Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/22585/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/22585/14

За позовом Приватного підприємства «Вікс»

до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення заборгованості за виконання робіт по вимірюванню опору заземлення та усунення пошкоджень в закладах освіти Дарницького району міста Києва в розмірі 28 879,92 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

суддя Бондарчук В.В.

суддя Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Положенцева Т.В., за довіреністю

від відповідача: Кошелєва М.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства «Вікс» (далі - позивач) до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за виконання робіт по вимірюванню опору заземлення та усунення пошкоджень в закладах освіти Дарницького району міста Києва в розмірі 45 439,55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/22585/14, розгляд справи призначено на 19.11.2014 р.

17.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

19.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана заява про застосування строків позовної давності

У судове засідання 19.11.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 19.11.2014 р. представник відповідача з'явився та подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.11.2014 р. судом було оголошено перерву до 17.12.2014 р.

17.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 17.12.2014 р. представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/22585/14.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 17.12.2014 р. розгляд справи № 910/22585/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Марченко О.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. справа № 910/22585/14 була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Марченко О.В., суддя Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 28.01.2015 р.

15.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.01.2015 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 28.01.2015 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 28.01.2015 р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вказане клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні 28.01.2015 р. клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 28.01.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.02.2015 р.

25.02.2015 р. у судове засідання представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 25.02.2015 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 04.03.2015 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

У судове засідання 04.03.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.03.2015 р. з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2010 р. між Управлінням освіти Дарницької в м. Києві РДА (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством «Вікс» (далі - підрядник, позивач) було укладено Договір по технічному обслуговуванню електрощитових в закладах освіти Дарницького району міста Києва № 80 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню електрощитових в закладах освіти Дарницького району міста Києва згідно технічних умов та правил в строки, погоджені обома сторонами.

Згідно з п. 2.2 Договору після закінчення робіт за Договором в 5-денний строк підрядник зобов'язаний передати замовнику акт виконаних робіт та внутрішні акти приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору підрядник надає замовнику послуги, а замовник сплачує за рахунок бюджетних коштів надані послуги за цінами та у термін, які зазначені у кошторисі, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з Додатком № 1 до Договору «Кошторис по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах управління освіти Дарницького району м. Києва» всього за один місяць обслуговування відповідач має сплатити позивачу кошти в розмірі 19 999,80 грн.

Позивач зазначає суду про те, що ним були виконані роботи за Договором на суму 39 999,60 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах № 1/12-10 на суму 19 999,80 грн. та № 1/11-10 на суму 19 999,80 грн. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Отже, відповідач прийняв роботи за вказаними актами.

Проте, відповідач не повністю оплатив вказані роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 20 900,73 грн., яку позивач, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини за договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду про те, що ним були повністю оплачені роботи, виконані позивачем, на підтвердження чого відповідач надав суду копії актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах № 1/11-10 на суму 19 098,87 грн. та № 1/12-10 на суму 888,88 грн., а також копії платіжних доручень № 6299 від 29.12.2010 р., № 6303 від 29.12.2010 р., № 6305 29.12.2010 р., № 6307 від 29.12.2010 р., № 6368 від 30.12.2010 р. та № 6369 від 30.12.2010 р., якими підтверджується оплата робіт за вищезазначеними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом досліджені наявні у матеріалах справи докази наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором, з урахуванням письмового відзиву відповідача, та встановлено, що відповідачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті робіт за актами виконаних робіт по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах № 1/12-10 та № 1/11-10.

Надані відповідачем копії платіжних доручень свідчать про оплату робіт за іншими актами виконаних робіт по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах, які не є предметом розгляду у даній справі, а тому не приймаються судом як належні та допустимі докази по спростуванню позиції позивача, викладеній у позовній заяві.

Крім того, умовами Договору, а саме, п. 3.4, визначено, що замовник вправі затримати кінцевий розрахунок за надання послуг, які надані невчасно та з недоробками та дефектами, до моменту їх усунення, або у випадку відсутності фінансування може затримати оплату не більше ніж на 120 календарних днів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем були невчасно та/або неякісно виконано роботи за Договором, а також докази відсутності бюджетного фінансування відповідача.

Щодо можливої відсутності бюджетного фінансування відповідача, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.". Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Доказів по оплаті робіт на загальну суму 20 900,73 грн., відповідно до актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню електрощитових в навчальних закладах № 1/12-10 та № 1/11-10, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначає про те, що трирічний строк по оплаті коштів за Договором сплив у квітні 2014р., та враховуючи ту обставину, що позовна заява була подана позивачем до господарського суду м. Києва лише в жовтні 2014 р., суду слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску ним строку позовної давності.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сторонами не було погоджено в Договорі строк оплати виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою (претензією) щодо сплати заборгованості, зокрема, за Договором, яка була отримана відповідачем 02.09.2013 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача.

Таким чином, на підставі положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що умовами Договору не встановлений строк виконання грошового зобов'язання, відповідач був зобов'язаний сплатити на користь позивача кошти за вищезазначеними актами до 09.09.2013 р. Отже права позивача є порушеними з 10.09.2013 р.

В свою чергу, позивачем було подано позовну заяву до господарського суду міста Києва 17.10.2014 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за Договором в розмірі 20 900,73 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 2 482,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 496,88 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання почалось 10.09.2013 р., то нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе лише з вказаної дати.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням скорегованого періоду, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 767,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 717,46 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 28 879,92 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 26 386,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 168-К; ідентифікаційний код: 37448113) на користь Приватного підприємства «Вікс» (01025, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 31В; ідентифікаційний код: 31025638) заборгованість в розмірі 20 900 (двадцять тисяч дев'ятсот) грн. 73 коп., 3% річних в розмірі 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 89 коп. та інфляційні втрати в розмірі 4 717 (чотири тисячі сімсот сімнадцять) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 168-К; ідентифікаційний код: 37448113) на користь Приватного підприємства «Вікс» (01025, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 31В; ідентифікаційний код: 31025638) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн. 27 коп.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя В.В. Бондарчук

Суддя О.В. Марченко