Постанова

від 17.08.2015 по справі 910/1504/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа№ 910/1504/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Остапенка О.М.

Сітайло Л.Г.

за участю представників:

від позивача - Логінов Б.В., директор;

від відповідача - Міщенков Є.С., довіреність № 1655/24/12 від 28.04.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету телебачення і радіомовлення України на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі № 910/1504/15-г (суддя Мудрий С.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним та стягнення 75 686,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдана" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним та стягнення 75 686,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі № 910/1504/15-г позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 75 686,40 грн. боргу, у задоволені вимоги про визнання акту звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014р. недійсним відмовлено, з огляду на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі в частині задоволення позову виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати коштів за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі № 910/1504/15-г скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перевіркою Державної фінансової інспекції України не підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 75 686,40 грн.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 17.08.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богдана" (виконавець) 15.08.2013 року укладено договір №55 на випуск книжкової продукції на умовах державного замовлення за програмою "Українська книга".

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов'яжеться у 2013 році надати послуги щодо друкування., інші (ДК 016: 2010 код 18.12.1) (послуги з підготовки, виготовлення і розповсюдження (доставки) видань) Шляхами Тараса Шевченка. Київщина, Ю.А. Шиленко за програмою "Українська книга" (далі послуги).

Згідно з п.1.2 договору, найменування послуг: підготовка, виготовлення і розповсюдження (доставка) видання.

Автор: колектив авторів, керівник Шиленко Ю. А.

Назва: "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина"

Мова: українська

Кількість: тираж (наклад) - 1400 прим.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк надання послуг становить 90 (дев'яносто) днів з моменту отримання виконавцем попередньої оплати, але не пізніше 30.12.2013 року.

Ціна цього договору відповідно до планового кошторису витрат, що є невід'ємним додатком до цього договору, становить 120 960,00 (сто двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень без ПДВ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору ціна за одиницю видання становить 86,40 (вісімдесят шість гривень сорок копійок) гри. без ПДВ.

Згідно п.5.2 договору місце надання послуг згідно з рознарядкою.

Пунктом п.4.1 договору передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування замовником попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору у розмірі 60 відсотків від ціни цього договору, зазначеної у п.3.1, що становить 72576,00 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят, шість) гривень без ПДВ (строком до 90 днів).

При здійсненні попередньої оплати сторони дотримуються вимог бюджетного законодавства та постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Остаточна оплата за надані послуги здійснюється на підставі підписаного сторонами акта наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця ( п.4.2 договору).

Відповідачем затверджено рознарядку № 112 на розподіл тиражу видання "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина".

Позивачем на виконання умов договору виготовлено та розповсюджено видання згідно вказаної рознарядки.

З метою доставки до споживачів книжкової продукції позивачем (замовник) укладено з суб'єктом підприємницької діяльності Наливайко Н.В. (експедитор) договір транспортного експедирування №1912/13-5.

Доставка книжкової продукції та її прийняття особами, вказаними у рознарядці № 112 підтверджується наступними накладними:

- № 1 від 20.12.2013 року на 750 шт. на суму 64 800,00 грн. (Кіровоградський ОКП "Бібліотечний колектор" (Кіровоградська обл.));

- №2 від 20.12.2013 року на 170 шт. на суму 14 688,00 грн. (Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченко);

- №3 від 20.12.2013 року на 106 шт. на суму 9 158,00 грн. (Обласний навчально-виховний комплекс (гімназія-інтернат школа мистецтв));

- №5 від 20.12.2013 року на 20 шт. на суму 1 728,00 грн. (Слов'янський комітет України);

- №6 від 20.12.2013 року на 200 шт. на суму 1728,00 грн. (ГО "Всеукраїнське товариство захисту та сприяння розвиткові духовної культури народу України "Прометей");

- №7 від 20.12.2013 року на 50 шт. на суму 4 320 грн. (Національна спілка письменників України);

- №8 від 20.12.2013 року на 50 шт. на суму 4 320,00 грн. (Міжнародна освітньо-культурна асоціація);

- №9 від 20.12.2013 року на 40 шт. на суму 3 456,00 грн. (Будинок письменників України);

- №10 від 20.12.2013 року на 2 шт. на суму 172,80 грн. (Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарнавського).

Також, підтвердженням надсилання 12 обов'язкових примірників є список згрупованих внутрішніх поштових відправлень та фіскальний чек №6343 від 10.12.2013 року.

Між позивачем та відповідачем 27.12.2013 року складено акт №01/55 приймання-передачі наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року, в якому відображено, що послуги, передбачені зазначеним договором надані виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі та із дотримання інших умов договору.

Також, в акті вказано, що виконавець розповсюдив 1400 примірників видання згідно з рознарядкою замовника №112 від 16.12.2013р., загальна вартість послуг становить 120 960,00 грн., виконавцю належить до сплати 120 960,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати наданих послуг із виготовлення та розповсюдження видання, позивачем направлено лист №98 від 01.09.2014 року з проханням пояснити відсутність розрахунку за договором.

Актом звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року підписаним сторонами, встановлено, що згідно вимог щодо усунення порушень, виявлених перевіркою Державної фінансової інспекції України від 15.07.2014р. №03-14 встановлено завищення вартості наданих послуг по договору №55 від 15.08.2013р., на суму 75 686,40 грн. та встановлено, що виконавцю належить до сплати 45 273,60 грн.

Зазначені кошти в сумі 45 273,60 грн. відповідачем оплачено позивачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1157 від 03.09.2014 року.

Решта заборгованості в сумі 75 686,40 грн. відповідачем оплачена так і не була.

Позивач, вважаючи, що акт звірки взаєморозрахунків №01/55 від 01.09.2014 року укладено внаслідок помилки, оскільки в ньому зазначається про завищення вартості наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року, а по суті, відповідно до пояснень Державної фінансової інспекції мова йде про недоведену поставку товару на суму 75 686,40 грн., звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із виготовлення та розповсюдження видання в сумі 75 686,40 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні вимоги про визнання акту звірки недійсним відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Право на захист цивільних прав та інтересів встановлено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржуваний акт звірки за своїми ознаками до вищезазначених актів не відноситься, оскільки є внутрішнім документом, в якому відображається лише фінансові взаємовідносини сторін.

Такий спосіб захисту, як визнання недійсним акту звірки, чинним законодавством не передбачено.

Отже, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із виготовлення та розповсюдження видання в сумі 75 686,40 грн., слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір №55 на випуск книжкової продукції на умовах державного замовлення за програмою "Українська книга" є змішаним договором, оскільки у ньому поєднуються, як ознаки договору підряду - виготовлення індивідуально визначеного виробу - книжкового видання "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина", так і ознаки договору про надання послуг - розповсюдження (доставка) видання.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України:

- строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення;

- терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом п.4.1 договору передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування замовником попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору у розмірі 60 відсотків від ціни цього договору, зазначеної у п.3.1, що становить 72576,00 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят, шість) гривень без ПДВ (строком до 90 днів).

Остаточна оплата за надані послуги здійснюється на підставі підписаного сторонами акта наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця ( п.4.2 договору).

Наведене положення п. 4.2 договору не визначає строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за надані послуги із виготовлення та розповсюдження видання.

Так, не визначено строк ані у роках, ані у місяцях, тощо.

Не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою до якої зобов'язання мало бути виконаним або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Отже, враховуючи відсутність у договорі умови щодо строку оплати коштів за надані послуги із виготовлення та розповсюдження видання та встановлення його зазначеною спеціальною нормою права (ст. 854 Цивільного кодексу України), замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за надані позивачем послуги із виготовлення та розповсюдження видання випливає безпосередньо зі змісту ст. 854 Цивільного кодексу України, яка застосовується по аналогії ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи відсутність у договорі умови щодо строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг із виготовлення та розповсюдження видання, факт надання позивачем зазначених послуг та акт, наданий ним на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отримані послуги.

Отже, відповідач мав розрахуватись з позивачем одразу після підписання 27.12.2013 акту №01/55 приймання-передачі наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року.

Зобов'язання з оплати коштів відповідачем виконано частково на суму 45 273,60 грн.

Решта коштів у розмірі 75 686,40 грн. відповідачем оплачена не була.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт надання позивачем послуг із виготовлення та розповсюдження видання та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином накладними та актом приймання-передачі наданих послуг.

Доводи апелянта про те, що перевіркою Державної фінансової інспекції України не підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 75 686,40 грн., не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати виконаних позивачем робіт та наданих послуг, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, акт №01/55 приймання-передачі наданих послуг за договором №55 від 15.08.2013 року є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отримані послуги.

Зазначений акт було підписано обопільно сторонами та скріплено печатками.

Отже, підписавши даний акт, відповідач визнав обставини належного виконання позивачем умов договору в частині надання послуг з виготовлення та розповсюдження видання.

Крім цього, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують отримання примірників видання особами, вказаними в рознарядці (накладні, про які зазначалось вище та листи).

Так, згідно листа №1344 від 04.12.2014 року Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченко на балансі університету перебуває 170 екземплярів книги "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина" на суму 14688,00 грн.

Також, наявні листи обласного комунального підприємства "Бібліотечний колектор" №73 від 2014 року та від 25.02.2015 року, в яких зазначено, що ним отримано 750 примірників книги "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина", наклад якої виготовило видавництво "Богдана". Література оприбуткована і поставлена на бухгалтерський облік в грудні 2013 року, згідні накладної №1 від 20 грудня 2013р. Відповідно до розподілу передана до учбових закладів Кіровоградської області.

Крім цього, в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис №10 обласного комунального підприємства "Бібліотечний колектор", відповідно до якого станом на 17.01.2014 року виявлено в залишку товарно-матеріальні цінності, а саме: "Шляхами Тараса Шевченка. Київщина" в кількості 750 шт. на суму 64 800,00 грн.

З огляду на викладене, позивачем належними засобами доказування доведено виконання робіт з виготовлення видання та його розповсюдження, тому заперечення відповідача в наведеній частині є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного комітету телебачення і радіомовлення України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 у справі № 910/1504/15-г - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/1504/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.М. Остапенко

Л.Г. Сітайло