Рішення

від 13.03.2015 по справі 303/291/15-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Мукачево Справа 303/291/15-ц

2/303/528/15

Номер рядка стат.звіту-26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Прокоп А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

до відповідачів: (1) ОСОБА_1

(2) ОСОБА_2

(3) ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

За участю:

представника відповідача (1) - ОСОБА_4;

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015 публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості у сумі 9320,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить суму 147769,01 грн., яка складається з нарахованих відсотків та курсової різниці з моменту останнього розрахунку заборгованості по кредитному договору від 17.01.2007 №06/17К-07.

Крім того, предмет позову містив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний ОСОБА_2, в рахунок погашення вищевказаної суми заборгованості.

У процесі судового розгляду справи, позивач, на підставі заяви від 27.02.2015 №041/264 (надійшла до суду - 03.03.2015), збільшив розмір своїх позовних вимог. З урахуванням вказаної заяви, банківська установа просила стягнути з відповідачів суму 406843,96 грн. курсової різниці між заборгованістю, яка існувала станом на 12.05.2014 та заборгованістю, яка існувала станом на 26.02.2015, а також суму 3515,11 дол. США відсотків та пені за період з 12.05.2014 по 26.02.2015 (в т.ч. 2024,44 дол. США - відсотки; 1490,67 доларів США - пеня).

Як на підставу для задоволення вищевказаних позовних вимог, банківська установа посилається на те, що в процесі цивільно - правової реалізації укладених між позивачем та відповідачами договорів кредиту, поруки та іпотеки, взяті на себе зобов'язання останніми перед банківською установою зі сплати кредиту та інших нарахувань залишилися невиконаними.

Так, з моменту ухвалення апеляційним судом Закарпатської області (16.12.2014, а.с. 49-53) рішення про стягнення з відповідачів (1) та (3) заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 №06/17К-07 у сумі 24728,85 дол. США (286702,16 грн.) та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної суми заборгованості, кредитні зобов'язання відповідачами залишилися невиконаними, тому мають бути задоволені вимоги про стягнення, передбачених кредитним договором та додатковими угодами до нього відсотків за користування наданими у позику грошовими ресурсами, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та курсової різниці між заборгованістю, яка існувала станом на 12.05.2014 та заборгованістю, яка існувала станом на 26.02.2015.

Вказані доводи обумовлені тим, що апеляційний суд Закарпатської області стягнув заборгованість, яка існувала станом на 12.05.2014, тому саме з цієї дати позивач має право на стягнення вищевказаних нарахувань.

У судове засідання представник позивача не з'явився, оскільки заявив клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 74 зворот, 102). Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити.

Представник відповідача (1), прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовних вимог не визнав повністю з посиланням на обставини викладені в письмовому запереченні на позов (а.с. 92-93).

Так, не оспорюючи доводи позивача щодо невиконання його довірителем своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.01.2007 №06/17К-07, навіть після ухваленням судом апеляційної інстанції рішення від 16.12.2014, а також правильність нарахування банківською установою відсотків та пені за період з 12.05.2014 по 26.02.2015, зазначив, що позивач вправі задовольнити свої вимоги за рахунок майна, яке передано в іпотеку. В свою чергу, ні цивільним законодавством, ні умовами укладених між сторонами по справі договорів, не передбачено стягнення курсової різниці.

Відповідачі (2), (3), за умов їх належного повідомлення про час і місце справи, в судове засідання не з'явилися, письмових заперечень по справі не надали.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Відповідно до умов, укладеного 17 січня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» (надалі - Банк) та відповідачем ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) кредитного договору №06/17К-07 (надалі - Кредитний договір, а.с. 20-23), з урахуванням додаткових угод нього (а.с. 33-41), Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 40000,00 дол. США до 16.01.2017, з процентною ставкою за користування ним на рівні 13,7% річних, із зобов'язанням Позичальника повернути зазначену суму коштів та відсотки за користування позикою згідно з Графіком (а.с. 24-25).

Фактичне отримання Позичальником кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки (а.с. 32).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 17.01.2007 між Банком та відповідачем (3) ОСОБА_3 (далі - Поручитель) був укладений договір поруки №06/17П-07 (надалі - Договір поруки), а також додаткова угода №1 про внесення змін до нього, у відповідності до умов яких, відповідач (3) поручилася перед Банком за виконання Позичальником своїх зобов'язань Кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього (а.с. 26, 42-44).

17.01.2017 між Банком, Позичальником та відповідачем (2) - ОСОБА_2 (надалі - Іпотекодержатель - Майновий Поручитель) також був укладений договір іпотеки (а.с. 27-30), за умовами якого відповідач (2) надав в іпотеку Банку домоволодіння, що складається з житлового будинку, побудованого з саману, позначеного на плані під літ. «А» (загальною площею 84,9 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м.), гаражу, позначеного на плані під літ. «Б», літньої кухні, побудованої із саману та цегли, позначеної на плані під літ. «Б?», сараю, позначеного на плані під літ. «В-В», вбиральні, позначеної на платні під літ. «Г», споруд, позначених на плані під літ. «№1,3», замощення, позначеного на плані літ. «І») та земельну ділянку (площею 0,0740 га, кадастровий номер 2122755302:00:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить з того, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга ст. 554 Цивільного кодексу України ).

