Рішення

від 25.12.2014 по справі 910/23395/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23395/14 25.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

в особі: філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (просп. Ілліча, 100-А, м. Донецьк, 83052)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карасс" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Калініна, 4, кв. 85 (поштова адреса: вул. Лісна, 1, м. Черкаси, 18009)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К." (вул. Рокоссовського, 6-А, м. Київ, 04210)

про стягнення 295 000,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кухтик В.М., довіреність № 746 від 27.12.2013;

Від відповідача: не з'явився.

Від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К." про стягнення 295 000,00 грн., а також 5 900,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на нездійснення відповідачем оплати простого векселя № 693133110502 від 07.04.2000, номінальною вартістю 295 000,00 грн., виданого відповідачем та пред'явленого останньому по строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23395/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014 р..

Ухвалою суду від 11.11.14 р. розгляд справи відкладався на 02.12.14 р., до участі у справі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Карасс".

Ухвалою суду від 02.12.14 р. розгляд справи відкладався на 25.12.14 р..

У судові засідання 11.11.14 р., 02.12.14 р. та 25.12.14 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судове засідання не з'явився.

Копії ухвал суду від 29.10.2014 р., 11.11.14 р. та 02.12.14 р., які направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві адресу, а саме: вул. Рокоссовського, 6-А, м. Київ, 04210, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача згідно довідки Головного управління регіональної статистики з ЄДРПОУ стосовно ТОВ «А.В.К.» станом на 04.11.14 р., повернулись до суду неврученими адресату у зв'язку з тим, що останній за вказаною адресою не знаходиться.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Копії ухвал суду від 11.11.14 р. та 02.12.14 р., які направлялись третій особі на адреси: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Калініна, 4, кв. 85 (поштова адреса: вул. Лісна, 1, м. Черкаси, 18009), на час проведення судових засідань 02.12.14 р. та 25.12.14 р. до суду не повернулись.

Судом здійснено запити з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо від стеження пересилання поштових відправлень № 0103032327323, 0103032327315, 0103032329016, 0103032329024, в яких зазначено, що дані поштові відправлення не вручені під час доставки.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 11.11.2014 представником позивача надано суду письмові пояснення по справі № 10-3751 від 10.11.2014, які разом з доданими до них документами долучені суд модо матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.12.14 р. представником позивача подано клопотання б/н від 02.12.14 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.10.14 р., 11.11.14 р. та 02.12.14 р. відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача те третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач та третя особа не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представників вказаних сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 25.12.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 7 ст. 164 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Згідно п. 1.2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" №508 від 16.12.2002р. вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель опротестований - вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

07 квітня 2000 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.К.» на користь ТОВ "КАРАСС" був емітований простий вексель № 693133110502, номінальною вартістю 295000,00 грн., зі строком платежу - за пред'явленням.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» від 13.06.12 р. № 360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 18.07.12 р. № 530 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у ПАТ ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», товариство є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

20 квітня 2000 р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» в особі директора філії УМГ «Донбастрансгаз» Холодняка Г.Н. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карасс» було укладено Договір міни цінних паперів № 1483 ДК, згідно з умовами якого сторони зобов'язались здійснити обмін цінними паперами-векселями, а саме: ДК «Укртрансгаз» передає ТОВ «Карасс» вексель № 6430434215170, номінальною вартістю 295000,00 грн., виданий ВАТ «АМК», а ТОВ «Карасс» взамін вексель № 693133110502, номінальною вартістю 295 000,00 грн., виданий ТОВ «А.В.К.».

Відповідно до п.4.1 даного Договору датою переходу права власності на цінні папери сторони вважають дату вчинення передаточного напису на векселі на користь іншої сторони або третьої особи, вказаної сторони, що закріплюється в акті прийму - передачі цінних паперів.

Передача векселя № 693133110502 була здійснена шляхом вчинення індосантом - ТОВ «Карасс» на зворотній його стороні передаточного індосаменту (бланкового) «Платити наказу». Факт передачі векселя № 693133110502 оформлено підписаним представниками ТОВ «КАРАСС» і «ДК «Укртрансгаз» та скріпленим печатками сторін двостороннім актом прийому-передачі векселів від 20.04.2000 р., копія якого заходиться в матеріалах справи.

Таким чином, ПАТ «Укртрансгаз» набуто права законного векселедержателя вказаного вище простого векселя.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані із обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 05.04.2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року № 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Положеннями статті 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захист) від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Векселі,, який видасться на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасата або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Так, вексель, сплата за яким прострочена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, належним чином підписаний директором та головним бухгалтером ТОВ «А.В.К.» та скріплений печаткою товариства.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:

1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець)

У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону про перекази і векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого Закону).

Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого Закону).

Стаття 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає, що відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Згідно статті 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.

У силу положень ст.ст. 53, 77, 78 Уніфікованого закону векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно зі змістом положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 38, 44, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що держатель простого векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. У випадку відмови векселедавця у платежі, власник векселя має підтвердити таку відмову автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за простим векселем, якій підлягає оплаті на визначену дату, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати (аналогічна позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2011р. №19/87).

Судом враховується, що простий вексель 693133110502 від 07.04.00 р., номінальною вартістю 295000,00 грн., був емітований Товариством з обмеженою відповідальністю «А.В.К.» зі строком платежу - за пред'явленням.

Як зазначено позивачем у письмових поясненнях та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, у зв'язку з неоплатою за «пред'явленням» векселя векселедавцем ТОВ «А.В.К.», вексель пред'являвся до оплати платнику за місцезнаходженням, вказаним у векселі, про що свідчить акт пред'явлення векселя до платежу, проте векселедавця за даною адресою не виявилось, його місцезнаходження встановити також не вдалося.

У зв'язку з несплатою ТОВ «А.В.К.» коштів за пред'явленим векселем 15 березня 2001р. ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. за вчиненням протесту про неоплату векселя.

15 березня 2001 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. опротестував простий вексель про неоплату проти векселедавця - ТОВ «А.В.К.», зважаючи на той факт, що позивач не пред'явив ТОВ «А.В.К.» за векселем вимоги про неоплату оскільки місцезнаходження платника невідоме, що підтверджується актом про протест векселя про неоплату серії АВР № 689907 на суму 295000,00 грн., зареєстрованим в реєстрі за № 510. Копія вказаного акту знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 16 Постанови Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" простий або акцептований переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (статті 57-59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статті 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 Цивільного кодексу України (п.20 Постанови Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів").

Таким чином судом встановлено за матеріалами справи, що вищевказаний вексель був пред'явлений до сплати відповідачу, проте відповідач не сплатив заборгованості в розмірі 295000,00 грн., про що свідчить протест цього векселя про несплату, здійснений приватним нотаріусом 15.03.01 р., внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати за спірним векселем, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 295000,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К." (вул. Рокоссовського, 6-А, м. Київ, 04210, 30554944) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (просп. Ілліча, 100-А, м. Донецьк, 83052, код 00153169) 295000 (двісті дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 5900 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 березня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон .