Ухвала

від 19.02.2015 по справі 2а/2570/4531/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/9991/53588/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року

у справі № 2а/2570/4531/2011

за позовом Приватного підприємства «ТТ-Нафта»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТТ-Нафта» (далі - ПП «ТТ-Нафта»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001812320 від 20 квітня 2011 року та № 0002832320 від 22 червня 2011 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002832320 від 22 червня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ТТ-Нафта» судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Чернігові ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТТ-Нафта» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Пересувна механізована колона № 43», за результатами якої складено акт № 289/23/37021932 від 12 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812320 від 20 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 880 598,00 грн. (704 478,00 грн. - основний платіж, 176 120,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії скасовано в частині збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176 120,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визначеними на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), та відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовано санкцію в розмірі 1,00 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002832320 від 22 червня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «ТТ-Нафта» частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ПП «ПМК № 43» нафтопродуктів, з підстав нікчемності договору № 25 від 01 липня 2010 року на поставку паливно-мастильних матеріалів, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Такий висновок податковим органом зроблено виключно з огляду на довідку № 209/15-243 від 18 березня 2011 року про результати камеральної перевірки ПП «ПМК № 43» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року, а також акти № 257/23/36823514 від 31 березня 2011 року та № 430/23/36823514 від 13 травня 2011 року про результати документальних позапланових виїзних перевірок вказаного постачальника позивача, в яких зазначено про відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування підприємства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру проведених поставок позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (автопідприємство), довіреності на отримання від ПП «ПМК № 43» товарно-матеріальних цінностей, видані позивачем ФОП ОСОБА_3, а також докази подальшої реалізації придбаних у контрагента паливно-мастильних матеріалів через належні ПП «ТТ-Нафта» автозаправні станції.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002832320 від 22 червня 2011 року слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.