Рішення

від 12.03.2015 по справі 922/6066/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 922/6066/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К", м.Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків про стягнення 28112,90 гривень за участю представників:

позивача - Краснопольского А.В. (директор, наказ №14ВК від 01 жовтня 2011 року)

Диби М.М. (довіреність б/н від 24 листопада 2014 року)

відповідача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт)

ОСОБА_4 (довіреність від 21 січня 2015 року)

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2015 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон - К", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) суми заборгованості у розмірі 28112,90 гривень, у тому числі, 24150,00 гривень суми основної заборгованості, 1823,15 гривень суми нарахованої пені, та 2139,75 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №36в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві, укладеного між сторонами 19 серпня 2010 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 грудня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 січня 2015 року було відкладено розгляд справи на 10 лютого 2015 року.

06 лютого 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№4579) на позовну заяву, в якому викладена правова позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але зазначив, що не отримував всю необхідну документацію щодо закінчення будівельних робіт, а тому, просив суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначив про сплив строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, у зв'язку з чим просив суд застосувати відповідний строк позовної давності. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2015 року було відкладено розгляд справи на 02 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2015 року було відкладено розгляд справи на 12 березня 2015 року. Також, відповідною ухвалою було продовжено строк розгляду спору на календарних 15 днів, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

19 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №36в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці №4 по периметру, згідно з проектом, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №037174, ВВТ №037175 від 26 лютого 2005 року номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за №020670300006 від 11 травня 2006 року, кадастровий №6325157900:01:001:0005.

Згідно із п.1.3 договору, право власності на об'єкт виникає у інвестора наступним чином: забудовник передає право власності збудованого об'єкту до інвестора.

Відповідно до п.1.5 спірного договору, частка інвестора у будівництві об'єкту складає 100%, що відповідає його 56,3 кв. м. згідно з узгодженою схемою та має будівельний номер 14, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.

Згідно із п.1.6 договору, до завершення будівництва об'єкту генпідрядник, відповідно до Закону, є власником матеріалів (обладнання тощо), які використані в процесі будівництва об'єкту до моменту його прийняття забудовником.

У відповідності до п.1.7 договору, генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість будівельних робіт на даний момент складає орієнтовано 3500 гривень за 1 кв.м. загальної площі забудови.

Пунктом 2.5 спірного договору сторони визначили порядок розрахунків:

2.5.3. генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.

2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника.

2.5.5. остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Відповідно до п.3.5.7 договору, генпідрядник зобов'язаний виконати роботи у наступний термін: розробка проектно - кошторисної документації 01 серпня 2010 року, погодження та Держінвестекспертиза проектно - кошторисної документації.

Додатковою угодою №1 від 05 грудня 2011 року до основного договору сторони внесли певні зміни та доповнення до деяких пунктів договору №36в/п від 19 серпня 2010 року, а саме:

- п.1.5 договору змінити та доповнити літерами та цифрами: площа частки інвестора у будівництві складає 100% - що рівно 69,0 м2 та має будівельний номер П16;

- п.2.3 договору слід читати: кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 241500,00 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою №К05 від 05 грудня 2011року;

- п.2.4 договору слід читати: кінцева вартість погоджень та держекспертизи проекту складає 33120,0 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою №К05 від 05 грудня 2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач побудував торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року №ХК14211119411, та передав відповідачу його об'єкт, що підтверджується копією акту прийому-передачі об'єкту будівництва від 08 грудня 2011 року (а.с.24). Вказаний акт було підписано з обох сторін без зауважень, що також підтвердив відповідач в судовому засіданні.

Відповідач, в свою чергу, не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме, не розрахувався з позивачем у повному обсязі. Сума заборгованості складає 24150,00 гривень, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 08 лютого 2012 року (а.с.27), підписаним сторонами без зауважень.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№24-11/14/112-юр) від 24 листопада 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 24150,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.5.5. договору, відповідач повинен розрахуватись з позивачем по завершенню будівельних робіт.

Як свідчить декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року №ХК14211119411, будівельні роботи закінчено 29 грудня 2011 року.

Актом прийому-передачі від 30 грудня 2011 року об'єкт передано відповідачу в експлуатацію 30 грудня 2011 року.

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті останніх 20% в сумі 24150,00 гривень настав в момент здачі об'єкту в експлуатацію, тобто 30 грудня 2011 року.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 24150,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2139,75 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1823,15 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Пунктом 4.2 договору передбачено відповідальність інвестора перед забудовником у випадку прострочення терміну оплати, передбаченої п.2 цього договору, на користь генпідрядника у вигляді пені у розмірі 0,1% від простроченої суми по договору за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 02 січня 2012 року по 30 червня 2012 року (181 день).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки становить один рік, який відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України застосовується тільки за заявою сторони у спорі.

Таким чином, враховуючи сплив строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та заявлене відповідне клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання, у зв'язку з чим, відмовляє у вимозі позивача щодо стягнення 1823,15 гривень пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.258, 267, 530, 546, 548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61099, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (61037, м.Харків, пр.Московський, 138-А, код ЄДРПОУ 32029083) 24150,00 гривень основної заборгованості, 2139,75 гривень суми 3% річних та 1708,52 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 1823,15 гривень пені відмовити.

Повне рішення складено 17 березня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/6066/14