Ухвала

від 15.09.2015 по справі 303/291/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/291/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ДАШКОВСЬКІЙ С.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2015 р., -

в с т а н о в и л а :

22.01.2015 ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Кредитор під час розгляду справи в суді збільшив позовні вимоги і мотивував їх наступним. За кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 40000,00 дол. США зі сплатою за нього 13,7% річних і строком по 16.07.2017. Виконання зобов'язань позичальника було забезпечено іпотекою належних ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0740 га і розташованого на ній домоволодіння, що знаходяться по вул. Локоти, 1 в с. Кленовець Мукачівського району, про що 17.01.2007 був укладений договір іпотеки, а також порукою ОСОБА_4, з якою банк 17.01.2007 уклав договір поруки № 06/17П-07. У подальшому банк укладав з позичальником та поручителем додаткові угоди, якими до договорів вносилися зміни щодо умов кредитування.

Банк свої зобов'язання виконав, тоді як позичальник свої порушив. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 стягнуто з відповідачів борг у розмірі 286702,16 грн, тому з даним позовом банк звертається до суду з метою стягнення боргу, який складає різницю між сумою, стягнутою апеляційним судом станом на 12.05.2014, і сумою, нарахованою за новим розрахунком заборгованості, сума, що належить до стягнення, складається з нарахованих відсотків та курсової різниці за період з 12.05.2014 по 26.02.2015.

Оскільки заборгованість станом на 12.05.2014 складала 24728,85 дол. США, що було еквівалентом 286702,16 грн, а станом на 26.02.2015 борг у розмірі 24728,85 дол. США є еквівалентом 693546,12 грн, то курсова різниця складає 406843,96 грн (693546,12 грн - 286702,16 грн). Станом на 12.05.2014 відсотки складали 3077,42 дол. США, а пеня - 535,73 дол. США, тоді як станом на 26.02.2015 відсотки склали 5101,86 дол. США, пеня - 2026,40 дол. США, тому за період 12.05.2014 по 26.02.2015 нараховані відсотки складають 2024,44 дол. США (5101,86 дол. США - 3077,42 дол. США), а пеня - 1490,67 дол. США (2026,40 дол. США - 535,73 дол. США). Разом відсотки та пеня складають 3515,11 дол. США.

Посилаючись на ці обставини, на право вимоги зазначеного боргу солідарно з позичальника та поручителя, а також на право звернення в рахунок погашення боргу стягнення на предмет іпотеки, позивач остаточно просив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 у розмірі 406843,96 грн і 3515,11 дол. США; звернути в межах суми заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 у розмірі 406843,96 грн і 3515,11 дол. США стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кленовець, вул. Локоти, 1 і належать майновому поручителю ОСОБА_3; стягнути з відповідачів на користь банку витрати по оплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12.03.2015 позов задоволено частково:

стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 3515,11 дол. США заборгованості за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07, в т.ч., нараховані за період з 12.05.2014 по 26.02.2015 відсотки в розмірі 2024,44 дол. США і пеню в розмірі 1490,67 дол. США;

в рахунок погашення заборгованості в сумі 3515,11 дол. США за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку, побудованого з саману, позначеного на плані під літ. А (загальною площею 84,9 кв. м, житловою площею 42,2 кв. м), гаража (літ. Б), літньої кухні (літ. Б' ), сараю (літ. В-В), вбиральні (літ. Г), споруд (№ 1, 3), замощення (літ. І) і земельної ділянки площею 0,0740 га, кадастровий номер 2122755302:00:0007:0001, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кленовець, вул. Локоти, 1 і належать іпотекодавцю - майновому поручителю ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». У решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів 872,47 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Позивач оскаржив рішення суду щодо відмови в позові, вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим. Вказує, що наявність рішення суду про стягнення боргу, яке не виконане боржником, не припиняє договірних правовідносин, тому кредитор вправі вимагати з боржника суми, передбачені ст. 625 ЦК України. Курсова різниця фактично є збитками кредитора, пов'язана зі здорожчанням валюти США, боржник розумів наслідки валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та компенсувати збитки банку. Апелянт просить рішення суду змінити в частині відмови в позові та викласти його резолютивну частину у відповідності до прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог.

В іншій частині, а також відповідачами рішення суду не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого.

Із урахуванням положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу та норм ст. 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не робить висновків щодо судового рішення по суті в частині, яка не оскаржується, та бере до уваги відповідні пов'язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду скарги.

Встановлено, що за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 Відкрите акціонерне товариство «Банк Універсальний», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 40000,00 дол. США зі сплатою за нього 13,7% річних і строком по 16.07.2017 (а.с. 6-11, 20-25, 58). Виконання зобов'язань позичальника було забезпечено іпотекою належних ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0740 га і розташованого на ній домоволодіння, що знаходяться по вул. Локоти, 1 в с. Кленовець Мукачівського району, про що 17.01.2007 був укладений договір іпотеки, а також порукою ОСОБА_4, з якою банк 17.01.2007 уклав договір поруки № 06/17П-07, у подальшому банк укладав з позичальником та поручителем додаткові угоди, якими до договорів вносилися зміни щодо умов кредитування (а.с. 27-48).

За приписами ст.ст. 1, 3, 11-14, 202, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 553, 554, 572, 589, 590, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів і повинні належно виконуватися; позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати борг, відшкодування збитків, сплати неустойки, в т.ч., солідарно з боржника та поручителя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації його за рішенням суду; відповідальність має конкретний, індивідуальний характер, особа несе відповідальність за вчинене нею винне порушення зобов'язання відповідно до положень закону та умов, визначених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ст. 1050 ч. 2 ЦК України).

Зазначені норми ЦК України передбачають також, що сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; особа діє у цивільних відносинах на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, на засадах справедливості, добросовісності, розумності, передбачаючи наслідки; особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ч. 6 ЦК України).

Грошовою одиницею в Україні є гривня, ціни в Україні встановлюються у національній валюті (ст. 192 ч. 1, ст. 524 ч. 1, ст.ст. 632, 691 ЦК України). Поряд із цим, відповідно до спеціальних правил, установлених законом (ст. 192 ч. 2, ст. 533 ч. 3 ЦК України, ст. 2 ч. 2, ст. 5 ч. 2 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 19, ст. 47 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 49, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), та умов кредитного договору (п.п. 1.1., 4.1., 4.4., 4.5., 6.1. та ін.) між сторонами виникли грошові зобов'язання в іноземній валюті.

З огляду на викладене, у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим порукою, виникнення заборгованості, кредитор управі пред'явити вимогу про стягнення боргу, в т.ч., про дострокове його стягнення солідарно з боржника та поручителя, у валюті кредиту, в даному випадку - в доларах США. Водночас не суперечитиме закону й вимога кредитора про стягнення боргу у гривневому еквіваленті до іноземної валюти за офіційним валютним курсом на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 192 ч. 1, ст. 533 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Спосіб захисту порушеного права обирає позивач.

Позичальник порушив свої зобов'язання за договором і спричинив виникнення боргу. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами та здійснюючи право на захист своїх законних інтересів вільно, на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч.ч. 1, 2, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), ПАТ «Універсал Банк» визначило станом на 12.05.2014 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 24728,85 дол. США, з яких 21115,70 дол. США заборгованість за кредитом, 4133,17 дол. США прострочена заборгованість за кредитом, 3077,42 дол. США заборгованість за відсотками, 535,73 дол. США пеня, еквівалент загального розміру боргу в гривнях визначило в сумі 286702,16 грн і пред'явило цей борг у гривневому еквіваленті до стягнення. Тобто, кредитор скористався своїм правом вимагати на відшкодування своїх збитків дострокового повернення всього боргу та сплати штрафних санкцій.

Чинним рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 змінено рішення Мукачівського міськрайонного суду від 02.07.2014 шляхом викладення його резолютивної частини в редакції, відповідно до якої у межах заявлених позовних вимог стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 17.01.2007 № 06/17К-07 із урахуванням всієї простроченої заборгованості за кредитом, відсотками, всіх штрафних санкцій у розмірі 24728,85 дол. США, що становить еквівалент в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на 12.05.2014 року 286702,16 грн; в рахунок погашення цієї заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кленовець, вул. Локоти, 1 і належать іпотекодавцю - майновому поручителю ОСОБА_3 (а.с. 49-54).

Таким чином, на користь кредитора стягнуто на його вимогу щодо конкретної суми боргу та відповідно до її змісту увесь борг за кредитним договором у гривневому еквіваленті валюти кредиту, банк управі вимагати виконання рішення суду, що набрало законної сили, і цим правом теж розпоряджається на свій розсуд (ст. 368 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 17, 19 на інші норми Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом вищенаведених норм закону, а також положень ст.ст. 80, 81, 84, 91, 92, 113 ЦК України, ст.ст. 2, 42, 55, 79 ГК України, ст.ст. 2, 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 4-6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших норм законодавства, банки як суб'єкти господарювання, фінансові установи здійснюють на власний ризик господарську підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Розділів І, ІІ Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519, Розділів 1, 2 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату України від 27.07.2007 р. № 265, інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу), індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує рівень інфляції, динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національний банк України», в редакції, що була чинною на час укладання кредитного договору, та в редакції, чинній на час пред'явлення позову та вирішення справи судом, основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України; при виконанні своєї основної функції пріоритетом для НБУ є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, НБУ в межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності та стабільності банківської системи.

З урахуванням наведених вище положень законодавства, функцією держави не є забезпечення стабільності іноземної валюти (валют), її курсу стосовно національної валюти, індексації внаслідок знецінення підлягає грошова одиниця України, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Будучи рівноправними учасниками цивільних відносин, що виникли з кредитного договору від 17.01.2007 № 06/17К-07, кредитор і позичальник рівною мірою повинні були усвідомлювати валютні ризики, пов'язані з договором, та рівною мірою несуть їх. Як кредитор, надаючи кредит в іноземній валюті, так і позичальник, отримуючи його не можуть заперечувати, що у них існувала можливість передбачити в момент укладання договору зміни курсу гривні відносно обраної для кредитування іноземної валюти, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг гривні та її девальвації. При цьому, можливість розрахунку за договором, а також стягнення боргу в іноземній валюті або в гривневому її еквіваленті на день платежу вже самі по собі є засобами захисту майнових інтересів кредитора у випадку знецінення гривні, крім того, кредитним договором передбачалися й інші механізми захисту прав кредитора: можливість дострокового стягнення боргу, зміни процентної ставки, застосування майнової відповідальності (п.п. 6.1.4., 7.1.2., 7.1.3., 9.1., 9.2. та ін.) тощо.

Кредитний договір не містить умов, які б покладали виключно на позичальника валютні ризики, а також обов'язок сплатити на користь банку курсову різницю, що може виникнути внаслідок зміни курсу валюти, офіційно встановленого НБУ. Формулювання п. 8.1. про те, що позичальник «розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти», яким додатковою угодою № 2 від 10.04.2009 сторони доповнили кредитний договір (а.с. 40), означає у контексті умов договору саме те, про що в ньому йдеться: обізнаність позичальника з імовірністю валютних ризиків, зокрема, з імовірністю зростання для нього витрат у гривнях при купівлі іноземної валюти для сплати за кредитом. Тлумачення цього положення договору як підстави для покладання на позичальника додаткової майнової відповідальності у вигляді стягнення за наведених обставин курсової різниці безпідставне, оскільки не відповідає правилам щодо юридичної відповідальності особи та умовам договору, зокрема, щодо обов'язку позичальника виконати свої зобов'язання у валюті кредиту. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст. 14 ч. 2 ЦК України).

Далі: на час видачі кредиту 40000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/5,05 грн були еквівалентні 202000,00 грн, для прикладу - 21115,70 дол. США заборгованості за кредитом були еквівалентні 106634,29 грн, а 24728,85 дол. США були еквівалентні 124880,69 грн;

позов про стягнення боргу, що був розрахований станом на 12.05.2014 у розмірі 24728,69 дол. США, банк пред'явив виходячи з офіційного курсу НБУ 1 дол. США/11,593833 грн (такий курс фактично був встановлений на 08.05.2014) і визначив загальну суму боргу у 286702,16 грн, при цьому, для прикладу - 21115,70 дол. США боргу за кредитом були еквівалентні вже 244811,90 грн (на 138177,61 грн більше, ніж на день видачі кредиту);

станом на 26.02.2015 розрахунок належної до стягнення суми був проведений виходячи з офіційного курсу НБУ 1 дол. США/28,046032 грн (такий курс фактично був встановлений на 25.02.2015), вказуючи на заборгованість станом на 12.05.2014 у сумі 24728,85 дол. США (еквівалент 286702,16 грн) та на еквівалент цієї суми станом на 26.02.2015 у розмірі 693546,12 грн, банк пред'явив до стягнення курсову різницю за сумою загального бору в розмірі 406843,96 грн (693546,12 грн - 286702,16 грн), при цьому, для прикладу, за обраним позивачем валютним курсом 21115,70 дол. США боргу за кредитом були еквівалентні вже 592211,60 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Поставивши на підставі цієї норми закону питання про стягнення з позичальника курсової різниці внаслідок здорожчання валюти США, позивач не врахував наведених вище положень закону та обставин справи і безпідставно ототожнив зміну курсу іноземної валюти з інфляцією в розумінні чинного законодавства, за правилами якого індекс інфляції може застосовуватися лише при розрахунках у національній валюті, зокрема, з урахуванням цього індексу може бути стягнутий борг, що виник у національній валюті.

Та обставина, що кредитор не скористався своїм правом вимагати борг в іноземній валюті, обрав інший спосіб захисту свого права та/або не реалізує відповідним чином свої права у виконавчому проваджені, не може давати необґрунтованих переваг перед боржником, щодо якого вже ухвалено рішення про стягнення боргу в спосіб, обраний кредитором. Понад те, права кредитора відповідно до закону були захищені, оскільки борг було стягнуто в гривнях за значно вищим валютним курсом порівняно з тим, що існував на час видачі кредиту.

Окрім цього, власне й правова позиція позивача в справі вказує, з одного боку, на його обізнаність із правом стягнення боргу в іноземній валюті, з іншого, є суперечливою, оскільки частину пред'явленого до стягнення боргу (відсотки й пеню) він просив стягнути в доларах США і одночасно з цим просив стягнути вищезгадану курсову різницю в гривнях. Поза іншим, така вимога кредитора також означає фактичне подвійне стягнення боргу та, при цьому, некоректний розрахунок і невизначеність, заплутаність боргу та необґрунтоване поширення його на майбутнє, позаяк не враховує, що елементи боргу, з яких складалася сума 24728,85 дол. США, вже стягнуті раніше судом.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність передбачених законом та/або договором підстав для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної курсової різниці, відсутність такого способу захисту права в даному спорі. Відтак, в оскарженій частині рішення ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 308 ЦПК України скаргу слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 303 ч. 1, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар¬жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді