Постанова

від 26.02.2015 по справі 820/19637/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 лютого 2015 р. № 820/19637/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Красільнікова А.М.,

представника відповідача - Шляхти В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОС-2007" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОС-2007", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001662211 від 25 липня 2014 р.; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.07.2014 р. співробітником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача - ТОВ "ВІКОС-2007", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Гранд Тайм" за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2014 р. За результатами перевірки винесено спірне податкове повідомленням-рішенням, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 20000,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5000,00 грн. на підставі встановленого перевіркою порушення п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Однак, позивач стверджує, що не вчиняв вказаного порушення, а відтак вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, непереконливими, такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях фахівця органу державної податкової служби та суперечать чинному законодавству України. Посилаючись на викладені вище доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОС -2007", у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.87-89) відповідач зазначив, що співробітниками ДПІ на підставі постанови слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.04.2014р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ "ВІКОС-2007", код ЄДРПОУ: 33867082, по взаємовідносинам з ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ", код ЄДРПОУ: 38123047, за період з 01.01.2013р. по 01.04.2014 р., відповідно до пп.78.1,11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача, за результатами якої податковою інспекцією зроблений висновок про порушення підприємством - ТОВ "ВІКОС-2007", вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 20000,00 грн. Висновки ОДПІ про порушення ТОВ "ВІКОС-2007" податкового законодавства, викладені в акті перевірки № 484/20-29-22/33867082 від 11.07.2014р., обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" за червень 2013р. Так, позивачем не надані ОДПІ документів, належним чином оформлених, які підтверджують реальність проведених господарських операцій з ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ", понесення на його користь витрат в межах здійснення звичайної господарської діяльності. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКОС-2007", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36457169. (а.с.12).

На обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) позивач знаходиться в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с. 22, 25).

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що згідно п.п. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78, ст.82 Податкового кодексу України, наказу Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.06.2014р. № 225 та постанови старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області від 28.04.2014 року, винесеної за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014220000000094 від 24.04.2014р. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК, Чугуївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача - ТОВ "ВІКОС-2007", по взаємовідносинам з ТОВ "Грант Тайм", код ЄДРПОУ: 38123047, за період з 01.01.2013р. по 01.04.2014р. (а.с.90-91).

Наказ від 26.06.2014р. № 225 та направлення від 26.06.2014р. № 197 пред'явлено 27.06.2014р. головному бухгалтеру підприємства - ОСОБА_3

Результати перевірки оформлено актом №487/20-29-22/33867082 від 11.07.2014 р. (а.с.27-46), за висновками якого позивачем - ТОВ "ВІКОС-2007", порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі за червень 2013 р. у сумі 20000,00 грн. (а.с.45).

Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки, про що представником підприємства зроблений запис на останньому аркуші акту. (а.с.46).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001662211 від 25.07.2014 року, яким ТОВ "ВІКОС-2007" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 25000,00 грн., з яких 20000,00 грн. - основний платіж, 5000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.26).

Не погодившись з висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "ВІКОС-2007" звернулося зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Харківській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області №6464/20/20-40-10-04-17 від 01.10.2014 р. та рішенням Державної фіскальної служби України №7041/6/99-99-10-01-04-25 від 19.11.2014 р. скарги ТОВ "ВІКОС-2007" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.66-69, 70-73).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №487/20-29-22/33867082 від 11.07.2014 р. (а.с.27-46) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

У перевіреному періоді між ТОВ "ВІКОС-2007" (замовник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" (виконавець) в особі директора ОСОБА_5 був укладений договір про надання послуг по пошуку клієнтів від 01.06.2013 р. №01/06. (а.с.48).

Згідно даного договору, виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за винагороду, бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з пошуку потенційних клієнтів, які мають намір придбати у замовника автомобіль марки BENTLEY CONTINENTAL, типу легковий купе-В, випуску 2006 року, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та в сприянні укладенню договору купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

На виконання умов договору, позивачем надано суду копії:

- виписки банку від 27.06.2013 р. (передплата за послуги згідно договору №01/06 від 01.06.2013р. ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" у сумі 60000,00грн., у т.ч. ПДВ - 10000,00 грн.), (а.с.51);

- акту здачі-приймання послуг від 30.06.2013 р. (а.с.50);

- звіту з пошуку клієнтів від 30.06.2013 р. №1 (а.с.49);

- договору купівлі-продажу автомобіля від 26.06.2013 р. (а.с.74-75);

- виписки банку від 13.06.2013 р. (оплата за авто BENTLEY CONTINENTAL від 13.06.13р. у сумі 250000,00 грн.), (а.с.76).

Оглянувши долучені до матеріалів справи копії первинних і розрахункових документів вказаних вище, суд відзначає, що всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, вказані документи не містять змісту та обсягу господарської операції.

Так, зі звіту від 30.06.2013 р. не можливо встановити інформацію щодо місця його складання, відомості щодо заходів, вчинених ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" для проведення пошуку клієнтів на автомобіль BENTLEY CONTINENTAL.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.3 договору від 01.06.2013р. №01/06, ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" зобов'язаний проводити активний пошук потенційних покупців на автомобіль, проводити відповідні перемовини.

Однак, позивачем не надано доказів проведення вказаних перемовин з потенційними покупцями.

Суд також підкреслює, що згідно п.4 договору №01/06 від 01.06.2013 р., винагорода виконавцю за надані послуги сплачується замовником протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Разом з тим, на підтвердження реальності проведення господарської операції позивач надав виписку банку від 27.06.2013р. у сумі 60000,00 грн., в той час як вартість послуг складає 120000,00 грн.

Окремо суд відзначає, що за висновками ДПІ в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, викладеними в акті №1057/2659/22-02/38123047 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ", код ЄДРПОУ 38123047, щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. (а.с.108-117), підприємство не знаходиться за податковою адресою та гр. ОСОБА_5, який за документами є керівником ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ", згідно протоколів допитів, відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, участі у господарській діяльності не приймає, зареєстрував підприємство за грошову винагороду у зв'язку з важким матеріальним становищем.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст.198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1, 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. №1112/11/13-11 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами податкового органу наявність таких обставин, зокрема, неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, послуги, підприємницької діяльності.

Зазначена позиція узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства". Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпуються останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Однак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Реальність здійснення господарської операції потребує також з'ясування того факту чи справді актив, отриманий від вказаного у первинних документах контрагента. В ході проведення перевірки ТОВ "ГРАНТ ТАЙМ" органами податкової інспекції встановлено ж відсутність об'єктів, що підпадають під визначення п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Також, Податковий кодекс України в пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 передбачає наявність в господарських операціях розумної економічної причини (ділової мети) - причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки позивачем не надано суду достатніх доказів, що засвідчують здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих послуг останнім не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість висновків ОДПІ, викладених в акті перевірки №487/20-29-22/33867082 від 11.07.2014 р. та правомірності винесеного повідомлення-рішення №0001662211 від 25 липня 2014 р.

Враховуючи наведене, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОС-2007" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.