Постанова

від 02.02.2015 по справі 826/20966/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 лютого 2015 року 13 год. 23 хв. № 826/20966/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейлінг Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 02 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грейлінг Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08 серпня 2014 року № 0011092211 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 06 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 20 січня 2015 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним валютного законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 14 по 18 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 25 липня 2014 року складено акт № 1249/26-59-22-11/33834680 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором від 01 листопада 2006 року б/н (далі - контракт) із "Grayling Corporate Public Affairs & Public Relations Consultants (Cyprus) Ltd" (далі - контрагент) згідно з листом публічного акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" від 16 квітня 2014 року № 6591 (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, у ході перевірки виявлено несвоєчасне надходження позивачу валютних коштів у розмірі 48818,22 Євро (еквівалент 473994,77 грн.) від контрагента за контрактом, чим порушено ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі акту перевірки, 08 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД" у розмірі 352625,97 грн.

За результатами досудового оскарження, вказане рішення залишено без змін.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу відповідача від 14 липня 2014 року № 688, копію якого разом із направленням на проведення перевірки вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій на підставі контракту ґрунтується на тому, що станом на 30 квітня 2011 року за позивачем обліковується дебіторська заборгованість за контрактом у розмірі 48818,22 євро, граничний термін погашення якої: 18556,45 євро (еквівалент 182121,24 грн.) - 27 листопада 2010 року, 30261,77 євро (еквівалент 291873,53 грн.) - 27 грудня 2010 року.

Перевіркою виявлено, що на виконання умов контракту надано послуги професійного маркетингу та консультативних послуг у сфері ЗМІ та послуг зі зв'язку з громадськістю на суму 1957,61 євро (еквівалент 22512,60 грн.).

Граничний термін надходження валютних коштів у розмірі 1957,61 євро (еквівалент 22512,60 грн.) - 27 грудня 2011 року.

За контрактом позивачу надійшли валютні кошти у розмірі 120000,00 євро (еквівалент 1271701,29 грн.). При цьому, валютні кошти у розмірі 48818,22 євро (еквівалент 473994,77 грн.) надійшли із порушенням граничних строків сплати.

Прострочення відносно суми у розмірі 18556,45 євро (еквівалент 182121,24 грн.) - 188 днів, а суми у розмірі 30261,77 євро (еквівалент 316468,54 грн.) - 221 дні.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 01 листопада 2006 року між позивачем та контрагентом укладено контракт щодо надання послуг професійного маркетингу та консультативних послуг у сфері ЗМІ, а також послуг зі зв'язку з громадськістю.

В акті перевірки зазначено, що порушення встановлених законодавством строків розрахунків в іноземній валюті за контрактом відбулося у період із листопада 2010 року по вересень 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тобто, як вбачається з вище викладеної норми, правовідносини позивача та контрагента за контрактом є господарськими правовідносинами, а зобов'язання сторін за контрактом - господарсько-правовими.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Пеня за порушення резидентом термінів, визначених ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", стягнення якої передбачено ст. 4 вказаного Закону, фактично є наслідком невиконання саме компанією-нерезидентом свого зобов'язання за контрактом щодо оплати наданих позивачу послуг, а тому обґрунтованим є твердження, що стягнення пені за порушення валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом є адміністративно-господарською санкцією.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст. 250 ГК України, а саме ч. 1 вказаної статті, відповідно до якої, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 250 ГК України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 2 ст. 250 ГК України доповнено відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" № 2756-VI від 02 грудня 2010 року, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

З урахуванням вище викладеного суд зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому відповідач у ході перевірки повинен був керуватися нормами законодавства, які діяли станом на періоди, вказані в акті перевірки як періоди прострочення.

Станом на листопад-грудень 2010 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, ст. 250 ГК України була чинною у наступній редакції: "адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом".

Тобто, відповідач при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення термінів розрахунків у валюті, мав дотримуватися норм законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій як штрафні (фінансові) санкції протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже, застосовування відповідачем у період перевірки із 14 по 18 липня 2014 пені за заборгованість у розмірі 18556,45 євро за період із 28 листопада 2010 року по 03 червня 2011 року, та за заборгованість у розмірі 30261,77 євро за період із 28 грудня 2010 року по 05 серпня 2011 року є неправомірним у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім вище викладеного, суд також зазначає, що ч. 2 ст. 250 ГК України та ПК України набрали чинності із 01 січня 2011 року. Тобто, з цього моменту щодо штрафних санкцій, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, застосовуються положення про розмір і порядок стягнення, які визначені ПК України та іншими законами.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до ч. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тобто, як вбачається з вище викладеного, застосування контролюючими органами санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі нарахування пені за порушення строків розрахунків, повинно здійснюватися з урахуванням строку давності.

Поряд з цим, відповідачем до розрахунку пені включено штрафні санкції за періоди, після спливу яких пройшло більше ніж 1095 днів.

Суд зазначає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення 08 серпня 2014 року, у тому числі за порушення, допущені позивачем у період із 28 листопада 2010 року по 03 червня 2011 року, із 04 червня 2011 року по 12 липня 2011 року, із 13 липня 2011 року по 05 серпня 2011 року, та із 28 грудня 2010 року по 25 серпня 2011 року, тобто, із порушенням строку, передбаченого ст. 102 ПК України (1095 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грейлінг Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно зо ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 08 серпня 2014 року № 0011092211, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Грейлінг Україна" (код ЄДРПОУ 33834680) нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД", у розмірі 352625,97 грн. (Триста п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень дев'яносто сім копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 09 лютого 2015 року