Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/26913/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/26913/14

За позовом Дочірнього підприємства «Ітон Електрик»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Пауер Україна»

Про стягнення 138 172,49 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Абросімов С.С. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Дочірнє підприємство «Ітон Електрик» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Пауер Україна» про стягнення 138 172,49 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/26913/14 та призначено розгляд справи на 17.12.2014.

16.12.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.12.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання в якому просить суд зобов'язати сторони провести звірку розрахунків за договором № 2001/11-STA.

В судове засідання 17.12.2014 представник відповідача не з'явився.

Суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача.

Ухвалою суду від 17.12.2014 відкладено розгляд справи на 03.02.2015.

26.01.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

02.02.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.02.2015 представник позивача з'явився, надав суду додаткові пояснення по суті позову та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом не задоволено.

В судовому засіданні 03.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 20.01.2011 був укладений договір на дистрибуцію та поставку товарів № 2001/11-STA, предметом якого є співробітництво сторін у сфері дистрибуції та продажу на території України товару, який визначений у порядку, передбаченому договором. Постачальник зобов'язується на умовах договору передати в обумовлені строки другій стороні покупцю товар узгоджений за асортиментом та кількістю а покупець зобов'язується на умовах цього договору

Відповідно до п. 9.1 Договору ціни на товари що постачаються постачальником є вільними відпускними і вказуються у прас листі постачальника з урахуванням індивідуальних знижок , зазначених у додатку № 2 до договору.

Згідно п. 10.1 договору покупець повинен сплатити за товар не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Позивач зазначає, що факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № 1407310001 від 31.07.2014 на суму 414 099,31 грн., № 1407310002 від 31.07.2014 на суму 7 715,64 грн., № 1407310003 від 31.07.2014 на суму 3 064,37 грн.

Позивач зазначає що станом на день слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 123 235,95 грн.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини..

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 123 235,95 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 427,92 грн., 891,35 грн. - 3% річних, інфляційні втрати в розмірі 6617,28 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до приписів п. 12.4 Договору за порушення грошових зобов'язань за договором винна сторона за письмовою вимогою постраждалої сторони сплачує останній пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 7 427,92 грн.. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 7 427,92 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 891,35 грн. - 3% річних та 6617,28 - інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Пауер Україна" (04080, м. Київ, вул.. Костянтинівська, буд. 73, код ЄДРПОУ 21658100) на користь Дочірнього підприємства "Ітон Електрик" ( 02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 29, код ЄДРПОУ 31924179) основну заборгованість у розмірі 123 235 (сто двадцять три тисячі двісті тридцять п'ять) грн., 95 коп., пеню в розмірі 7 427 (сім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 92 коп., 3% річних в розмірі 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 6617 (шість тисяч шістсот сімнадцять) грн. 28 коп., судовий збір у розмірі 2 764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко