Рішення

від 16.03.2015 по справі 922/120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.Справа № 922/120/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Гончаровою В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Чернігів Молоко", м. Дніпропетровськ до ТОВ "С-Транс" м. Зміїв про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - Романь О.М.

відповідача - Гаврилюк В.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів молоко" ( надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс"( надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 75 750,00 грн. по договору поставки №040313/2 від 04.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки від 04.03.2013 року №010313/2 в частині оплати за поставлений товар.

16.03.2015 року позивач в третій раз надав уточнення позовних вимог ( з урахуванням проведених оплат відповідачем) та просить суд стягнути - суму основного боргу 47675 грн. інфляційні втрати - 9014, 25 грн., 3 % річних 1145,59 грн., та штраф у розмірі 0,15 % від суми несплаченого товару на суму 2249775 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Відповідач проти суми основного боргу, інфляційний втрат та річних не заперечує , заперечує проти стягнення штрафних санкцій та просить суд перерахувати його розмір до 113,63 грн. оскільки штраф не може обчислюватися за кожен день прострочення платежу як пеня, а тільки у відсотках від суми боргу (а.с.123).

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення суду до 29.05.2015 року. ( а.с.124).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

04.03.2013 рок між позивачем та відповідачем було укладено два договори поставки за № 040313/12 ( а.с.10-16) та договір за № 60214 від 06.02.2104 року (а.с.17-27) з доповненнями які є невід*ємними частинами даного договору.

У відповідності до умов договору п.1.1 за № 40313/2 від 04.03.2103 року сторони домовились поставити сухе обезжирине молоко (жирністю 1,5 %) , сухе цільне молоко (жирність 25%) сироватку суху молочну в кількості, яка вказана в накладних на товар, в строки , по ціні, на суму, на умовах, в кількості та якісними показникам, які погоджені в даному договорі . Відповідач зобов*язався прийняти та оплатити поставлений йому у відповідності договору товар.

Предметом даного договору є : сухе обезжирене молоко ( жирність 1,5 %), сухе цільне молоко (жирність 25%), сливки сухі на рослинній основі, фасовані у мішках вагою по 25 кг, власником якого являється позивач ( п.1.2 договору).

Сторони домовились, що одночасно з передачею товару відповідачу, позивач передає відповідачу податкову накладну , накладну , оригінал рахунку, а в разі необхідності - технічну документацію, сертифікати та інші бухгалтерську документи, які погоджені даними договором, Цивільним кодексом України та діючим законодавством України ( п.2.2 договору).

Відповідач зобов*язався сплатити вартість товару в строку не пізніше 14-го календарного дня з моменту отримання товару уповноваженими представником відповідача ( п.3.1 договору). Оплата за поставлений товар проводиться відповідачем на підставі виставлених рахунків разово, або іншим способом, які сторони погодили додатково, оплата за товар може розділятися поетапно, періодично, але не пізніше строку, який сторони передбачили в п. 3.1 договору.

Додатковою угодою за № 1 від 04.03.2013 року сторони погодили наступне, що позивач передає молоко обезжирене 13000 кг, на суму 494000,00 грн. Строк поставки в період з 05.03.2013 року по 06.03.2013 року включно. Вид поставки - самовивіз ( автомобільним транспортом відповідача). Строк оплати - згідно п. 3.1. договору поставки № 040313/2 від 04.03.2013 року ( а.с.16).

На виконання умов вказаного договору 40313/2 від 04.03.2103 року , позивачем були виписані наступні рахунки -фактури :

№ СФ - 0000021 від 05.03.2103 року на суму 494000, 00 грн. ( а.с.28)

№ СФ - 0000026 від 20.03.2103 року на суму 210000,00 грн. ( а.с.29).

та видаткові накладні :

№ РН- 0000020 від 05.03.2013 року на суму 494000,00 грн. ( а.с.31) дов. № 232 від 04.03.2013 року

№ РН- 0000026 від 20.03.2103 року на суму 210000,00 грн. ( а.с.32) дов. 272 від 19.03.2013 року.

За договором поставки № 60214 від 06.02.2104 року сторони домовились поставити сухе обезжирине молоко (жирністю 1,5 %) в кількості, яка вказана в накладних на товар, в строки , по ціні, на суму, на умовах, в кількості та якісними показникам, які погоджені в даному договорі . Відповідач зобов*язався прийняти та оплатити поставлений йому у відповідності договору товар.

Предметом даного договору є : сухе обезжирене молоко ( жирність 1,5 %), фасоване в мішках вагою по 25 кг. власником якого є позивач ( п.1.2 договору).

Додатковою угодою за № 1 до договору поставки № 60214 від 06.02.2014 року сторони внесли зміни до деяких пунктів основного договору та змінити п. 13.2 виклавши його в наступній редакції, "В разі несвоєчасної оплати товару за умовами договору або часткової не оплати товару, відповідача сплачує позивачу штраф у розмірі 0,15 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки за товар ( а.с. 23-25).

Додатковою угодою за № 3 до вказаного договору, сторони погодили найменування товару - молоко сухе обезжирене ( 1.5 %) в кількості 5000 кг. Строк поставки період з 20.02.2014 року по 21.02.2014 року включно.

На день розгляду справи, відповідач частково сплатив основний боргу який до стягнення становить 47675 грн., проти наявності основного боргу відповідач не заперечує.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання всіх своїх зобов'язань за договором. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 47675 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1145,59 грн. та інфляційні витрати у розмірі 9014,25 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З Листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року вбачається, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати продукції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд вважає, стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 1145,59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9014,25 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 22497,75 грн., у відповідності до додаткової угоди за № 1 до договору поставки № 60214 від 06.02.2014 року сторони внесли зміни до деяких пунктів основного договору та змінити п. 13.2 виклавши його в наступній редакції, "В разі несвоєчасної оплати товару за умовами договору або часткової не оплати товару, відповідача сплачує позивачу штраф у розмірі 0,15 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки за товар ( а.с. 23-25).

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання тощо.

Згідно статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються правилами обчислення, пеня є тривалою неустойкою яка стягується за кожний день прострочення виконання зобов'язання, тобто розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання та не залежить від тривалості прострочення.

Згідно зі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються правилами обчислення, пеня є тривалою неустойкою яка стягується за кожний день прострочення виконання зобов'язання, тобто розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання та не залежить від тривалості прострочення.

Згідно зі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи, в договорі сторони встановили штрафні санкції за порушення строків (термінів) платежів так, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 0,15 % від суми несплаченого товару за кожний день прострочення., тобто фактично ці штрафні санкції є нарахування пені.

В укладеному договорі сторони передбачили застосування неустойки за несвоєчасний розрахунок з боку покупця як у вигляді сплати штрафу, у вигляді сплати пені.

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України). Тобто, позивач перевищив строк нарахування пені, що за 6 місяців становить 178 днів, а не 229 днів, як зазначає позивач та розмір нарахування складає 9079,62 грн.

Щодо клопотання про розстрочку виконання рішення суду до 29.05.2015 року ( а.с.124).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17.10.2012 р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Утім, у будь-якому випадку відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку має бути пов'язане з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В даному випадку відповідача надав договори купівлі-продажу на умовах з відстроченням платежу за № 1005 від 01.02.2103 року, № 11600 від 31.12.2010 року, договір за № 44175 від 01.2014 року, покупцями за цими договорами являється підприємства Донецької та Луганської областей , які як стверджує відповідач не розрахувалися за отриману продукцію та такий борг являється як безнадійним. Щодо розрахунку, таких відомостей, відповідачем надано не було.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволені клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 16.03.2105 року.

Стягнути з ТОВ "С-Транс" ( Харківська обл., м. Зміїв, Таранівське шосе, буд.5, код 25466691 п/р 26003192019400 в АТ"УкрСиббанк" МФО 351005) на користь ТОВ" Чернігів молоко" ( код 35496935, п/р 26006149971800 в АТ"УкрСиббанк" МФО 351005 м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд.12, кв.49) суму основного боргу 47675 грн., інфляційні втрати - 9014, 25 грн., 3 % річних - 1145,59 грн., штрафні санкції 9079,62 грн. та судовий збір 2057,65 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.03.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова