Постанова

від 12.03.2015 по справі 916/3631/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 916/3631/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Шитря О.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Закернична І.П. - посвідчення №031666,

від позивача-1 - не з'явився,

від позивача-2 - не з'явився,

від відповідача - Тарановський Д.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сігма»

на рішення господарського суду Одеської області від 24 листопада 2014 року

у справі №916/3631/14

за позовом Прокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської районної ради Одеської області та Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області

до відповідача Приватного підприємства «Сігма»

про зобов'язання звільнити земельну ділянку,

В судовому засіданні 10 березня 2015 року оголошувалась

перерва до 12 березня 2015 року.

встановив:

У вересні 2014 року прокурор Ренійського району Одеської області (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Ренійської районної ради Одеської області (далі-позивач-1) та Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (далі-позивач-2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства «Сігма» (далі-відповідач) про зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку загальною площею 0,6317 га: із земель водного фонду на території Ренійської районної ради - 0,2201 га та 0,4116 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 листопада 2014 року позов прокурора Ренійського району Одеської області задоволено повністю, зобов'язано ПП «Сігма» звільнити земельну ділянку загальною площею 0,6317 га, із земель водного фонду на території Ренійської районної ради - 0,2201 га та 0,4116 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), а також стягнуто з ПП «Сігма» до державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Рішення суду про задоволення позову мотивовано тим, що заявлені прокурором позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

На думку скаржника є необґрунтованими доводи господарського суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Суд в порушення вимог ст.34 ГПК України прийняв до уваги та описав у мотивувальній частині рішення акт обстеження спірної земельної ділянки від 05.08.2014р., який не може бути за своєю природою належним і допустимим доказом з огляду на те, що вказаний акт обстеження був складений без участі заінтересованих осіб та жодних повноважень на складання таких актів позивачі не мають.

Як зазначає скаржник, судом при прийнятті оскарженого рішення не було враховано, що відповідачем відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» здійснювалися усі заходи щодо оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Господарським судом не взято до уваги, що розпорядження Ренійської районної державної адміністрації від 06.11.2009р. №502/А-2009 «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 1111 «Сігма» в оренду для розміщення бази маломірних суден на території Ренійського району» є чинним і ніким не скасовано. ПП «Сігма» на теперішній момент вживає заходи щодо оформлення землевпорядної документації та формування земельної ділянки.

Також, за твердженнями скаржника, прокурором всупереч норм чинного законодавства не доведено того, що суспільний інтерес прокуратури вищий за інтерес ПП «Сігма».

Прокурор не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але в засіданнях суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник скаржника в судових засіданнях наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

18.02.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області надійшов лист, в якому остання просила суд розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника сільської ради. Також, в цьому листі сільська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

23.02.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від Ренійської районної ради Одеської області надійшов лист, в якому остання просила суд розглянути апеляційну скаргу за відсутності її представника у зв'язку з виробничою необхідністю, що пов'язана з підготовкою позачергового пленарного засідання ради. У вказаному листі Ренійська райрада просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПП «Сігма», а рішення місцевого суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації №502/А-2009 від 06.11.2009р. «Про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП «Сігма» в оренду для розміщення бази маломірних суден на території Ренійського району» затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок загальною площею 0,73 га, з них: 0,2736 га із земель запасу Ренійської районної ради, 0,4564 га із земель запасу Лиманської сільської ради, для розміщення бази стоянки маломірних суден на території Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), надано дозвіл ПП «Сігма» на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду строком на 25 років на території Ренійського району Одеської області, зобов'язано Управління агропромислового розвитку попередити ПП «Сігма» про надання на протязі 1 року на затвердження до Ренійської районної адміністрації проекту із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок.

Розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації №279/А-2011 від 04.08.2011р. «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.11.2009р. №502/А-2009» внесено зміни до розпорядження Ренійської районної державної адміністрації №502/А-2009 від 06.11.2009р., а саме в пунктах 1, 2, 3 розпорядження замість цифр « 0,73» читати цифри « 0,6317», замість цифр « 0,2736» читати цифри « 0,2201», замість цифр « 0,4564» читати цифри « 0,4116».

27.05.2011р. між Ренійською районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та ПП «Сігма» (Орендарем) підписано договір оренди землі (тимчасовий), відповідно до п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає земельні ділянки в короткострокову оренду, для розміщення риболовецького причалу, яка знаходиться на території Ренійської районної ради, Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту - землі запасу).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014р. у справі №916/3281/13 за позовом прокурора Ренійського району Одеської області до Ренійської районної державної адміністрації та приватного підприємства «Сігма» про визнання тимчасового договору оренди земельної ділянки від 27.05.2011р. недійсним встановлено, що спірний правочин у зв'язку із нездійсненням його реєстрації не є вчиненим.

Відповідно до листа відділу Держземагентства у Ренійському районі Одеської області у листі №20-20-03/790 від 19.06.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи, останній зазначив про те, що згідно наявних у нього Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, станом на 31.12.2012р. договір оренди земельної ділянки для розміщення риболовецького причалу площею 0,6317 га, яка розташована на території Ренійської районної ради, Лиманської сільської ради (за межами населеного пункту) Ренійського району Одеської області, укладений між Ренійською РДА та ПП «Сігма», не реєструвався, крім того відсутня інформація щодо укладання тимчасового договору оренди даної земельної ділянки.

Згідно листа ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.10.2014р. №5761/10/15-25-15-087 ПП «Сігма» протягом 2011-2014р. орендна плата за землю сплачувалась в повному обсязі згідно наданих рахунків; заборгованість по орендній платі відсутня.

Згідно інформації, викладеної в листі відділу Держземагентства у Ренійському районі Одеської області №20-20-03/1562 від 17.10.2014р. земельна ділянка площею 0,2201 га згідно державної статичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014р., віднесена до земель запасу (земельна ділянка державної власності не передавалася у власність та користування).

Земельна ділянка площею 0,4116 га згідно державної статичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014р. віднесена до земель запасу (земельна ділянка державної власності не передавалася у власність та користування).

Актом обстеження земельної ділянки від 05.08.2014р., складеного головою та землевпорядником Лиманської сільської ради Ренійського району встановлено, що спірна земельна ділянка використовується ПП «Сігма».

Частинами 1-3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.212 Цивільного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положенням п.2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що при цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації №502/А-2009 від 06.11.2009р. було надано право відповідачу щодо вжиття заходів до оформлення права на спірну земельну ділянку, однак таке право в порушення ч.1 ст.124, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України оформлено та зареєстровано у встановленому законодавством порядку не було.

За твердженнями відповідача, викладеними в письмових поясненнях суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не встановлено, а позивачем і відповідачем не доведено при розгляді справи складання і оформлення компетентним державним органом акта перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, акта обстеження займаної ним спірної земельної ділянки, протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки. Тобто, в суді апеляційної інстанції скаржник заперечує факт самовільного зайняття ПП «Сігма» спірної земельної ділянки.

Разом з тим, позиція відповідача у справі в суді першої інстанції ґрунтувалась лише на тому, що аналогічний спір вже розглянутий у справі №916/3281/13.

При цьому відповідач не заперечував самого факту користування спірною земельною ділянкою на підставі тимчасового договору оренди землі від 27.05.2011р.

Крім того, як вбачається із письмових пояснень представника ПП «Сігма» (Вх.№6009/14 від 24.02.2015р.), відповідач на підставі неукладеного договору оренди землі від 27.05.2011р., без наявності відповідного рішення органу виконавчої влади, в порушення приписів ч.1 ст.124, ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, користується земельною ділянкою, яка є предметом спору, щомісячно сплачує орендну плату, а також сплатив кошти за підведення до земельної ділянки комунікацій (електроенергії, газу тощо), що також свідчить про користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Виходячи з наявних у справі доказів у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки є доведеним.

Відповідно, господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 24 листопада 2014 року у справі №916/3631/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2015р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.