Постанова

від 02.02.2015 по справі 802/4238/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/4238/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича,

представників позивача: Іскри С.М., Коваль О.А.,

представника відповідача: Мельник Т.П.,

представника третьої особи: Бучка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Державної казначейської служби України у м. Ладижин до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області ( далі - УДКС України у м. Ладижині, позивач ) з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області, відповідач ) про визнання дій протиправними та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2014 року за заявою стягувача - міського фінансового управління Ладижинської міської ради Вінницької області відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 05.11.2014 року в адміністративній справі №802/1562/14-а, яким зобов'язано УДКС України у м. Ладижині Вінницькій області перерахувати тимчасово вільні кошти спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин в сумі 30000000,00 грн. на депозитний рахунок, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 25.11.2014 року. В подальшому, 26.11.2014 року державним виконавцем Мельник Т.П. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн.

Позивач вважає, що оскільки виконавчий лист, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 05.11.2014 року в адміністративній справі №802/1562/14-а, оформлений з порушенням встановлених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимог, а саме невірно зазначено найменування стягувача, то, відповідно до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", зазначений виконавчий лист підлягав поверненню стягувану - міському фінансовому управлінню Ладижинської міської ради Вінницької області. За таких умов, державний виконавець мав прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Також позивач зазначає, що самостійно виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №802/1562/14-а у наданий строк УДКСУ у м. Ладижині не мало можливості з незалежних від нього причин, а саме:

- станом на 24.11.2014 року стягувачем - міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради не подано до УДКСУ пакету документів, що необхідний для перерахування коштів в сумі 30000000 грн.;

- станом на 24.11.2014 року залишок коштів спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин (КБКД 50110000 "Цільові фонди, утворені Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади") становить лише 24523385,00 грн.;

- оскільки перерахування коштів УДКСУ у м. Ладижині Вінницької області можливе лише за наявності підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, наданого саме Державною казначейською службою України, якого станом на час винесення оскаржуваної постанови боржник не мав в наявності.

Таким чином, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, а дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницької області щодо прийняття виконавчого листа до виконання та винесення вищезазначеної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору протиправними, оскільки останні вчиненні з порушенням діючого законодавства, яке регламентує здійснення виконавчого провадження в України.

Ухвалою суду від 30.12.2014 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області ( а.с. 49 ).

В судовому засіданні представником позивача, посилаючись на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.09.2012 року №10 "Про доповнення постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", було уточнено склад відповідачів до яких позивач звертає свої позовні вимоги та вказано належним відповідачем лише управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення ( а.с. 28-30 ), в яких вказала, що управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області під час прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним суду в адміністративній справі №802/1562/14-а, винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору діяло в порядку та у межах передбачених чинним законодавством, а саме керуючись Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5.

Додатково зазначила, що на час винесення постанови від 26.11.2014 року (ВП 45483056) "Про стягнення з боржника виконавчого збору" УДКС України у м. Ладижин не надано державному виконавцю доказів щодо вжиття достатніх заходів для виконання вищевказаного рішення суду та перерахування наявного залишку коштів відповідного спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин на депозитний рахунок.

Представник третьої особи - міського фінансового управління Ладижинської міської ради Вінницької області щодо позову також заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

05.11.2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом в адміністративній справі №802/1562/14-а видано виконавчий лист, яким зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області перерахувати тимчасово вільні кошти спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин в сумі 30000000 грн. (тридцять мільйонів гривень) на депозитний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Укргазбанк" ( а.с. 31 ).

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області 18.11.2014 року прийнято виконавчий лист до виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа, копії якої направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома. Відповідно до вимог cт. 25 Закону України "Про виконавче провадження", боржнику було надано строк для самостійного виконання рішення суду до 25.11.2014 року ( а.с. 33 ).

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження з супровідним листом була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана боржником ( позивачем в даній справі ) 21.11.2014 року ( а.с. 34 ) .

В строк, передбачений ч. 2 ст. 181 КАС України, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не була оскаржена.

Листом від 18.11.2014 за №10379/2.1-28/7 державним виконавцем було повідомлено боржника, що останній повинен в строк до 25.11.2014 року у письмовому вигляді надати достовірні відомості щодо виконання вищевказаного виконавчого листа та попереджено про відповідальність, передбачену ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення (а.с. 32-33).

Однак, 24.11.2014 року листом за №01-08/2136 УДКС України у м. Ладижині повідомило державного виконавця, що виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду в справі №802/1562/14-а в наданий строк в боржника немає можливості з тих причин, що станом на 24.11.2014 року стягувачем - міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради не подано до УДКСУ у м. Ладижині пакету документів, що необхідний для перерахування коштів в сумі 30000000 грн.; станом на 24.11.2014 залишок коштів спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин (КБКД 50110000 "Цільові фонди, утворені Верховною Радою АРК, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади") становить 24523385,00 грн. ( а.с. 11-12 ). В підтвердження вищенаведених обставин разом з вищезазначеним листом УДКС України у м. Ладижині подало до виконавчої служби копії виписок за 08.09.2014 року, за 13.11.2014 року та за 24.11.2014 року ( а.с. 13 ).

Крім того, УДКС України у м. Ладижині додатково зазначило в листі, що перерахування коштів можливе лише за наявності підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, наданого саме Державною казначейською службою України.

Разом з тим, у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду до дати вказаної у постанові про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2014 року, відповідачем 26.11.2014 року було складено акт про невиконання в добровільному порядку рішення суду та винесена постанова про стягнення з останнього виконавчого збору в сумі 1360,00 грн. (а.с. 9, 86).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача щодо прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом в справі №802/1562/14-а, а також з винесеною 26.11.2014 року постановою про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин 1, 2 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина 1 статті 6 Закону).

Згідно частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1, пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами, серед іншого, є виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчих документів містяться у статті 18 Закону № 606-XIV, частиною 1 якої передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як стверджує позивач в адміністративному позові та наголошував в судовому засіданні його представник, виконавчий лист, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 05.11.2014 року в справі №802/1562/14-а, оформлений з порушенням встановлених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимог, а саме боржником зазначено "міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області" (код ЄДРПОУ 25946008), замість вірного "міське фінансове управління Ладижипської міської ради" (код ЄДРПОУ 25946008).

Таким чином, на думку позивача, вищезазначені обставини виключають здійснення виконавчого провадження щодо даного виконавчого листа, а відтак, державний виконавець, у відповідності до п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження та повернути вищезазначений виконавчий лист стягувачу, натомість цього не зробив та прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45483056 від 18.11.2014 року.

Суд бере до уваги вказані пояснення позивача, однак критично ставиться до даних посилань, як на підставу протиправності вчинених відповідачем дій, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2014 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду в справі №802/1562/14-а зобов'язано управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області перерахувати тимчасово вільні кошти спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин в сумі 30000000 грн. (тридцять мільйонів гривень) на депозитний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Укргазбанк".

За наслідком набрання законної сили вищезгаданим судовим рішенням, судом 05.11.2014 року видано виконавчий лист №802/1562/14-а, в якому боржником зазначено управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області, а стягувачем - міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області.

При дослідженні виконавчого листа №802/1562/14-а від 05.11.2014 року судом встановлено, що останній, окрім назви стягувача, також містить його код ЄДРПОУ - 25946008, адресу місцезнаходження - АДРЕСА_1, які відповідають відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що дає можливість ідентифікувати установу, на користь якої має бути звернено стягнення за вказаним виконавчим документом.

Крім того, слід зазначити, що саме така назва стягувача - міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області зазначена в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

А отже, навіть за наявності у назві стягувача помилки в судовому рішенні та виконавчому листі №802/1562/14-а, а саме, наявність в назві стягувача вказівки на область в якій розташована установа - "Вінницька область", державний виконавець правомірно прийняв до виконання виконавчий документ та відкрив виконавче провадження.

Як вбачається з положень частин 1 та 2 ст. 25 Закону України « Про виконавче провадження» наслідком прийняття до виконання виконавчого документа є відкриття виконавчого провадження, яке оформлюється документом у виді постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, суд зауважує, що в строк, передбачений ч. 2 ст. 181 КАС України, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не була оскаржена.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.11.2014 (ВП №45483056), винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області Мельник Т.П., суд зазначає наступне.

Державний виконавець, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 17 вказаного Закону зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Згідно з частинами 1-3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, УДКС України у м. Ладижині не погоджується з прийнятою головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області постановою, оскільки вважає, що позивачем вчинено всі залежні від нього заходи щодо виконання судового рішення, але враховуючи, що залишок коштів на спеціальному рахунку Ладижинської міської ради, з якого мало відбутися перерахування коштів становив лише 25 млн. 500 тис. грн., тобто був недостатній для перерахування коштів в сумі 30000000,00 грн., також станом на 25.11.2014 року стягувачем - міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради не подано позивачу пакету документів, що необхідний для перерахування коштів в сумі 30000000,00 грн., а також, за умови не надання Державною казначейською службою України підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, УДКСУ у м. Ладижині Вінницької області не мало можливості перерахувати кошти на відповідний депозитний рахунок стягувача в банку.

Суд критично ставиться до вищенаведених посилань позивача щодо невиконання рішення суду в наданий строк, зокрема, щодо тверджень позивача про неподання міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради до УДКС України у м. Ладижині пакету документів, що необхідний для перерахування коштів в сумі 30000000 грн., виходячи з наступного.

Так, в ході судового розгляду справи були заслухані пояснення представника третьої особи - міського фінансового управління Ладижинської міської ради ( стягувача у виконавчому провадженні ), який зазначив, що 13.01.2014 року міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради, керуючись постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних ( депозитивних) рахунках у банках" №6 від 12.01.2011 року, УДКС України у м. Ладижині листом №16 від 13.01.2014 надіслано пакет документів, необхідний для розміщення частки тимчасово вільних коштів спеціального фонду міського бюджету на депозитному рахунку, а саме:

- копія рішення "Про розміщення коштів загального та спеціального фондів міського бюджету на вкладних (депозитних) рахунках у банках" Ладижинської міської ради № 1121 26 сесії 6 скликання від 24 грудня 2013 року;

- довідка про внесення змін до помісячного тимчасового розпису спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на І квартал 2014 року № 1 від 14.01.2014 року;

- договір банківського строкового вкладу № 1-Ю/2014 від 10.01.2014 року;

- розпорядження про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів № 4 від 14.01.2014 року;

- платіжне доручення № 1 від 14.01.2014 року для розміщення частки тимчасово вільних коштів спеціального фонду міського бюджету;

- лист-повідомлення № 15 від 13.01.2014 року.

Зазначені документи були дослідженні в судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу та долучені до матеріалів справи ( а.с. 68-76 ).

Окрім того, як зазначив представник третьої особи в судовому засіданні, у зв'язку з невиконанням вказаного платіжного доручення від 14.01.2014 року, 24.04.2014 року міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради повторно надано позивачу документи для розміщення вільних коштів.

Також, суд критично оцінює твердження позивача про неможливість перерахування коштів, згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року в справі №802/1562/14-а, в зв'язку з тим, що залишок коштів спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин становив меншу за необхідну для виконання рішення суду суму, а саме, що станом на 13.11.2014 року залишок становив 26024496,10 грн., виходячи з наступного.

В ході розгляду справи, з пояснень представника третьої особи та наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради Вінницької області до УДКС України у м. Ладижин неодноразово подавались платіжні доручення (зокрема, останнє подане платіжне доручення №322 від 14.11.2014 року на суму 24500000,00 грн.) ( а.с. 59-66 ), які позивачем не були повернуті стягувачу, що свідчить про те, що вони були прийняті до виконання, як належним чином оформлені.

Станом на 26.11.2014 року міське фінансове управління Ладижинської міської ради Вінницької області листом від 26.11.2014 за №512 повідомило управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області, що боржник ухиляється від здійснення перерахування коштів на депозитний рахунок згідно рішення суду від 19.06.2014 року ( а.с. 39-40 ).

Посилання позивача щодо неможливості перерахувати кошти на відповідні депозитні рахунки стягувача у банку за умови відсутності підкріплення Державною казначейською службою на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань, як на незалежну від позивача обставину, яка унеможливила виконання в добровільному порядку рішення суду та слугувала підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до п. 11 Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №6 від 12.01.2011 року, тимчасово вільні кошти перераховуються з рахунків місцевих бюджетів, відкритих в органах Державної казначейської служби, на вкладні (депозитні) рахунки, відкриті фінансовими органами для розміщення таких коштів у банках.

Операції, пов'язані з розміщенням тимчасово вільних коштів, проводяться органами Державної казначейської служби відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України.

Порядок обслуговування рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів, рахунки яким відкриті в органах Державної казначейської служби України, здійснюється в спосіб передбачений Бюджетним кодексом України та іншими актами законодавства, що регулюють відносини між учасниками бюджетних відносин.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, у центрі оброблення СЕП Державному казначейству України та Головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки.

ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України.

На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Як пояснив в судовому засіданні представник УДКС України у м. Ладижині Вінницької області, з метою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду в справі №802/1562/14-а від 05.11.2014 року позивачем до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області електронною поштою подано заявки із зазначенням інформації щодо наявних платіжних доручень інших клієнтів станом на поточну операційну дату.

Суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи листів "Про надання інформації" (а.с. 14-15, 100-115 ), які надсилались позивачем електронною поштою до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, встановлено, що інформація щодо сум неоплачених платіжних доручень має загальний характер, внаслідок чого у суду відсутня можливість встановити чи включені в зазначені листи суми коштів по платіжних дорученнях, виставлених міським фінансовим управлінням Ладижинської міської ради.

Разом з тим, з поданих до суду доказів та пояснень представників сторін, судом встановлено, що УДКС України у м. Ладижині Вінницької області не повідомило державного виконавця у належний спосіб про існування вищенаведених обстави, разом з тим і не надало державному виконавцю належних доказів, які б підтверджували вжиття таких заходів, як і не надало доказів перерахування наявного залишку коштів відповідного спеціального фонду місцевого бюджету м. Ладижин на депозитний рахунок.

Так, до матеріалів справи долучено матеріали виконавчого провадження, які містять переписку між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем, зокрема, в матеріалах справи міститься лист УДКС України у м. Ладижині Вінницької області №01-08/2136 від 24.11.2014 року, адресований головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області, в якому позивач жодним чином не зазначає обставиною, що унеможливлює виконання рішення суду, відсутність підкріплення на єдиному казначейському рахунку на платіжні документи щодо перерахування коштів у порядку черговості їх надходження - у межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань ( а.с. 11-12 ).

Про наявність зазначеної вище обставини, що унеможливлює виконання рішення суду, позивач повідомив державного виконавця лише в листах №01-08/2214 від 03.12.2014 року та № 01-08/2276 від 15.12.2014 року. Таким чином, оскільки на момент закінчення наданого для добровільного виконання рішення суду строку (25.11.2014 року), відповідач не був повідомлений про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець правомірно, на підставі ч.1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", розпочав примусове виконання рішення суду та виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства прийнято до виконання виконавчий лист, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом 05.11.2014 року в справі №802/1562/14-а, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначеного рішення та, внаслідок порушення позивачем (боржником) термінів виконання рішення в добровільному порядку, винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн.

Визначаючись щодо правомірності оскаржуваних дій та рішення суд також виходив з наступного.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, відповідно до ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність оскаржуваних дій та рішення відповідача, наданими доказами вимоги позивача не доводяться, відтак, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 2 статті 94 КАС України, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Разом з тим, суд зазначає про відсутність понесених відповідачем витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар