня 2014 року (Том 1 а.с.178).

Відповідно до змісту договорів місцем поставки є склад покупця.

Перевезення товару здійснювалось Товариством 5 відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с.181-200).

Товар приймався на автозаправних станціях, які орендувало Товариство, що доводиться актом приймання-передачі нафтопродуктів (Том 1 а.с.177).

Товариство розрахувалось з Товариством 3 за товар у безготівковій формі (Том 1 а.с.180).

01, 22 травня 2014 року Товариство (покупець) та Товариство 4 (постачальник) уклали договори поставки нафтопродуктів (Том 1 а.с.92-94, 100-102, 108-110, 116-118).

Упродовж червня 2014 року Товариство 4 поставило Товариству бензин та дизельне паливо на суму 11395314,63 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 1898219 грн.).

На підтвердження реальності господарських операції Товариство надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, податкові накладні від 01 та 22 травня 2014 року (Том 1 а.с.97, 105, 113, 121, ).

Відповідно до змісту договорів місцем поставки є склад покупця.

Перевезення товару здійснювалось Товариством 5 відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с.124-172).

Товар приймався на автозаправних станціях, які орендувало Товариство, що доводиться актами приймання-передачі нафтопродуктів (Том 1 а.с.96, 104, 112, 120).

Товариство розрахувалось з Товариством 3 за товар у безготівковій формі (Том 1 а.с.99, 107, 115, 123).

Нафтопродукти поставлялись на склад покупця, яким є відповідно до умов договору зберігання від 30 серпня 2013 року резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» ( далі - Товариство 6) (Том 1 а.с.201-202).

Товариства 2, Товариство 3 та Товариство 4 повідомляли Товариство, що нафтопродукти зберігаються у Товариства 6 (Том 1 а.с.63, 98, 122).

Товариство ж 5 перевозило нафтопродукти з нафтобази Товариства 6 на автозаправні станції.

В період з 05 по 10 вересня 2014 року податковим органом здійснено позапланову невиїзну перевірку діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4 за травень - червень, жовтень 2014 року (Том 1 а.с.13-44).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом вони склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони зробили висновок, що правочини, котрі уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4, є недійсними (нікчемним), так як не спрямовувалися на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ними.

На їх думку, доказом того є акти про неможливість проведення зустрічних звірок діяльності згаданих контрагентів.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податків на додану вартість на 3965788 грн. та накладено штрафну санкцію - 1982894 грн. і з прибутку - 722051 грн. та накладено штрафну санкцію - 180513 грн. (Том 1 а.с.45, 47).

03 вересня 2014 року ревізором ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства 2 щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за травень - жовтень 2013 року (Том 2 а.с.78-86).

Акт перевірки містить висновок, що Товариством 2 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами.

22 липня 2014 року ревізором ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства 3 щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року (Том 2 а.с.71-77).

Акт перевірки містить висновок, що Товариством 3 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами.

Товариство 3 не погодилось з таким висновком податкового органу та оскаржило їх у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року, яка залишено без змін ухвалою апеляційної інстанції від 27 листопада того ж року, позов задоволено частково (Том 1 а.с.206-217).

Суд визнав протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки.

24 липня 2014 року ревізором ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства 4 щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2014 року (Том 2 а.с.66-70).

Акт перевірки містить висновок, що Товариством 4 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами.

Товариство 4 не погодилось з таким висновком податкового органу та оскаржило їх у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, скасовано в частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року (Том 1 а.с.218-220).

Суд визнав протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічної звірки.

За результатом проведення перевірок діяльності контрагентів Товариства керівники податкових органів не прийняли жодних рішень негативного характеру стосовно платників податків.

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірок діяльності Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4 податкові інспекції не прийняли жодних рішеннь та не звернулись до суду з позовами про визнання недійсними договорів, котрі уклали платники податків, в тому числі і з Товариством, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

А тому, суд зробив висновок, що керівники податкових органів не погодились з висновками ревізорів про недійсність правочинів, які укладенні з Товариством.

Отже, податковим органом враховані податкові зобов'язання Товариства 2, Товариства 3 та Товариства 4 з податку на додану вартість за договорами, котрі укладені з Товариством.

Проводячи перевірку діяльності Товариства, податкові ревізори посилались на акти про неможливість проведення зустрічної звірки діяльності Товариства 2, Товариства 3 та Товариства 4 як незаперечні докази недійсності їх правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагентів, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд зробив висновок, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклало Товариство з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4.

Водночас, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентами зобов'язань за договорами.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (договори, податкові накладні, докази транспортування, акти приймання-передач та платіжні доручення).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Більше того, судами визнано протиправні дії податкових органів щодо проведення зустрічних звірок Товариства 3 та Товариства 4.

Отже, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договорами, укладеними з Товариством 2, Товариством 3 та Товариством 4, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

А тому, їх належить скасувати, задовільнивши позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 вересня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Вінсан» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 3965788 грн. та накладено штрафну санкцію - 1982894 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 вересня 2014 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Вінсан» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 722051 грн. та накладено штрафну санкцію - 180513 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсан» судові витрати в сумі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2015 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей