Ухвала

від 04.03.2015 по справі 2а-1310/10/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/36176/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Міщенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року

у справі № 2а-1310/10/0470

за позовом публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» (далі - позивач, ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод»)

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» звернулось у січні 2010 року до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської ОДПІ, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0001442301/0, від 25.08.2009 року № 0001442301/1, від 11.11.2009 року № 0001442301/2 та від 26.01.2010 року № 0001442301/3.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У ході судового розгляду, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку зі зміною назви замінено первинного позивача відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський коксохімічний завод» на публічне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» та замінено відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 10.07.2009 року по 14.07.2009 року відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту у серпні, вересні 2008 року по взаємовідносинах з підприємством ТОВ «ЕвразРесурс Україна» та далі по ланцюгах постачання сировини, що вплинуло на заявлену суму податку на додану вартість до відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2009 року № 3348/118-т/23-407/05393085, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого неправомірно заявлено до відшкодування податку на додану вартість з бюджету за листопад 2008 року на суму 4 837 473,61 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 року № 0001442301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 837 474,00 гривні.

В подальшому за результатами адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 року № 00011442301/1, від 11.11.2009 року № 0001442301/2 та від 26.01.2010 року № 0001442301/3, якими підтверджено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що податковим органом в повній мірі доведено необґрунтованість заявленої суми бюджетного відшкодування, оскільки позивачем на протязі тривалого часу придбавалась сировина, зокрема, вугільний концентрат різного маркування, коксівне вугілля, через підприємства-посередників, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходились та значились у розшуку, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, тобто, позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки, учасники якого обізнані стосовно діяльності один одного.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Бюджетним відшкодуванням згідно п 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Приписами пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У ході судового розгляду встановлено, що основним постачальником сировини (вугільного концентрату різного маркування, коксівного вугілля) в особливо значних обсягах позивача було ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна», зокрема, у періоди: серпень 2008 року - на суму 133 260 074,70 гривні, з яких податку на додану вартість - 26 652 014,94 гривень; вересень 2008 року - на суму 105 095 726,00 гривень, з яких податку на додану вартість - 21 019 145,20 гривень.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час перевірки позивачем надавалися податкові накладні за вказані періоди, виписані ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна» на придбання вугільного концентрату різного маркування, коксівного вугілля на відповідні суми, зауважень щодо форми та змісту яких податковим органом зроблено не було. Копії зазначених накладних містяться у матеріалах справи та досліджені судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду при дослідженні наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі вугільної продукції, рахунків та виписок з банківського рахунку позивача встановлено фактичне отримання та оплату позивачем придбаного у ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна» вугільного концентрату різного маркування та коксівного вугілля на підставі виставлених рахунків, з урахуванням сум податку на додану вартість.

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що згідно з даними, наявної у матеріалах справи, довідки документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод» за липень, серпень, вересень та листопад 2008 року розбіжностей з відомостями, отриманими від ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод», не встановлено. При цьому, перевіркою зазначеного контрагента встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин, які у повній мірі відповідають відомостям, отриманим від ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо правомірності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна» за серпень, вересень 2008 року на загальну суму 4 837 473,61 гривні, оскільки наявними у матеріалах справи доказами доведено, що спірні господарські мали реальний характер , підтверджені належними первинними документами та відповідають даним податкового обліку.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на акти (довідки) результатів перевірок інших юридичних осіб, які були постачальниками по ланцюгу ТОВ «ТД «ЄвразРесурс Україна», за якими такі, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у вартості придбаної вугільної продукції, оскільки порушення контрагентами податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» податкового кредиту, у зв'язку з тим, що платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов беззаперечного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у вартості придбаної вугільної продукції, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення спірних господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства, чим спростовано висновки суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року у справі № 2а-1310/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько