Постанова

від 11.03.2015 по справі 920/1701/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа №920/1701/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 30.10.2014 року, ОСОБА_2 - керівник згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 11.03.2015 року;

відповідача - ОСОБА_3, за договором про надання адвокатських послуг від 17.11.2014 року; ОСОБА_4 (особисто);

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Кооперативного підприємства «Універмаг», м.Охтирка, Сумської області, (вх.№804С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року по справі №920/1701/14,

за позовом Кооперативного підприємства «Універмаг», м.Охтирка, Сумської області,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Охтирка,

про стягнення 5293,12 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Кооперативне підприємство «Універмаг» звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило суд стягнути з останнього на свою користь 5293,12 грн., у тому числі 1205,87 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №114 від 18.03.2006 року, 127,16 грн. пені за несвоєчасні розрахунки, 3960,09 грн. неустойки за користування об'єктом оренди після припинення дії договору оренди; а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

В подальшому позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№15483 від 01.12.2014 року), відповідно до якої, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5104,29 грн., у тому числі 1205,87 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №114 від 18.03.2006 року, неустойку за користування об'єктом оренди після припинення дії договору оренди в сумі 3898,42 грн.; а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року по справі №920/1701/14 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Кооперативного підприємства «Універмаг» 1205,87 грн. заборгованості з орендної плати, 431,54 грн. судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3898,42 грн. Крім того, апелянт просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року апеляційну скаргу Кооперативного підприємства «Універмаг» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

06.03.2015 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3703), в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року по справі №920/1701/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До початку судового засідання 11.03.2015 року відповідач надав до суду заяву (вх.№3929), в якій зазначає, що апеляційну скаргу, яку прийнято до провадження подано від імені кооперативу за підписом ОСОБА_2 і вона не має на такі дії повноважень. Так, повноваження представника Кооперативного підприємства «Універмаг» голови правління ОСОБА_2 закінчились 04.02.2015 року згідно протоколу загальних зборів співзасновників кооперативу №31 від 03.02.2014 року, оскільки ОСОБА_2 була обрана на рік головою правління, тобто до 03.02.2015 року. Таким чином, і повноваження представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 є припиненими і вказана особа не має права представляти інтереси кооперативу.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців станом на 11.03.2015 року ОСОБА_2 є керівником підприємства - КП «Універмаг» та підписантом від імені даної юридичної особи.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Представництво інтересів КП «Універмаг» здійснює ОСОБА_1 на підставі довіреності б/н від 30.10.2014 року. Вказана довіреність підписана головою правління КП «Універмаг» - ОСОБА_2 та скріплена печаткою підприємства, а також у довіреності визначено строк її дії - до 31.05.2015 року.

Стаття 248 Цивільного кодексу України визначає підстави за яких представництво за довіреністю припиняється. Вказана стаття не містить такої підстави як припинення представництва за довіреністю у зв'язку з припиненням повноважень керівника (голови правління) юридичної особи.

Таким чином, підстави вважати, що апеляційна скарга подана неповноважною особою і повноваження представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 є припиненими - відсутні.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.03.2006 року між Кооперативним підприємством «Універмаг» (орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди нежитлового приміщення №114, відповідно до пункту 1 якого, позивач на підставі діючих установчих документів та Статуту КП «Універмаг» передав, а відповідач прийняв за плату на певний строк торговельну площу в приміщенні магазину «Універмаг», під номером АДРЕСА_1.

Метою оренди є здійснення торговельної діяльності, реалізації предметів споживання, надання послуг населенню (п. 5 договору).

У пункті 5 договору зазначено, що в користування передається торговельна площа, розташована на 2 (другому) поверсі будівлі магазину «Універмаг», площею 17,3 кв.м., згідно проекту розподілу торговельних площ між співзасновниками КП «Універмаг» відповідно до відсоткового відношення внеску співзасновників у статутний капітал підприємства, розмір якого визначений в Статуті.

Нежитлові приміщення, що є предметом договору оренди №114 від 18.03.2006 року, належали КП «Універмаг» на правах колективної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02.08.2001 року, свідоцтвом про право власності від 28.09.2001 року, виданими виконавчим комітетом Охтирської міської ради, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4935498 від 17.06.2013 року, виданим Реєстраційною службою Охтирського МРУЮ.

Згідно пункту 31 договору термін дії договору оренди становить 10 років: з 18.03.2006 року по 18.03.2016 року включно.

Пунктом 12 договору оренди передбачено, що за користування нежитловим приміщенням відповідач (орендар) сплачує позивачу (орендодавцю) орендну плату в розмірі 21,60 грн. за 1 кв.м. орендованої площі. А згідно додаткової угоди від 01.06.2006 року до договору оренди №114 від 18.03.2006 року розмір орендної плати з 01.06.2007 року збільшено сторонами до 29,60 грн. за 1 кв.м., внаслідок чого на сьогоднішній день розмір місячної орендної плати становить 29,60 грн. х 17,3 кв. м. = 512,08 грн.

Згідно п. 25 договору орендна плата сплачується до 5 числа кожного місяця.

У п. 102 договору оренди сторони погодили, що договір має юридичну чинність при умові його оформлення в простій письмовій формі з підписами сторін, а при наявності - закріплених печатками сторін.

Так, договір оренди нежитлового приміщення №114 та додаткова угода до нього складені в письмовій формі, підписані представниками сторін, а також скріплені зі сторони КП «Універмаг» печаткою підприємства.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання пункту 3 договору оренди сторони склали акт передачі-прийому орендованого нежитлового приміщення.

Тобто, вказаним підтверджується, що позивач належним чином виконав покладені на нього обов'язки відповідно до договору оренди №114 від 18.03.2006 року.

Згідно пункту 60 договору оренди орендар зобов'язаний вчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Проте, невиконання орендарем (відповідачем по справі) вищевказаного обов'язку призвело до утворення заборгованості по орендній платі за період з червня по серпень 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору відповідно до частини другої цієї статті договір найму є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивачем було повідомлено відповідача (повідомлення №238 від 08.08.2013 року) про відмову від договору оренди №114 від 18.03.2006 року. У даному повідомленні про відмову від договору оренди містилася вимога про звільнення об'єкту оренди в триденний строк з дня одержання повідомлення.

Вказане повідомлення доведене до відома відповідача 09.08.2013 року шляхом прочитання вголос головою правління КП «Універмаг» ОСОБА_2 в присутності чотирьох осіб (співзасновників КП «Універмаг»), у тому числі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про що складено відповідний акт.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в силу умов договору та вимог закону, договір оренди об'єкта нерухомості №114 від 18.03.2006 року припинив свою дію 12.08.2013 року, а за відповідачем залишилося невиконане зобов'язання за договором оренди у вигляді несплати орендних платежів за червень-липень, а також 11 днів серпня 2013 року, що згідно розрахунків становить 1205,87 грн.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем. Натомість, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди №114 від 18.03.2006 року у відповідному розмірі та у строки. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 1205,87 грн. боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки за користування об'єктом оренди після припинення дії договору оренди в сумі 3898,42 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, договір оренди нежитлового приміщення №114 від 18.03.2006 року є розірваним з 12.08.2013 року, фактично орендоване приміщення відповідач звільнив 05.12.2013 року, що підтверджують сторони.

У зв'язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна відповідачу нарахована неустойка в сумі 3898,42 грн. за період з 12.08.2013 року по 05.12.2013 року відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти стягнення неустойки вказує на те, що неустойка за несвоєчасне повернення орендованого приміщення не може бути застосована до відповідача, оскільки у діях ОСОБА_4 відсутня вина та умисел.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна позовна давність.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 02.09.2014 року №927/1215/13.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що Кооперативне підприємство «Універмаг» створено 22.06.2001 року і зареєстровано Охтирською районною державною адміністрацією за №99.

Згідно з п. 1.1. статуту КП «Універмаг» у редакції на момент створення кооперативного підприємства, останнє є колективною власністю засновників. Одним із засновників КП «Універмаг» є ОСОБА_4.

Згідно з протоколом №13 від 18.03.2005 року, загальними зборами співзасновників КП «Універмаг» проведений розподіл торгівельної площі першого та другого поверхів приміщення магазину «Універмаг» між співзасновниками згідно з їх внесками до статутного фонду.

Відповідно до договору №114 від 18.03.2006 року, відповідачу було надано приміщення в оренду як члену (співзасновнику) кооперативного підприємства «Універмаг» для здійснення торгівельної діяльності, реалізації предметів споживання, надання послуг населенню.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013року у справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 до кооперативного підприємства «Універмаг» про виділ в натурі майнового паю у зв'язку з виходом з кооперативу (номер провадження 22-ц/788/90/13), позов було задоволено та виділено в натурі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 в рахунок майнових паїв 165,43 кв.м. загальної площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг», що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно з варіантом №1 повторної будівельно-технічної експертизи №02/02 від 18.04.2013 року, визнавши за ними право спільної часткової власності на це нерухоме майно; ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 зобов'язано встановити перегородку, як зазначено в Додатку №1, обладнати приміщення №2а, площею 36,8 кв.м., замість віконного отвору в приміщенні торговельної зали №5 обладнати дверний отвір для виходу на вул. Жовтневу, як зазначено в Додатку №1, встановити двері з пристроями самозачинення та ущільнення в притулах, відчинити зачинений дверний отвір для виходу на вулицю зі сходової клітини №4 першого поверху та обладнати другий евакуаційний вихід.

На період з 12.08.2013 року по 05.12.2013 року (період за який заявлено до стягнення неустойку) рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року набрало законної сили та не скасоване. Станом на 03.07.2013року за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної спільної часткової власності (розмір частки 35/100) на нежитлові приміщення загальною площею 165,43 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач листами від 08.07.2013 року, 20.07.2013 року, 11.11.2013 року звертався до позивача з вимогами звільнити 165,43 кв.м. загальної площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг», що знаходиться по АДРЕСА_1, виділеного йому як колишньому члену КП «Універмаг», з метою реконструкції приміщення на виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року (номер провадження 22-ц/788/90/13).

Позивач вказує, що на момент прийняття рішення апеляційним судом Сумської області та на даний час виділені відповідачу площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг» (торгівельні площі в залах № 5 та № 2а), перебували та перебувають в орендному користуванні третіх осіб на умовах довгострокової оренди, і відповідачу було про це відомо, а згідно зі ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що особи, які на умовах довгострокової оренди займають виділені відповідачу площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг», що знаходиться по АДРЕСА_1 (торгівельні площі в залах №5 та №2а) так само, як і до виходу з кооперативу ОСОБА_4, є членами КП «Універмаг», що підтверджується договорами оренди з вказаними особами та положеннями статуту КП «Універмаг».

При цьому, згідно з п. 4.1. довгострокових договорів, термін дії останніх десять років згідно з рішенням загальних зборів від 18.03.2005 року №13 та рішенням загальних зборів №24 від 27.01.2006 року.

Згідно з протоколом №13 від 18.03.2005 року, загальними зборами співзасновників КП «Універмаг» проведений розподіл торгівельної площі першого та другого поверхів приміщення магазину «Універмаг» між співзасновниками згідно з їх внесками до статутного фонду.

Відповідно до протоколу №24 від 27.01.2006 року, голові правління КП «Універмаг» надано право укладати довгострокові договори оренди з бажаючими засновниками, чи додаткові угоди до діючого договору оренди, всім бажаючим засновникам на торгівельну площу згідно внеску до статутного фонду (до виділення майнової частки) на будь-який термін, але не більше ніж на 20 років.

З матеріалів справи, в тому числі листів від 08.07.2013року, 20.07.2013року, 11.11.2013 року, претензії від 12.08.2013 року, акту б/н б/д підписаного з боку ОСОБА_4, вбачається, що останньою вчинялися дії з метою повернення позивачу торгівельної площі 17,3 кв.м. на другому поверсі будівлі «Універмаг», що є предметом договору оренди №114 від 18.03.2006 року; відповідач наголошував на можливості обміну орендованими площами, переселення орендарів, які займають виділені відповідачу площі нежитлового приміщення кооперативного підприємства «Універмаг», що знаходиться по АДРЕСА_1. Відповідач вказує, що при добровільному взаємообміну торгівельних площ права членів кооперативу, які орендують площі у кооперативі, не були б порушені.

Оцінюючи подані сторонами докази та доводи сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 3898,42 грн. за період з 12.08.2013 року по 05.12.2013 року відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки матеріали справи підтверджують факт вжиття відповідачем дій щодо повернення позивачу орендованого майна, і оскільки в даному випадку мова йде про повернення орендованого майна кооперативного підприємства «Універмаг» колишнім співзасновником, якому на цій підставі, що він був членом кооперативного підприємства відповідну площу було надано в оренду, і станом на момент розгляду справи є зареєстрованим власником спірного орендованого майна за рішенням суду, то в останнього відсутня вина щодо несвоєчасного повернення орендованого майна в розумінні ст. 785 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим правомірною є відмова в задоволенні відповідних позовних вимогах.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Кооперативного підприємства «Універмаг» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року по справі №920/1701/14 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кооперативного підприємства «Універмаг» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року по справі №920/1701/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.