Ухвала

від 14.06.2016 по справі 810/2269/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/15000/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» (далі - позивач, ТОВ «СІЛЬПО ПДВПП») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості:

- від 9 жовтня 2013 року №100270000/2013/210230/2;

- від 20 листопада 2013 року №100270000/2013/210266/2;

- від 24 грудня 2013 року №100270004/2013/210306/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при митному оформленні товарів, що ввозилися на територію України, він самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товару, що ввозився.

На думку позивача, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 9 жовтня 2013 року №100270000/2013/210230/2, від 20 листопада 2013 року №100270000/2013/210266/2, від 24 грудня 2013 року №100270004/2013/210306/2.

У касаційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а вищезазначені судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований як юридична особа 2 січня 2013 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 181455 від 22 січня 2013 року.

12 березня 2013 року між юридичною особою Pesciro S.L., Іспанія (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт №486 (із додатковою угодою №1 від 26 квітня 2013 року), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує продукцію (товар) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Ціни товару встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця. Відвантаження товару здійснюється не пізніше 7 днів з моменту отримання передоплати 20% вартості товару, зазначеної в інвойсі. Оплата товару здійснюється: 20% вартості партії товару протягом 5 календарних днів після отримання копії проформи інвойсу; 80% вартості партії товару за 10 днів до отримання товару покупцем за умови надання повного пакету документів (окрім оригіналів коносаментів).

Позивачем на підставі зазначеного контракту імпортовано м'ясо мідій, отримане в умовах аквакультури, варено-морожене (Frozen Cooked Mussel Meat/Mytilus Chilensis) торговельної марки Inmuebles Cataluna, виробник Inmuebles Cataluna Ltda, країна виробництва Чілі (CL), код товару 16059019, відповідно до інвойсів:

- №Р01-141139/13 від 06 серпня 2013 року на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США;

- №Р01-141383/13 від 17 вересня 2013 року на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США;

- №Р01-141547/13 від 29 жовтня 2013 року на поставку м'яса мідій загальною вагою 24000,00 кг. (2400 упаковок по 10 кг.) ціною 3,00 дол. США за кг. на загальну суму 72000,00 дол. США.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту, позивачем були подані відповідачу митні декларації (далі - МД) №100270000/2013/265069 від 9 жовтня 2013 року, №100270000/2013/265599 від 20 листопада 2013 року та №100270004/2013/266074 від 24 грудня 2013 року (відповідно до зазначених інвойсів).

Так, до МД №100270000/2013/265069 позивачем були подані: міжнародна транспортна накладна (CMR) №023671 від 2 жовтня 2013 року; контракт №486 від 12 березня 2013 року; додаткова угода №1 від 26 квітня 2013 року до контракту №486 від 12 березня 2013 року; інвойс Pesciro S.L. №Р01-141139/13 від 6 серпня 2013 року; комерційна пропозиція Pesciro S.L. від 6 серпня 2013 року; прайс-лист Pesciro S.L. від 6 серпня 2013 року; платіжне доручення №095 від 30 липня 2013 року на суму 14400,00 дол. США; платіжне доручення №244 від 20 вересня 2013 року на суму 57600,00 дол. США.

Відповідач повідомив позивача в електронному вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- щодо МД №100270000/2013/265069 від 9 жовтня 2013 року: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта);

- щодо МД №100270000/2013/265599 від 20 листопада 2013 року: рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- щодо МД №100270004/2013/266074 від 24 грудня 2013 року: рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем направлено відповідачу відповідні прайс-листи виробника товару, комерційні пропозиції, експортні декларації, а також щодо МД №100270000/2013/265069 від 9 жовтня 2013 року - приведені вище платіжні доручення №095 від 30 липня 2013 року та №244 від 20 вересня 2013 року. Цими ж листами відповідача повідомлено про неможливість надати інші документи для підтвердження митної вартості.

За результатами опрацювання зазначених митних декларацій відповідачем сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товариством товару, а саме:

- №100270000/2013/210230/2 від 9 жовтня 2013 року, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,19 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг. Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- №100270000/2013/210266/2 від 20 листопада 2013 року, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,00 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг; Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- №100270004/2013/210306/2 від 24 грудня 2013 року, відповідно до якого заявлена митна вартість становила 3,00 дол. США /кг, після коригування - 3,38 доларів США/кг. Підстава для коригування (графа 33 рішення): коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткових документів - виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни-відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Як встановлено судом, відповідно до оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем подано нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному відповідачем, а саме: №100270000/2013/265078 від 9 жовтня 2013 року, №100270000/2013/265603 від 20 листопада 2013 року та №100270004/2013/266092 від 24 грудня 2013 року відповідно.

Позивачем з метою підтвердження заявленої митної вартості товару за МД №100270000/2013/265069 від 9 жовтня 2013 року заявою №10/14-419 від 25 грудня 2013 року на адресу відповідача було направлено: проформу Pesciro S.L. від 12 липня 2013 року, виписки з бухгалтерської документації від 23 грудня 2013 року, виписки по особовому рахунку від 31 липня 2013 року та 23 вересня 2013 року, лист Pesciro S.L. від 3 жовтня 2013 року про підтвердження заявленої у експортній декларації №5516523-8 від 2 серпня 2013 вартості товару, лист Держстату України №15.1-20/1680Пі від 11 грудня 2013 року.

Відповідач листом від 31 грудня 2013 року №14.1/4-26/10409 повідомив позивачу про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/210230/2 від 9 жовтня 2013 року.

Позивачем з метою підтвердження заявленої митної вартості товару за МД №100270000/2013/265599 від 20 листопада 2013 року та №100270004/2013/266074 від 24 грудня 2013 року заявою від 7 лютого 2014 року №10/14-85 на адресу відповідача направлено: прайс-лист виробника від 14 серпня 2013 року, платіжне доручення №338 від 18 жовтня 2013 року по проформі №Р01/134685, платіжне доручення №593 від 9 грудня 2013 року по інвойсу від 29 жовтня 2013 року №Р01-141547/13, рахунок-проформу №Р01/134685 від 7 жовтня 2013 року, виписки з бухгалтерської документації та лист Pesciro S.L. від 20 грудня 2013 року.

Відповідач листом від 12 лютого 2014 року №1981/1/26-70-63-04 повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості від 20 листопада 2013 року № 100270000/2013/210266/2 та від 24 грудня 2013 року №100270004/2013/210306/2.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

З аналізу норм Митного кодексу України вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як встановлено судом, що витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач послався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Відсутні докази існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Як встановлено судом, спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Оспорювані рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано вважають, що такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач під час митного оформлення не подав лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписки з бухгалтерської документації, платіжні документи та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання та оформлення. Такі документи були надані позивачем протягом передбаченого статтею 55 Митного кодексу України 80-денного строку із відповідними заявами.

Позивачем були надані платіжні документи, що підтверджують оплату імпортованого товару у два етапи відповідно до умов контракту №486 від 12 березня 2013 року, а саме 20% вартості партії товару протягом 5 календарних днів після отримання копії проформи інвойсу та 80% вартості партії товару за 10 днів до отримання товару покупцем.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, такий висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо витребовування відповідачем копії митної декларації країни відправлення суди попередніх інстанцій правильно вважають, що частиною другою статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не передбачена в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості. Частиною третьою цієї статті передбачено, які документи надаються при встановленні розбіжностей, про що зазначалося вище, тобто митна декларація країни відправлення може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких експортна декларація не відноситься.

Митний орган не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Оскільки, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України, то суд дійшов вірного висновку про те, що у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Крім того, враховуючи дані Державної служби статистики України (листи №15.1/20/1680Пі від 11 грудня 2013 року, №15.1-20/154Пі від 5 лютого 2014 року), середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 1605901900 з Чілі складає: за серпень 2013 року - 2,83 дол. США/кг, за вересень 2013 року - 2,79 дол. США/кг, за жовтень 2013 року - 2,81 дол. США/кг, за листопад 2013 року - 2,91 дол. США/кг.

Заявлена позивачем митна вартість товару (м'ясо мідій) становила 3,19 та 3,00 дол. США/кг, а відповідачем визначена митна вартість даного товару на рівні 3,38 дол. США/кг.

Визначена митним органом митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару з Чілі в Україну, в той час як заявлена товариством митна вартість вище середньої вартості імпорту цих товарів з Чілі в Україну у серпні-листопаді 2013 року.

Відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 9 липня 2013 року по 9 жовтня 2013 рокумитна вартість м'яса мідій (код УКТЗЕД 1605901900) на умовах поставки CFR в середньому складає 2,50 - 3,19 дол. США/ кг, тобто нижче визначеної відповідачем митної вартості товарів.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є нижчою за визначену митним органом і дорівнює або нижче вартості, заявленої Товариством, на підставі чого суд дійшов висновку про наявність у Митного органу можливості застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний).

Отже, відповідачем не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, окрім резервного.

Крім того, судом встановлено, що в порушення графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за №883/21195 (далі - Правила №598) в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил №598, також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, як правильно вважає суд, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до Товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Судом вірно зазначно, що Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться у ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що у ЄАІС Держмитслужби України є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами задекларований та розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та визначив митну вартість за резервним методом.

Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано задоволено адміністративний позов, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень суду відсутні.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: