Рішення

від 17.03.2015 по справі 922/1030/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 922/1030/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", м. Луганськ до Державного закладу "Луганський державний медичний університет", м. Рубіжне, Луганська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з*явився

відповідача не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", м. Луганськ звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Державного закладу "Луганський державний медичний університет", м. Рубіжне, Луганська область , в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 820,05грн., 3% річних в сумі 132,64грн., інфляційні нарахування в сумі 1 095,77грн., штраф у розмірі 20 981,34грн., посилаючись на порушення відповідачем укладеного між сторонами договору підряду №252 від 10.10.2013року щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт , внаслідок чого позивачем були нараховані штрафні санкції .

Ухвалою господарського суду від 20.02.2015року порушено провадження у справі№922/1030/15, розгляд справи призначено на 17.03.2015року.

Відповідно до розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд справ, підсудних господарському суду Луганської області , здійснюється господарським судом Харківської області.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення Антитерористичної операції, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що, згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому

реєстрі, якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104, або пункт 2 частини другої статті 111 ГПК України.

У зв'язку з неможливістю направлення за належністю поштової кореспонденції, про складено відповідні акти від 20.02.2015 р.

Ухвала суду від 20.02.2015року була розміщена на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2015року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015року, не з'явився, електронною поштою на адресу суду (вх.№322 від 16.03.2015року) надіслав заперечення на позов, в яких просив суд застосувати строк позовної давності до нарахованих штрафних санкції на підставі ст.258 ЦК України , крім того , просив суд відмовити в задоволенні щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних посилаючись на те, що позивачем на адресу відповідача не надсилалось жодних вимог про оплату 3% річних та інфляційних нарахувань.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

10.10.2013 р. між ТОВ «Технології будівельного сервісу» та ДЗ «Луганський державний медичний університет» був укладений договір підряду №252.

Згідно п.1.1. договору , сторонами передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту декоративної обробки стін аудиторій та коридору Кафедри української та російської мови учбового корпусу №1 Державного закладу "Луганський державний медичний університет " , за адресою : м. Луганськ, кв.50 - річчя Оборони Луганська,1д згідно локального кошторису , який є невід'ємною частиною договору .

Згідно п.1.2. договору сторонами визначено, що вартість передбачених договором робіт визначається договірною ціною і складає 299 733,43грн.

Згідно п.3.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 81 календарних днів за умови своєчасного надання фронту робіт замовником , з правом дострокового виконання .

Згідно п.4.1.,п.4.2. договору сторонами визначено , що здача - приймання виконаних робіт оформлюється приймально - здавальними актами (форми КБ-2в і довідки №КБ-3), підписаними сторонами. Замовник протягом двох днів з дня отримання форм актів форми №КБ-2в і довідки №КБ-3,зобов*язаний перевірити та підписати ці документи або відмовити в підписанні форм, вказавши причину (неправильне застосування розцінок, завищення об*ємів, зменшення суми)

Згідно умов п. 5.1 договору підряду № 252 від 10.10.2013 р. розрахунок з підрядником здійснюється на підставі актів форми КБ-2в і довідки КБ-3, за фактичний виконаний об'єм робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 банківських днів, після підписання актів форми КБ-2в і довідки КБ-3.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем роботи були виконані на суму 119 998,82грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 14.10.2013року на суму 60 558,29грн., та №2 від 15.10.2013року на суму 59 440,53грн., відповідачем було оплачено :

21.10.2013р.- 99990,00 грн;

20.11.2013 р. - 5138,64 грн;

18.12.2013 р. - 4908,64 грн.

29.05.2014 р. - 9961 ,54 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на 5.1 Договору вказував на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з 20.10.2013 р. по 29.05.2014 р., у зв'язку із чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача пені в сумі 820,05грн., штрафу у розмірі 20 981,34грн.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У відповідності до п. 6. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.1 Договору за порушення термінів виконання зобов'язань з винної сторони стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми Договору. Але відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження щодо стягнення пені не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови НБУ № 315 від 09.08.2013 облікова ставка з 13.08.2013 р. становить 6,5%. позивачем нараховано пеню наступним чином:

1)з 20.10.2013 р. у сумі 60558,29 грн.

період заборгованості з 20.10.2013р. по 21.10.2013 р. кількість днів - 1

60558,29 X 13 % / 365 X 1 = 21,57 грн.

2)з21.10.2013 р. у сумі 20008,82 грн.

період заборгованості з 21.10.2013 р. по 20.11.2013 р. кількість днів - 30

20008,82 X 13 % / 365 X 30 - 213,79 грн.

3)з 20.11.2013 р. у сумі 14870,18 грн.

період заборгованості з 20.11.2013 р. по 18.12.2013 р. кількість днів - 28

14870,18 X 13 % /365X28 = 148,29 грн.

4)з 18.12.2013 р. у сумі 9961,54 грн.

період заборгованості з 18.12.2013 р. по 20.04.2014 р. кількість днів - 123

9961,54 X 13 % / 365 X 123 = 436,4 грн.

Всього пені: 820,05 грн.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву просив застосувати позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 820,05грн.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Позивач не надав суду доказів наявності об'єктивних обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності та заяви про поновлення строку позовної давності по стягненню пені, або будь-які заперечення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 20.10.2013р. по 20.04.2014 р. в сумі 820,50грн. не підлягаючими задоволенню в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, позивачем нараховано 7% штрафу у сумі 20 981,34 грн. за прострочення сплати понад 30 днів, на суму договору 299 733,43грн.

Під час судового розгляду відповідачем було заявлено суду про пропуск позивачем строку позовної давності та про застосування позовної давності у даній справі щодо нарахування штрафу.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 257, п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, з даною позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Харківської області 19 лютого 2015 року, що підтверджується відтиском печатки канцелярії господарського суду Харківської області на першій сторінці позовної заяви (том 1, а.с. 4).

Враховуючи, що період прострочення заборгованості на яку нараховується 7% штрафу, позивачем визначено з 20 листопада 2013 року по 29 травня2014 року, суд приходить до висновку, що строк позовної давності до пред'явлення даної вимоги спливає 29 травня 2015 року.

Посилання відповідача на те, що позивач втратив право на захист свого порушеного права щодо нарахування 7 % штрафу у зв'язку із спливом строку позовної давності по штрафу в один рік, що в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачем прострочено виконання зобов'язання з 20.10.2013року по 29.05.2014року , позовна заява була подана позивачем до господарського суду 19.02.2015 р., отже, встановлена ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність тривалістю у один рік, позивачем не пропущена.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 132,64грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1 095,77грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 132,64грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1 095,77грн.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно не надсилання позивачем вимог щодо оплати 3% річних та інфляційних нарахувань , оскільки , Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "Луганський державний медичний університет (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будівельників,32, код 02010675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу"(91040, м. Луганськ, кв. Дружби, 5/93, код 37523085) - штраф в сумі 20981,34грн., 3% річних в сумі 132,64грн., інфляційних нарахувань в сумі 1 095,77грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1761,94грн.

В іншій частині позовних вимог по пені відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк