Постанова

від 12.03.2015 по справі 823/151/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року справа № 823/151/15

м. Черкаси

15 год. 52 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю:

представників позивача: Прокопенка О.В., Філіпової І.В.,

представника відповідача: Зубенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Агросервіс-Плюс-Ц" до державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.01.2015р. №0000082301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 9659 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 9659 грн. по господарським правовідносинам з контрагентом ПП "Кратос-Гранд", оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представники позивача зазначають, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою приватного підприємства "Агросервіс-Плюс-Ц" встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9659 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 9659 грн., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає. Представник відповідача також зазначив, що надані представником позивача до суду документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП "Кратос-Гранд".

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Агросервіс-Плюс-Ц" зареєстроване як юридична особа 17.08.2007р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 35317935.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 11.12.2014р. № 137 та направлення від 11.12.2014р. №5/23-01-03-01, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 15.12.2014р. по 19.12.2014р. посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "Агросервіс-Плюс-Ц", код ЄДРПОУ 35317935 (далі по тексту - ПП "Агросервіс-Плюс-Ц") з питань правомірності формування податкового кредиту за вересень 2014 року по взаємовідносинах з ПП "Кратос-Гранд" (код 39015627) та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 24.12.2014р. №37/23-01-22-04/35317935 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення ПП "Агросервіс-Плюс-Ц" вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 9659 грн., в тому числі за вересень 2014 року на суму 9659 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015р. №0000082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12074 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 9659 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 2415 грн. 00 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Під час судового розгляду справи позивачем надано суду клопотання від 02.03.2015р. про приєднання документів до матеріалів адміністративної справи, в якому зазначено, що ПП "Агросервіс-Плюс-Ц" було помилково додано до адміністративного позову копії договорів підряду від 12.08.2014р. № 46 та № 47, оскільки зазначені договори не пов'язані із предметом перевірки та матеріалами даної адміністративної справи, а тому позивач просив суд не приймати до уваги вищевказані договори підряду. Натомість позивачем були надані належні договори підряду від 21.08.2014р. № 46 та № 47.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 21.08.2014р. між ПП "Юджин ЛТД" «Замовник» та ПП "Агросервіс-Плюс-Ц" «Виконавець» укладено договори підряду № 46 та № 47 по виконанню робіт з монтажу зовнішньої мережі водопостачання по вулиці Берегова-Промислова, 10 в селі Червона Слобода Черкаського району.

Для виконання вищезазначених договірних зобов'язань позивачем було залучено субпідрядну організацію ПП "Кратос-Гранд" та укладено договір підряду № 42 від 12.08.2014р. по виконанню робіт з монтажу зовнішньої мережі водопостачання по вулиці Берегова-Промислова, 10 в селі Червона Слобода Черкаського району.

Однак суд зауважує, що основні договори підряду укладені між ПП "Юджин ЛТД" та позивачем датовані 21.08.2014р., а договір між позивачем та ПП "Кратос-Гранд" 12.08.2014р., тобто на дев'ять днів раніше, ніж позивач зобов'язався перед замовником (ПП "Юджин ЛТД") виконати роботи з монтажу зовнішньої мережі водопостачання по вулиці Берегова-Промислова, 10 в селі Червона Слобода Черкаського району, що ставить під сумнів реальність здійснення реальної господарської операції позивача з ПП "Кратос-Гранд".

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься акт приймання виконаних будівельних робіт № 0126 (а. с. 54-58), з якого вбачається, що прийняття позивачем виконаних будівельних робіт від субпідрядної організації (ПП "Кратос-Гранд") з монтажу зовнішньої мережі водопостачання по вулиці Берегова-Промислова, 10 в селі Червона Слобода Черкаського району відбулося 26 вересня 2014 року.

Разом з тим, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано Замовником (ПП "Юджин ЛТД") та Виконавцем (ПП "Агросервіс-Плюс-Ц") 22 вересня 2014 року, таким чином позивач виконав та здав замовнику роботи з монтажу зовнішньої мережі водопостачання на чотири дні раніше, ніж їх ніби то виконало ПП "Кратос-Гранд" для позивача по договору підряду № 42 від 12.08.2014р.

Також суд звертає увагу, що складені позивачем та ПП "Кратос-Гранд" локальні кошториси на будівельні роботи № 6-1-1, № 6-1-2, дефектні акти, відомості ресурсів до локального кошторису № 6-1-1, № 6-1-2 - не містять даних про посади та відомостей про осіб, які склали та перевірили вказані документи (ініціали-прізвища).

Отже враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що ПП "Кратос-Гранд" не здійснював підрядних робіт для позивача з монтажу зовнішньої мережі водопостачання по вулиці Берегова-Промислова, 10 в селі Червона Слобода Черкаського району, а лише надало останньому бухгалтерські документи з метою формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Кратос-Гранд", а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.01.2015р. №0000082301 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представники позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навели.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Агросервіс-Плюс-Ц" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2015 року.