Ухвала

від 12.03.2015 по справі 810/2269/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2269/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «СІЛЬПО ПДВПП» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської Міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості:

- №100270000/2013/210230/2 від 09.10.2013;

- №100270000/2013/210266/2 від 20.11.2013;

- №100270004/2013/210306/2 від 24.12.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 вищевказаний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів правомірно винесено оскаржувані рішення про корегування митної вартості товарів за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім резервного, а також прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення, відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сільпо ПДВПП», код за ЄДРПОУ 38559175, зареєстроване як юридична особа 02.01.2013, номер запису в ЄДР 13391020000008389, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 181455 від 22.01.2013.

12.03.2013 між юридичною особою Pesciro S.L., Іспанія (продавець) та ТОВ «Сільпо ПДВПП» (покупець) укладено контракт № 486 (із додатковою угодою № 1 від 26.04.2013), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію (товар) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Ціни товару встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця. Відвантаження товару здійснюється не пізніше 7 днів з моменту отримання передоплати 20% вартості товару, зазначеної в інвойсі. Оплата товару здійснюється: 20% вартості партії товару протягом 5 календарних днів після отримання копії проформи інвойсу; 80% вартості партії товару за 10 днів до отримання товару покупцем за умови надання повного пакету документів (окрім оригіналів коносаментів).

На підставі зазначеного контракту позивачем імпортовано м'ясо мідій, отримане в умовах аквакультури, варено-морожене (Frozen Cooked Mussel Meat/Mytilus Chilensis) торговельної марки Inmuebles Cataluna, виробник Inmuebles Cataluna Ltda, країна виробництва Чілі (CL), код товару 16059019, відповідно до інвойсів:

№ Р01-141139/13 від 06.08.2013 на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США;

№ Р01-141383/13 від 17.09.2013 на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США;

№ Р01-141547/13 від 29.10.2013 на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем до Митного органу подані митні декларації (далі - МД) № 100270000/2013/265069 від 09.10.2013, № 100270000/2013/265599 від 20.11.2013 та № 100270004/2013/266074 від 24.12.2013 (відповідно до зазначених інвойсів).

Так, до МД № 100270000/2013/265069 позивачем були подані: міжнародна транспортна накладна (CMR) № 023671 від 02.10.2013; контракт № 486 від 12.03.2013; додаткова угода № 1 від 26.04.2013 до контракту № 486 від 12.03.2013; інвойс Pesciro S.L. № Р01-141139/13 від 06.08.2013; комерційна пропозиція Pesciro S.L. від 06.08.2013; прайс-лист Pesciro S.L. від 06.08.2013; платіжного доручення № 095 від 30.07.2013 на суму 14400,00 дол. США; платіжного доручення № 244 від 20.09.2013 на суму 57600,00 дол. США.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митними деклараціями та повідомлено позивача в електронному вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- щодо МД № 100270000/2013/265069 від 09.10.2013: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта);

- щодо МД № 100270000/2013/265599 від 20.11.2013: рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- щодо МД №100270004/2013/266074 від 24.12.2013: рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результати розгляду пропозицій митного органу Товариством відповідними листами направлено відповідні прайс-листи виробника товару, комерційні пропозиції, експортні декларації, а також щодо МД №100270000/2013/265069 від 09.10.2013 - приведені вище платіжні доручення № 095 від 30.07.2013 та № 244 від 20.09.2013. Цими ж листами повідомлено про неможливість надати інших документів для підтвердження митної вартості.

За результатами опрацювання зазначених митних декларацій Митним органом сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товариством товару, а саме:

- № 100270000/2013/210230/2 від 09.10.2013, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,19 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг. Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- № 100270000/2013/210266/2 від 20.11.2013, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,00 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг; Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- № 100270004/2013/210306/2 від 24.12.2013, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,00 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг. Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем подано нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному Митним органом, а саме: № 100270000/2013/265078 від 09.10.2013, № 100270000/2013/265603 від 20.11.2013 та № 100270004/2013/266092 від 24.12.2013 відповідно.

Заявою № 10/14-419 від 25.12.2013 Товариством з метою підтвердження заявленої митної вартості товару за МД № 100270000/2013/265069 від 09.10.2013 на адресу Митного органу було направлено: проформу Pesciro S.L. від 12.07.2013, виписки з бухгалтерської документації від 23.12.2013, виписок по особовому рахунку від 31.07.2013 та 23.09.2013, лист Pesciro S.L. від 03.10.2013 про підтвердження заявленої у експортній декларації № 5516523-8 від 02.08.2013 вартості товару, лист Держстату України № 15.1-20/1680Пі від 11.12.2013.

Листом № 14.1/4-26/10409 від 31.12.2013 митний орган повідомив Товариству про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/210230/2 від 09.10.2013.

Заявою № 10/14-85 від 07.02.2014 Товариством з метою підтвердження заявленої митної вартості товару за МД № 100270000/2013/265599 від 20.11.2013 та № 100270004/2013/266074 від 24.12.2013 на адресу Митного органу направлено: прайс-лист виробника від 14.08.2013, платіжне доручення № 338 від 18.10.2013 по проформі № Р01/134685, платіжне доручення № 593 від 09.12.2013 по інвойсу віл 29.10.2013 № Р01-141547/13, рахунок-проформу № Р01/134685 від 07.10.2013, виписки з бухгалтерської документації та лист Pesciro S.L. від 20.12.2013.

Листом № 1981/1/26-70-63-04 від 12.02.2014 митний орган повідомив Товариству про відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості № 100270000/2013/210266/2 від 20.11.2013 та № 100270004/2013/210306/2 від 24.12.2013.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 , який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного Кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного Кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

З аналізу норм Митного кодексу України вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Судом першої інстанції встановлено, що витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Однак, відповідач під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Також відсутні докази існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Оспорювані рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом першої інстанції вірно встановлено, що у всіх випадках Товариство під час митного оформлення не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписки з бухгалтерської документації, платіжні документи та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання та оформлення. При цьому такі документи були надані позивачем протягом передбаченого статтею 55 Митного кодексу України 80-денного строку із відповідними заявами.

Товариством були надані платіжні документи, що підтверджують оплату імпортованого товару у два етапи відповідно до умов контракту № 486 від 12.03.2013, а саме 20% вартості партії товару протягом 5 календарних днів після отримання копії проформи інвойсу та 80% вартості партії товару за 10 днів до отримання товару покупцем.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, такий висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо витребовування відповідачем копії митної декларації країни відправлення судом першої інстанції вірно зазначено, що частиною другою статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не передбачена в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості. Частиною третьою цієї статті передбачено, які документи надаються при встановленні розбіжностей, про що зазначалося вище, тобто митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься.

Митний орган не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Оскільки, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України, то у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Крім того, враховуючи дані Державної служби статистики України (листи №15.1/20/1680Пі від 11.12.2013, №15.1-20/154Пі від 05.02.2014), середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 1605901900 з Чілі складає: за серпень 2013 року - 2,83 дол. США/кг, за вересень 2013 року - 2,79 дол. США/кг, за жовтень 2013 року - 2,81 дол. США/кг, за листопад 2013 року - 2,91 дол. США/кг.

Заявлена позивачем митна вартість товару (м'ясо мідій) становила 3,19 та 3,00 дол. США/кг, а відповідачем визначена митна вартість даного товару на рівні 3,38 дол. США/кг.

Тобто, визначена митним органом митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару з Чілі в Україну, в той час як заявлена товариством митна вартість вище середньої вартості імпорту цих товарів з Чілі в Україну у серпні-листопаді 2013 року.

Відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 09.07.2013 по 09.10.2013 митна вартість м'яса мідій (код УКТЗЕД 1605901900) на умовах поставки CFR в середньому складає 2,50 - 3,19 дол. США/ кг, тобто нижче визначеної відповідачем митної вартості товарів.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є нижчою за визначену митним органом і дорівнює або нижче вартості, заявленої Товариством, на підставі чого суд дійшов висновку про наявність у Митного органу можливості застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний).

Митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

В порушення графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 (далі - Правила № 598) в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Водночас, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил № 598, також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Згідно з оскаржуваними рішеннями, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до Товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться у ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що у ЄАІС Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами задекларований та розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та визначив митну вартість за резервним методом.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 р.. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 17.03.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.