Постанова

від 26.02.2015 по справі 816/367/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/367/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Шмельов М.М.

від відповідача - Вербицька І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (надалі - ТОВ "Інструментальний завод", позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 січня 2015 року №0000492201/149, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 37 152 грн 99 коп. (в т.ч., 24 768 грн 66 коп. - основний платіж, 12 384 грн 33 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Інструментальний завод" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з ПП "Енергореверс", ТОВ "Терабіт- Комп'ютер", ТОВ "Інтерлінк" носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Інструментальний завод" та викладені в акті перевірки від 31 грудня 2014 року №2989/16-03-22-01-08/21073227.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Кременчуцької ОДПІ, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Інструментальний завод" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 21073227, з 25 квітня 1994 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 12-13/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: Виробництво інструментів 25.73, Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення 28.99, Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування 28.22, Механічне оброблення металевих виробів 25.62, Виробництво інших виробів із пластмас 22.29, Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу 30.20 /а.с. 11/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інструментальний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Енергореверс" (код ЄДРПОУ 34411997) за серпень - вересень 2013 року, ТОВ "Терабіт - Комп"ютер" (код ЄДРПОУ 36864938) за червень 2012 року, ТОВ "Інтерлік" (код ЄДРПОУ 30627766) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 грудня 2014 року №2989/16-03-22-01-08/21073227 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України наслідком чого визначено завищення податкового кредиту та заниження сплати податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 24 768 грн 66 коп. , в т.ч. за вересень 2013 року в сумі 13 045 грн 75 коп., за червень 2012 року в сумі 6 611 грн 60 коп., за липень 2014 року в сумі 5 111 грн 30 коп. /а.с. 16-47 /.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 23 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492201/149, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 37 152 грн 99 коп. (в т.ч., 24 768 грн 66 коп. - основний платіж, 12 384 грн 33 коп. - штрафні (фінансові) санкції). /а.с. 14/

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Інструментальний завод" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Енергореверс" (код ЄДРПОУ 34411997 ) у серпні 2013 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 13 046 грн /а.с. 155- 159 - зворот/, на підставі виписаних ТОВ "Терабіт - Комп"ютер" (код ЄДРПОУ 36864938) податкових накладних у червні 2012 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 6 611 грн 60 коп., а на підставі виписаних ТОВ "Інтерлік" (код ЄДРПОУ 30627766) податкових накладних у липні 2014 року зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5 111 грн 30 коп.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інструментальний завод" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено завищення податкового кредиту та заниження сплати ПДВ загалом в розмірі 24 768 грн 66 коп.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості (сертифікати якості на придбані товари ), та докази транспортування купленого товару, що свідчить про відсутність фактичного отримання ТОВ "Інструментальний завод" товарно - матеріальних цінностей від ПП "Енергореверс", ТОВ "Терабіт- Комп'ютер", ТОВ "Інтерлінк". Стверджував про те, що згідно даних "Системи співставлення" встановлено розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів за спірні звітні періоди. Посилався на висновки Актів перевірок ТОВ "Терабіт- Комп'ютер" та ТОВ "Інтерлінк" №1705/16-03-22-02-12/36864938 від 26.06.14 та №4045/2202/30627766 від 03.11.14. Викладені вище фактичні обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що ТОВ "Інструментальний завод" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 24 768 грн 66 коп.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідних договорів.

Так, до матеріалів справи залучено копії :

- договору поставки №1112/010135/3 від 21 червня 2012 року , за умовами якого ТОВ "Терабіт - Комп'ютер" (постачальник ) здійснює поставку комп'ютерної техніки відповідно до умов Договору, а ТОВ "Інструментальний завод" (покупець) замовляє, оплачує та отримує вказаний товар. Номенклатура, кількість обчислювальної техніки визначена в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору /а.с.81-85/;

- договору №11 13/010048/з від 13 лютого 2013, за умовами якого ПП "Енергореверс" (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Інструментальний завод" (покупець) отримати і оплатити товар відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору (датчик в комплекті з кабельним з'єднанням) /а.с.65-68/;

- договору №1113/010030/з від 29 січня 2013 року, за умовами якого ТОВ "Інтерлінк" (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ "Інструментальний завод" (покупець) отримати і оплатити товар відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору (джгутики, гайки, сальники, захисні труби) /а.с.95-104 /.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даних договорів ПП "Енергореверс", ТОВ "Терабіт- Комп'ютер", ТОВ "Інтерлінк" протягом спірних звітних періодів поставляли ТОВ "Інструментальний завод" товарно - матеріальні цінності, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних. /а.с. 71-72,86-87, 105-106/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту поставки ПП "Енергореверс", ТОВ "Терабіт- Комп'ютер", ТОВ "Інтерлінк" товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 25.07.13 №27 /а.с. 75/, від 20.08.13 №20 /а.с. 76/, від 20.08.13 №21 /а.с. 77 /, від 22.06.12 №38 /а.с. 89/, від 22.06.12 №39 /а.с. 90/, від 27.06.12 №43 /а.с.91/, від 27.06.12 №44 /а.с.92/, від 03.07.14 №32 /а.с.108/, від 07.07.14 №56 /а.с.109/, на підставі яких позивачем було сформовано спірний податковий кредит.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не заперечувалось та не спростовувалось те, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем товарів, що поставлено контролюючим органом під сумнів, а тому є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

На підтвердження виконання вказаних вище договорів та реальності спірних оподаткованих господарських операцій, позивачем до матеріалів справи було долучено видаткові накладні /а.с. 71-72,86-87, 105-106/, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, вантажні декларації на підтвердження транспортування товару /а.с.73-74, 88, 107/, платіжні доручення на підтвердження оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей /а.с.78-79, 93-94/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані долучені до матеріалів справи копії документів бухгалтерського обліку, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми вказаних документів в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні. Наданими документами бухгалтерського обліку спростовано посилання податкового органу на відсутність доказів транспортування придбаних позивачем у ПП "Енергореверс", ТОВ "Терабіт- Комп'ютер", ТОВ "Інтерлінк" товарно-матеріальних цінностей.

Придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "Інструментальний завод" використано у власній господарській діяльності позивача, що підтверджено долученими до матеріалів справи вимогами на товар, актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) /а.с.145-154/. Вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості (сертифікати якості товару), суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, в розумінні статті 44 Податкового кодексу України, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та вимогам якості ( сертифікати, посвідчення якості) не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та які можуть бути беззаперечними доказами реальності господарської операції.

Разом з тим, позивачем було долучено до матеріалів справи копію паспорта датчика акустичного контролю швидкості "ДАСК -2ІМ, чим спростовано посилання відповідача про його відсутність у ТОВ "Інструментальний завод". /а.с.80/

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Суд також акцентує увагу на тому, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом господарської діяльності позивача - виробництво іншим машин і устаткування спеціального призначення, виробництво підіймального та вантажно - розвантажувального устаткування, виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу ( 28.99, 28.22, 30.20, КВЕД-2010). Таким чином, спірні господарські операції відповідають виду та меті господарської діяльності договірних сторін.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за червень 2012 року, вересень 2013 року, липень 2014 року суму ПДВ загалом в розмірі 24 768 грн 66 коп.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в актах перевірок контрагентів позивача, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

З - поміж іншого, суд зазначає, що як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов'язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано будь - яких рішень суду щодо визнання вказаних вище договорів недійсними чи обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили та підтверджували факти протиправних кримінальних дій з боку посадових осіб контрагентів позивача по господарським операціям з ТОВ "Інструментальний завод".

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 24 768 грн 66 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 23 січня 2015 року №0000492201/149 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Інструментальний завод" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, судовий збір в розмірі 182 грн 70 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 січня 2015 року №0000492201/149.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (код ЄДРПОУ 21073227 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба