Ухвала

від 05.03.2015 по справі 826/18720/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18720/14 Головуючий у 1-й інстанції:Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний альянс «Амаетон» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний альянс «Амаетон» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інформер Торг», ПП «Гілея інвест» та контрагентами - покупцями, яким в подальшому проводилась реалізація ТМЦ (робіт, послуг), придбаних у зазначених підприємств, за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 року; з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕК «Гермес» та контрагентами - покупцями, яким в подальшому проводилась реалізація ТМЦ (робіт, послуг), придбаних у зазначеного підприємства за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, за результатом якої складено акт від 17.10.2014 №495/1-22-01-38039563 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 250 000 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0011202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 812 500 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено договір переведення боргу ГЛ 30/04 від 30.04.2014, яким встановлено обов'язок нового боржника ПП «Гілея Інвест» виконати зобов'язання за договором № АЛ 02/04 від 02.04.2014 за первісного боржника ТОВ «Алівіан» перед кредитором ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон».

Також судом встановлено, що до перевірки позивачем було надано платіжні доручення та податкові накладні, відповідно до яких позивачем було здійснено оплату послуг за договором № АЛ 02/04 від 02.04.2014 на користь ТОВ «Алівіан». Крім того, встановлено, що податкові накладні, на які посилається позивач складено ПП «Гілея Інвест» та по зазначеним накладним позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2014 року 2 500 000 грн.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до первинних документів жодна з зазначених в п. 198.2 ст. 198 ПК України подій по взаємовідносинах з позивача та ПП «Гілея Інвест» не відбулась, оскільки кошти перераховано позивачем на рахунок ТОВ «Алівіан», послуги для позивача ПП «Гілея Інвест» не надавало, отже підстави для формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПП «Гілея Інвест» відсутні.

Крім того, податковий орган вказує, що відповідно до інформації ІС «Податковий блок» позивачем здійснено коригування податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних №34, 35 від 15.04.2014, №36 від 16.04.2014 ТОВ «Алівіан» на загальну суму 2 500 000 грн. за квітень 2014 року до 0 грн. шляхом подачі розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ із зазначенням підстави коригування - зміна вартості.

Проте наданими позивачем копіями бухгалтерських документів вартість послуг не змінювалась.

Податковий орган також вказує, що ТОВ «Алівіан» також скоригував свої податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем до 0 грн, із зазначенням підстави для коригування - зміна кількості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 250 000 грн. є обґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог визнанню протиправними дій щодо складання акту перевірки, оскільки такі дії не створюють жодних негативних наслідків для позивача та, крім того, є службовими обов'язками податкового органу.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій, що виразились у внесенні до АІС «Податковий блок» підсистеми «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, то колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язані на підставі акту від 17.10.2014 №495/1-22-01-38039563, а отже відсутні підстави для визнання протиправними дій, що виразились у внесенні до АІС «Податковий блок» підсистеми «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язані на підставі акту від 17.10.2014 №495/1-22-01-38039563.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний альянс «Амаетон» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.