Ухвала

від 05.03.2015 по справі 814/2545/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2545/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів Яковлева Ю.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Антарес" до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

28.08.2014 року приватне підприємство "Антарес" (далі - ПП "Антарес") звернулось з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих 11.08.2014р., № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125 025,40 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 100 020,32 грн. та штрафними санкціями - 25 005,08 грн., № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 118 774,0 грн., в т.ч. за основним платежем на 95 019 грн. та штрафними санкціями - 23 755 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про нереальність господарської операції з ТОВ "ТК Транском" у листопаді 2013р. є необґрунтованими та недоведеними, спростовано наявністю первинних документів.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із прийнятим судовим рішення, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

Позаплановою невиїзною перевіркою ПП "Антарес" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності формування витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "ТК Транском" за листопад 2013р., за результатами якої 25.07.2014р. складено акт № 1051/14-06-22-01/30699385, встановлено порушення позивачем:

- п.п.198.1 - 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що вплинуло на завищення податкового кредиту за листопад 2013р. на загальну суму 100 020,32 грн., та призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 100 020,32 грн.,

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.139.1.8, п.139.1 ст.139 ПК України, що вплинуло на завищення витрат за 2013р. в сум 500 101 грн., та вплинуло на заниження зобов'язань з податку на прибуток підприємства в сумі 95 019 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов через неможливість підтвердження здійснення господарських операцій по наданню позивачу послуг з перевезення будівельних матеріалів (піску будівельного) залізничним транспортом від ТОВ "ТК Транском" у листопаді 2013р.

За висновками акту перевірки 11.08.2014 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125 025,40 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 100 020,32 грн. та штрафними санкціями - 25 005,08 грн.,

- № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 118 774,0 грн., в т.ч. за основним платежем на 95 019 грн. та штрафними санкціями - 23 755 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності відповідачем факту порушення ПП "Антарес" вимог ПК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту встановлений ст.198 ПК України, відповідно до п. 198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції на підставі первинної бухгалтерської та податкової документації вірно зроблений висновок про реальність договору № 06/08-13 від 06.08.2013р., укладеного позивачем з ТОВ "ТК Транском", відповідно до якого останній здійснює послуги з перевезення вантажу власними залізничними вагонами на території України, країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя.

Згідно вказаного договору ТОВ "ТК Транском" протягом листопада 2013р. здійснював перевезення піску будівельного навалом у залізничних вагонах від позивача, як відправника, зі ст.Александрівка Одеської залізниці (код станції 40413108) до станції отримувача - покупця товару, зокрема ст.Симферополь, Керч-Південна, Інкерман 2, Севастополь-Товарний, Самохвалово, Айвазовська.

Судом вірно враховано, що позивачем на запит ДПІ від 28.01.2014р. № 209/10/14-06-22-01/22-13 на підтвердження реалізації умов договору з ТОВ "ТК Транском" надані: податкові накладні на транспортно-експедиційні послуги загальною вартістю 600 121,92 грн., в т.ч. ПДВ - 100 020,32 грн., рахунки №№ 1,2 від 30.11.2013р. про коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 22 від 06.08.2013р., витяги з Єдиного державного реєстру податкових накладних про реєстрацію цих розрахунків, рахунки-фактури за користування вагонами та за послуги по організації перевезення вантажу, акти виконаних робіт № 6 та № 7 від 30.11.2013р. на підтвердження надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з користування вагонами, картка рахунку № 631 за листопад 2013р., яка підтверджує оплату позивачем вартості наданих послуг ТОВ "ТК Транском" (т.2 а.с.1-18).

Надані документи дають позивачу законні підстави для віднесення сум ПДВ по зазначеній господарській операції до податкового кредиту та вартості послуг до валових витрат за відповідний податковий період, зокрема за листопад 2013р.

Доводи податкового органу про непідтвердженість надання позивачу вищезазначених послуг від ТОВ "ТК Транском", в зв'язку із відсутністю в актах виконаних робіт відомостей про кількість залізничних вагонів, маси вантажу, станції призначення та одержувача спростовуються наданими позивачем до заперечень на акт перевірки ДПІ актами виконаних робіт № 6 та № 7 від 30.11.2013р. разом із додатками, в яких надана детальна інформація, зокрема про дату відправки, станцію призначення, код та найменування вантажу, номери залізничних вагонів, номери накладних, вартість вантажу у вагоні та тарифи послуг (т.1 а.с.41-50,109-114, 119-123). Зазначені заперечення отримані податковим органом 31.07.2014р.,

Інших зауважень до первинних документів акт перевірки не містить.

Крім того, до заперечень на акт перевірки ПП "Антарес" надало копії залізничних накладних, які підтверджують факт траспортування товару від станції відправника Александрівка Одеської залізниці 413108 до покупців вагонами у загальній кількості 113 шт.(т.1 а.с.129-147). При цьому, зі змісту залізничних накладних вбачається, що позивач є відправником, а ТОВ "ТК Транском" є платником.

Судова колегія вважає, що оскільки позивач подав заперечення на акт перевірки з наданням додаткових документів в межах п'ятиденного строку, передбаченого п.86.7. ст.86 ПК України, вони мали бути враховані податковим органом при прийнятті податкових повідомлень рішень.

Додатково на підтвердження реальності операцій з ТОВ "ТК Транском" позивач надав до суду апеляційної інстанції копії місячних планів поставки вагонів та заявок на подачу вагонів під завантаження піском на станцію завантаження - Александрівка Одеської залізниці 413108, складання яких та направлення експедитору передбачено пп.2.1.1 п.2.1 договору № 06/08-13 про надання послуг, укладеного 06.08.2013р. між позивачем та ТОВ "ТК Транском". Заявки на подачу вагонів за датою замовлення, місць відправлення та кількістю вагонів (113 штук) в повному обсязі відповідають даним, зазначеним у додатку до акту виконаних робіт № 6 від 30.11.2013р. (т.2 а.с.68-84).

Необхідність укладання договору з ТОВ "ТК Транском" на перевезення будівельного піску позивач пояснює необхідністю виконання умов договорів поставки цього будівельного товару контрагентам-покупцям: ТОВ "ГКМ ЛТД", ТОВ "Боспорекострой", ПрАТ "Бахчисарайський комбінат "Будіндустрія", ПАТ "Буддеталь", ТОВ "Севжиитлобуд", ПП "МАК ТІС". Згідно договорів поставки пункти отримання товару відповідають станціям призначення, вказаним у додатках до актів виконаних робіт №№ 6,7 від 30.11.2013р. (т.1 а.с.162-217).

Оцінюючи доводи позивача про реальність операцій позивача з ТОВ "ТК Транском" як обґрунтовані, судова колегія враховує, що операції з покупкою та подальшим продажем піску будівельного відповідають основному виду діяльності позивача, яким є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73) (стор 3 акту перевірки).

Основним доводом податкового органу для висновку про не підтвердження реальності операцій позивача з ТОВ «ТК Транском» є наявність податкової інформації про здійснення позивачем діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам та без економічної обґрунтованості укладених угод.

Так, ДПІ посилається на акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 28.02.2014р. № 7122/7/04-63-22-03 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТК Транском" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських операцій ВАТ "Запоріжсталь" та ПП "Антарес" за листопад 2013р.(т.2 а.с.230-250).

Згідно висновків цього акту перевірки встановлена відсутність об'єкту оподаткування по ланцюгу постачання ПрАТ "Укренерготранс", "Одеська залізниця", ТОВ "ТК Транском", ВАТ "Запоріжсталь", ПП "Антарес" за період листопаду 2013р. в розумінні ст.185 ПК України.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок того, що фактично послуги щодо перевезення вантажу фактично надавались ПП "Антарес" від ДП "Одеська залізниця" та укладання договору з посередником - ТОВ "ТК Транском" не відповідає економічній обґрунтованості господарської діяльності позивача та спрямована з наданням податкової вигоди третім особам.

Судова колегія вважає, що висновки ДПІ не спростовують доводів суду щодо реальності господарської операції позивача з ТОВ "ТК Транском".

Посилаючись на наявність договірних відносин між ТОВ "ТК Транском" та ДП "Одеська залізниця" про надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, які в подальшому надані ТОВ "ТК Транском" позивачу, податковий орган зазначає про надання цих послуг Одеською залізницею в повному обсязі (стор.12,17 акту).

Оцінюючи доводи податкового органу про відсутність економічної обґрунтованості в укладанні договору між позивачем та ТОВ "Транском", як необґрунтовані, судова колегія враховує такий принцип господарювання, як свобода підприємницької діяльності у межах, встановлених законом, який визначений ст.ст.6,43 ГК України. Тобто позивач є вільним в обранні контрагента - виконавця послуг.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки відповідачем не доведена відсутність доходу від операцій з продажу позивачем піску будівельного своїм контрагентам-покупцям, з урахуванням витрат на доставку вантажу, висновки про відсутність економічної вигоди від здійснення операцій позивача з ТОВ "ТК Транском" судова колегія вважає неспроможними.

З акту перевірки від 28.02.2014р. № 7122/7/04-63-22-03 вбачається, що ТОВ "ТК Транском", одним з видів діяльності якого є вантажний залізничний транспорт (49.20) та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), знаходиться за юридичною адресою, має орендоване нежитлове приміщення, достатність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, відобразив у податковому обліку зобов'язання по операціям з позивачем (стор.3-4,11).

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що податковим органом не встановлена неможливість здійснення ТОВ "ТК Транском" господарської операції з позивачем.

Також відсутні дані про наявність кримінального переслідування посадових осіб цього підприємства за фіктивну діяльність або ухилення від сплати податків.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстав для висновку, що доводи податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ «ТК Транском» є необґрунтованими та недоведеними, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток за рахунок операцій з цим контрагентом є незаконними та правильно скасовані судом першої інстанції.

Будь-яких доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить та за своїм змістом є стислою копією акту перевірки та заперечень на адміністративний позов.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: М.П.Коваль

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: Н.В.Вербицька