У відповідності з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до частини першої ст. 575 Цивільного кодексу України окремим видом застави є іпотека (застава нерухомого майна).

Правовими приписами ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду.

За нормативним правилом, передбаченим ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (частини перша та третя), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, а також із заявою про збільшення позовних вимог, зобов'язання за Кредитним договором (п.п. 4.4., 4.5., 6.1.1., 9.1.), в частині сплати відсотків за користування позикою та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачами (1), (3) не виконані.

Заборгованість Позичальника станом на 26.02.2015 (розрахунки, а.с. 94, 96-101) за предметом позову у сумі 3515,11 дол. США за період з 12.05.2014 по 26.02.2015 (в т.ч. 2024,44 дол. США - відсотки; 1490,67 доларів США - пеня) підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу України , відповідачами не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 549, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов у цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Так, частиною першою ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України ).

Згідно з п. 4.4., 9.1 Кредитного договору , вказаний діє з дня його підписання і до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому. Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом здійснюється щомісячно.

Оскільки з часу ухвалення судового рішення апеляційним судом Закарпатської області (16.12.2014) правовідносини сторін Кредитного договору не припинилися, а кошти Позичальником та Поручителем банківській установі не повернуті, вимоги Банку в частині стягнення заборгованості у вигляді відсотків за користування наданими у позику грошима та пені за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань, є підставними та обґрунтованими.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 406843,96 грн. курсової різниці між заборгованістю, яка існувала станом на 12.05.2014 та заборгованістю, яка існувала станом на 26.02.2015, то вказані задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У даному конкретному випадку банком заявлена вимога про відшкодування з відповідачів курсової різниці, що виникла внаслідок здешевлення національної валюти по відношенню до курсу долара США, однак ця різниця, яка до речі ще не виникла (майно не реалізоване), за своєю суттю не є заборгованістю по кредиту та виходить за межі правовідносин сторін по справі.

По відношенню до цього слід зазначати, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною другою ст. 16 Цивільного кодексу України . Поряд з цим, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, ні наведеною правовою нормою, ні іншими законодавчими актами та умовами укладеного між сторонами Кредитного договору не встановлена можливість позикодавця захистити своє порушене право в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно з частиною першою ст. 36 названого Закону національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Так, у відповідності з частиною другою ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Слід констатувати, що з часу ухвалення апеляційним судом Закарпатської області рішення від 16.12.2014 (а.с. 49-53) вже вирішено питання про стягнення суми боргу за правилом, установленим частиною другою ст. 533 Цивільного кодексу України , на день ухвалення судового рішення, тому доводи позивача щодо стягнення з відповідача збитків у зв'язку зі зміною курсу на увагу не заслуговують, оскільки за умовами договору (зокрема, п. 6) зобов'язання боржника, а саме сума коштів, яку належало повернути Банку не ставилися у залежність від офіційного курсу валюти (в даному випадку - долара США) на день платежу.

Як кредитор так і боржник укладаючи договір позики в однаковій мірі несли ризики в зв'язку з можливими коливаннями офіційного курсу гривні до іноземної валюти, однак такі умовами договору врегульовані не були.

Офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Вказаний висновок суду у повній мірі узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних, яка міститься в ухвалі від 04.07.2014.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Визначаючи розмір судового збору який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача суд враховує обставини справи, пов'язані з фактичною сплатою судового збору за вимогу про стягнення суми 3515,11 дол. США 04.03.2015.

В абзаці другому п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати , а не на день подання позову.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сума 872,47 грн. судового збору (3515,11 дол. США х 24,8207 (офіційний курс гривні до долара США станом на 04.03.2015) = 87247,49 х 1% = 872,47).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 8, 10, 11, 14, 57-60, 88, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України , суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) суму 3515,11 дол. США (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять дол. США 11 центів) (в т.ч. 2024,44 дол. США - нараховані відсотки за період з 12.05.2014 по 26.02.2015; 1490,67 доларів США - пеня за період з 12.05.2014 по 26.02.2015) заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07.

3. В рахунок погашення заборгованості у сумі 3515,11 (три тисячі п'ятсот п'ятнадцять дол. США 11 центів) (в т.ч. 2024,44 дол. США - нараховані відсотки за період з 12.05.2014 по 26.02.2015; 1490,67 доларів США - пеня за період з 12.05.2014 по 26.02.2015) за кредитним договором від 17.01.2007 №06/17К-07 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння, що складається з житлового будинку, побудованого з саману, позначеного на плані під літ. «А» (загальною площею 84,9 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м.), гаражу, позначеного на плані під літ. «Б», літньої кухні, побудованої із саману та цегли, позначеної на плані під літ. «Б?», сараю, позначеного на плані під літ. «В-В», вбиральні, позначеної на платні під літ. «Г», споруд, позначених на плані під літ. «№1,3», замощення, позначеного на плані літ. «І») та земельної ділянки (площею 0,0740 га, кадастровий номер 2122755302:00:007:0001), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю - Майновому поручителю - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

4. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) та ОСОБА_3 (с. Кольчино Мукачівського району, АДРЕСА_2 код НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) суму 872,47 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 47 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 13.03.2015.