Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/1504/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/1504/15-г Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана"

до Державного комітету телебачення і радіомовлення України

про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року недійсним та відшкодування 75 686,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Хіхлушко С.Б. - представник за довіреністю № 28 від 12.02.2015 року;

від відповідача: Міщенков Є.С. - представник за довіреністю № 1655/24/12 від 28.04.2014 року;

Логінов Б.В. - директор.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року недійсним та відшкодування 75 686,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.08.2013 року між ним та Державним комітет телебачення і радіомовлення України укладено договір №55 на випуск книжкової продукції на умовах державного замовлення за програмою «Українська книга».

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання, проте відповідач не виконував порядок здійснення оплати.

Відповідачем запропоновано позивачу скласти акт звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р., в якому зазначено, що згідно вимог щодо усунення порушень, виявлених перевіркою Державної фінансової інспекції України від 15.07.2014 р. №03-14/588 встановлено завищення вартості наданих послуг по договору №55 від 15.08.2013р. на суму 75 686,40 грн.

Як зазначено позивачем, оскільки акт складено помилково, тому звернувся в суд з вимогами про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним та стягнення 75 686,40 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2015 року.

14.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.02.2015 року оголошено перерву до 02.03.2015 року.

В судовому засіданні 02.03.2015 року представник позивача подав документи по справі, а також заяву про зміну підстав позову про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним та відшкодування 75 686,40 грн. заборгованості, в якій просив суд врахувати як додатковий доказ для зміни підстав позову, помилку двох сторін за договором №55 від 05.08.2013р. і визнати акт звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним, оскільки в ньому зазначається встановлення завищення вартості наданих послуг за договором, а по суті, відповідно до пояснень Державної фінансової інспекції мова йде про недоведену ДФІ недопоставку товару на суму 75 686,40 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому, подана позивачем заява про зміну підстави позову приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Представник позивача позовні вимог підтримав просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.08.2013 року між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богдана" (виконавець) укладено договір №55 на випуск книжкової продукції на умовах державного замовлення за програмою «Українська книга».

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов'яжеться у 2013 році надати послуги щодо друкування., інші (ДК 016: 2010 код 18.12.1) (послуги з підготовки, виготовлення і розповсюдження (доставки) видань) Шляхами Тараса Шевченка. Київщина, Ю.А. Шиленко за програмою «Українська книга» (далі послуги).

Згідно з п.1.2 договору, найменування послуг: підготовка, виготовлення і розповсюдження (доставка) видання.

Автор: колектив авторів, керівник Шиленко Ю. А.

Назва: «Шляхами Тараса Шевченка. Київщина»

Мова: українська

Кількість: тираж (наклад) - 1400 прим.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та дає до 30 грудня 2013 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п.10.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, строк надання послуг становить 90 (дев'яносто) днів з моменту отримання виконавцем попередньої оплати, але не пізніше 30.12.2013 року.

Згідно з п.3.1 договору, ціна цього договору відповідно до планового кошторису витрат, що є невід'ємним додатком до цього договору, становить 120 960,00 (сто двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень без ПДВ.

Ціна за одиницю видання становить 86,40 (вісімдесят шість гривень сорок копійок) гри. без ПДВ (п.3.2 договору).

Згідно з п.5.2 договору місце надання послуг згідно з рознарядкою.

На виконання умов договору відповідачем надана рознарядка №112 на розподіл тиражу видання від 16.12.2013 року в кількості 1400 прим.

На виконання умов договору щодо доставки до споживачів книжкової продукції позивачем (замовник) укладено з суб'єктом підприємницької діяльності Наливайко Н.В. (експедитор) договору транспортного експедирування №1912/13-5.

На виконання умов договору №55 від 15.08.2013 року наявні підписані та скріплені печатками експедитора та отримувачами видання накладні, а саме:

- № 1 від 20.12.2013 року на 750 шт. на суму 64 800,00 грн. (Кіровоградський ОКП «Бібліотечний колектор» (Кіровоградська обл..));

- №2 від 20.12.2013 року на 170 шт. на суму 14 688,00 грн. (Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченко);

- №3 від 20.12.2013 року на 106 шт. на суму 9 158,00 грн. (Обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат школа мистецтв));

- №5 від 20.12.2013 року на 20 шт. на суму 1 728,00 грн. (Слов'янський комітет України);

- №6 від 20.12.2013 року на 200 шт. на суму 1728,00 грн. (ГО «Всеукраїнське товариство захисту та сприяння розвиткові духовної культури народу України «Прометей»);

- №7 від 20.12.2013 року на 50 шт. на суму 4 320 грн. (Національна спілка письменників України);

- №8 від 20.12.2013 року на 50 шт. на суму 4 320,00 грн. (Міжнародна освітньо-культурна асоціація);

- №9 від 20.12.2013 року на 40 шт. на суму 3 456,00 грн. (Будинок письменників України);

- №10 від 20.12.2013 року на 2 шт. на суму 172,80 грн. (Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарнавського).

А також, на підтвердження надсилання 12 обов'язкових примірників наявне в матеріалах справи список згрупованих внутрішніх поштових відправлень та фіскальний чек №6343 від 10.12.2013 року.

27.12.2013 року між позивачем та відповідачем укладено акт №01/55 приймання-передачі наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року, в якому сторонами зазначено, що послуги, передбачені вищезазначеним договором надані виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі та із дотримання інших умов договору. Також, в акті зазначено, що виконавець розповсюдив 1400 примірників видання згідно з рознарядкою замовника №112 від 16.12.2013р., загальна вартість послуг становить 120 960,00 грн., виконавцю належить до сплати 120 960,00 грн. Цей акт є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у договорі.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування замовником попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору у розмірі 60 відсотків від ціни цього договору, зазначеної у п.3.1, що становить 72576,00 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят, шість) гривень без ПДВ (строком до 90 днів).

При здійсненні попередньої оплати сторони дотримуються вимог бюджетного законодавства та постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Згідно з п.4.2 договору, остаточна оплата за надані послуги здійснюється на підставі підписаного сторонами акта наданих послуг , шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі відсутності належного фінансування з державного бюджету, попередня оплата не здійснюється, але це не звільняє останнього від виконання умов даного договору в повному обсязі.

Листом №98 від 01.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з проханням пояснити відсутність розрахунку за договором.

Актом звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року підписаним сторонами, встановлено, що згідно вимог щодо усунення порушень, виявлених перевіркою Державної фінансової інспекції України від 15.07.2014р. №03-14 встановлено завищення вартості наданих послуг по договору №55 від 15.08.2013р., на суму 75 686,40 грн. Виконавцю належить до сплати 45 273,60 грн.

03.09.2014 року відповідачем сплачено позивачу згідно договору 45 273,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1157 від 03.09.2014 року.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач просить визнати акт звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року недійсним, оскільки його укладено внаслідок помилки, оскільки в ньому зазначається встановлення завищення вартості наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року, а по суті, відповідно до пояснень Державної фінансової інспекції мова йде про недоведену ДФІ недопоставку товару на суму 75 686,40 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів ч.2 ст.20 ГК України , господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений акт звірки за своїми ознаками до вищезазначених актів не відноситься, оскільки є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові взаємовідносини сторін.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи здійснюється способом, що визначений законодавством.

Як вже було зазначено, позивач просить визнати недійсним акт звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року. Проте, такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, враховуючи вищезазначеними, вимога позивача в частині визнання недійсним акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На виконання підпункту 2 пункту 11 та підпункту 1 пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» у Держкомтелерадіо проведено перевірку державних закупівель та достовірності кредиторської заборгованості за період 01.01.2013 р. по 01.03.2014р. Державною фінансовою інспекцією України. Результати перевірки оформлено актом перевірки № 04-21/4/94 від 17.06.2014 р.

За результатами перевірки достовірності кредиторської заборгованості, облікованої станом на 01.03.2014 р. Держкомтелерадіо та органами Державної казначейської служби за бюджетною програмою КГЖВ 1701 1 10 «Випуск книжкової продукції за програмою «Українська книга», фактичним контролем не підтверджено достовірність кредиторської заборгованості перед 27 видавництвами, зокрема, перед ТОВ «Богдана», за договором від 15.08.2013 р. № 55 на суму 75 686,40 грн.

В акті перевірки зазначено, що оскільки зустрічними звірками, проведеними в окремих одержувачів не підтверджено отримання ними фактично 876 примірників на суму 75 686,40 грн. (Кіровоградський ОКП «Бібліотечний колектор» - 750 прим., Кіровоградським обласним навчально-виховним комплексом гімназія-інтернат-школа мистецтв - 106 прим. Слов'янським комітетом України - 20, незважаючи на проставлені в накладних СПД -ФО Наливайко Н.В. представниками цих одержувачів підписи, скріплені печатками).

Незважаючи на документальне оформлення виготовлення та доставки книг фактична відсутність даних книг в одержувачів та їх пояснення надають підстави для висновку про не підтвердження кредиторської заборгованості Держкомтелерадіо України перед видавництвом.

В матеріалах справи наявний лист вих. №1344 від 04.12.2014 року Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченко, в якому зазначено, що балансі університету перебуває 170 екземплярів книги «Шляхами Тараса Шевченка. Київщина» на суму 14688,00 грн.

Також, наявні листи обласного комунального підприємства «Бібліотечний колектор» №73 від 2014 року та від 25.02.2015 року, в якому зазначено, що ним отримано 750 примірників книги «Шляхами Тараса Шевченка. Київщина», наклад якої виготовило видавництво «Богдана». Література оприбуткована і поставлена на бухгалтерський облік в грудні 2013 року, згідні накладної №1 від 20 грудня 2013р. Відповідно до розподілу передана до учбових закладів Кіровоградської області.

Також, в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис №10 обласного комунального підприємства «Бібліотечний колектор», відповідно до якого станом на 17.01.2014 року виявлено в залишку товарно-матеріальні цінності, а саме: «Шляхами Тараса Шевченка. Київщина» в кількості 750 шт. на суму 64 800,00 грн.

Відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2014 року у справі № 908/3427/13.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 75 686,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вулиця Прорізна, будинок 2; ідентифікаційний код: 00013936) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" (02166, м. Київ, вулиця Курчатова, будинок 3-А, квартира 3-А, ідентифікаційний код: 19115823) основний борг в розмірі 75 686 (сімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.03.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий