Ухвала

від 16.03.2015 по справі 826/19730/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19730/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ФМВ "Фарфор-Фаянс" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФМВ "Фарфор-Фаянс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФМВ "Фарфор-Фаянс" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2014 року №0016612206 та №0016622206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29 жовтня 2014 року по 04 листопада 2014 року згідно з нормами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу №1550 від 29 жовтня 2014 року, працівником відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" (код за ЄДРПОУ 33501398) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Тріумф+" (код за ЄДРПОУ 39197565) за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складений Акт від 06 листопада 2014 року № 1609/26-59-22-06/33501398 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підлягає зменшенню залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з податку на додану вартість) за період липень 2014 року на загальну суму 158464 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки позивач 20 листопада 2014 року подав письмові заперечення, за результатами розгляду яких листом від 27 листопада 2014 року №29330/10/26-59-22-06 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у їх задоволенні відмовила.

01 грудня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 06 листопада 2014 року № 1609/26-59-22-06/33501398 прийняла спірні податкові повідомлення - рішення: № 0016612206, яким згідно з пунктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшила ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" розмір від'ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 158464,00 грн. за липень 2014 року; №0016622206, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення підпункту 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України збільшила ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 237696,00 грн., в тому числі 158464,00 грн. - основний платіж, 79232,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України у задоволенні скарг платника податків відмовлено, а рішення залишені без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за №185/24926, який набрав чинності 01 березня 2014 року та діяв до 01 грудня 2014 року (далі - Порядок №10), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу пункту 1 Порядку №10 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункту 8 Порядку №10).

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2014 року між ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" (одержувач) і ТОВ "Тріумф+" (фірма) укладений письмовий договір поставки товару за № 70714.

За умовами цього Договору фірма надає одержувачу товари народного споживання згідно специфікації.

Розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок фірми через 120 днів з моменту отримання товару або 100% передоплати на рахунок фірми, або передачі простого векселя за поставлений товар, або за взаємною домовленістю сторін, іншою формою розрахунків, що не заборонена законодавством України.

Пунктом 2.2 договору закріплено, що одержувач зобов'язується отримати товар згідно накладної або акту прийомки та надати відповідні документи фірмі, надати по вимозі фірми право проведення перевірки фактичних залишків товару та нести відповідальність за цілісність упаковки та збереження товарного виду в разі проведення обміну чи повернення на фірму товару.

Якість, маркування, комплектність товарів, які реалізуються, повинні відповідати зразкам, які погоджені сторонами або відповідати вимогам фірм, які виробляють товар.

У той же час, пунктом 3.4 договору закріплено, що одержувач має право включити до ціни товару, поставленого згідно накладної, транспортні витрати. Поставка товару проводиться по взаємній домовленості в кожному випадку окремо.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії наступних документів: видаткові накладні №1407/050 від 14 липня 2014 року на суму 333952,00 грн., в тому числі ПДВ 55658,64 грн., №1507/044 від 15 липня 2014 року на суму 698007,38 грн., в тому числі ПДВ 116334,56 грн., №2507/058 від 25 липня 2014 року на суму 434653,76 грн., в тому числі ПДВ 73442,26 грн.; податкові накладні №43 від 14 липня 2014 року на суму 333952,00 грн., в тому числі ПДВ 55658,64 грн., №51 від 15 липня 2014 року на суму 698007,38 грн., в тому числі ПДВ 116334,56 грн., №219 від 25 липня 2014 року на суму 434653,76 грн., в тому числі ПДВ 73442,26 грн.; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №14111519 на підтвердження проведення продавцем реєстрації податкових накладних; платіжні доручення №436 від 28 липня 2014 року на суму 493000,00 грн., №447 від 04 серпня 2014 року на суму 275000,00 грн., №482 від 18 серпня 2014 року на суму 294000,00 грн., №487 від 26 серпня 2014 року на суму 78613,14 грн.

У той же час, на підтвердження реальності виконання договору поставки товару №70714 позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи судом не надано документів на підтвердження отримання товарів, придбаних у ТОВ "Тріумф+", зокрема, про їх прийняття на склад підприємства, здійснення обліку такого товару та, у разі наявності, розмір залишків товарів на складі або у разі проведення реалізації всього товару, придбаного у ТОВ "Тріумф+" документи на підтвердження такої реалізації.

Водночас, суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем надано лист ПАТ "Інтеграл-банк", згідно з яким ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" здійснив перерахування грошових коштів ТОВ "Тріумф+" у розмірі 1 466 613,14 грн., у той час як в матеріалах справи містяться платіжні доручення, згідно з яким позивачем перераховано лише 1 140 613,14 грн.

Крім того, під час проведення вказаної перевірки працівником відповідача було використано документи, перелік яких зазначений на сторінці 3 Акту перевірки, зокрема: декларація з податку на додану вартість з додатком №5 за липень 2014 року, податкова інформація складена ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24 вересня 2014 року 4660/7/26-50-22-08, протокол допиту свідка ОСОБА_2, який згідно ІС "Податковий блок" являється єдиною посадовою особою ТОВ "Тріумф+".

Так, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 зазначив, що жодного відношення до діяльності ТОВ "Тріумф+" не має, будь-яких документів на реалізацію господарської діяльності зазначеного товариства не підписував. За результатами аналізу даних податкової звітності, яку ТОВ "Тріумф+" подало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено відсутність у суб'єкта господарської діяльності основних фондів та транспортних засобів.

Таким чином, у позивача були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено факту здійснення господарської операції з придбання товарів від контрагента належними первинними документами, а тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких товарів до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність зменшення податковим органом від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2014 року податковим повідомленням - рішенням від 01 грудня 2014 року №0016612206.

У той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ "ФМВ "Фарфор-Фаянс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01 грудня 2014 року №0016622206 є такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так під час розгляду справи судом, а також у письмових запереченнях на позовну заяву представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 01 грудня 2014 року №0016622206 направлено позивачу помилково, а тому у останнього не виникло будь-яких грошових зобов'язань у зв'язку з його винесенням.

Однак, враховуючи положення підпункту 5.1.1 пункту 5.1 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за № 2135/22447, згідно з якими податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання, а також ненадання представником відповідача доказів на підтвердження прийняття такого рішення податковим органом, суд приходить до висновку про необхідність його скасування.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ФМВ "Фарфор-Фаянс" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.