Постанова

від 02.03.2015 по справі 816/4093/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/4093/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Гриценко С.В.,

від відповідача - Тімощук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" (надалі - ТОВ "Укролія", позивач) звернулось до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Полтавська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014 №0002061500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з податку на додану вартість в розмірі 316 857 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 158 429 грн; №0002071500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 598 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ТОВ "Укролія" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Зазначав, що доводи контролюючого органу про порушення ТОВ "Укролія" вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи, адже господарські правовідносини позивача з його контрагентом, ТОВ "Ревреалпрод", за спірний період є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Висновки контролюючого органу є виключно суб'єктивною думкою, не підтверджені доказами та спростовуються оформленими належним чином документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені актом документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-липень 2014 року від 30 вересня 2014 року №303/15/31577685.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у письмовому запереченні Полтавської ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Укролія" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31577685 /т. 1, а.с. 172-173/.

Відповідач перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській ОДПІ з 25 червня 2001 року та зареєстрований платником податку на додану вартість з 10 липня 2001 року /т.1, а.с. 171/.

Фахівцем Полтавської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку правильності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-липень 2014 року .

За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2014 року №303/15/31577685 (надалі - Акт перевірки) /т.1, а.с. 14-48/, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Укролія" вимог 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено:

- завищення податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ за червень 2014 року в розмірі 316 857 грн,

- завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2014 року в розмірі 4 850 084 грн на 316 857 грн,

- завищено податковий кредит та від'ємне значення за липень 2014 року в розмірі 49 598 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Полтавською МДПІ 13.10.2014 сформовано податкові повідомлення-рішення №0002061500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з податку на додану вартість в розмірі 316 857 грн та застосовано штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 158 429 грн, а також №0002071500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 598 грн.

Не погодившись з даними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень , що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ревреалпрод" (код ЄДРПОУ 37614711), у червні 2014 зараховано до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 316 857 грн, а в липні 2014 року - 49 598 грн /т.1, а.с. 150-157/.

Однак, за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ "Укролія" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення бюджетного відшкодування ПДВ за червень - липень 2014 року загалом в розмірі 366 455 грн.

Мотивуючи даний висновок, відповідач зазначив, що контролюючим органом було встановлено, що ТОВ "Ревреалпрод" має ознаки фіктивності, протягом 2011 року - квітня 2014 року господарську діяльність не здійснювало, наймані працівники відсутні, транспортні засоби та сільськогосподарська техніка, необхідна для збирання врожаю відсутні, основні фонди, складські, офісні , будь -які приміщення також відсутні, протягом 2011-2014 років зернові культури на земельній ділянці площею 2,0996 га вказаним підприємством не вирощувались та не збирались, має місце розбіжність між податковим кредитом позивача та задекларованими податковими зобов'язаннями його контрагента. Актом перевірки №1004/26-54-22-02/37614711 від 08 вересня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не підтверджено взаємовідносини ТОВ "Ревреалпрод" з усіма контрагентами - покупцями, відповідні договори поставки оформлені неналежним чином, оскільки в них не вказано звідки поставлявся товар, а частина податкових накладних на адресу інших покупців ТОВ "Ревреалпрод" виписана шляхом "дроблення" з сумами менше 10 000 грн ПДВ. Відповідні податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавляє можливості відстежити, який товар реалізовувався. Крім того, податковий орган звертав увагу, що у товарно-транспортних накладних, якими оформлено спірні господарські операції щодо транспортування придбаної сої, перевізником зазначено ТОВ "Ревреалпрод", серія номерних знаків всіх автомобілів починається на "ВІ", що свідчить про перевезення товару транспортними засобами, зареєстрованими у Полтавській області. Проте перевіркою встановлено, що у контрагента позивача відсутні зареєстровані автомобілі у Полтавській області. Відповідач наголошував, що ТОВ "Ревреалпрод" фізично не міг виростити такий обсяг сої, який було продано ТОВ "Укролія". Вказані факти , як на думку податкового органу, ставлять під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій та свідчать про недійсність спірного податкового кредиту.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права платника ПДВ на податковий кредит.

Так, згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідних договорів.

Так, до матеріалів справи залучено копію договору поставки від 18 червня 2014 року №1111, за умовами якого ТОВ "Ревреалпрод" (постачальник ) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Укролія" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар, сою вагою 110 тон та вартістю 6500 грн за тону на умовах, передбачених цим договором /т.1, а.с. 96-100/.

Крім того, до матеріалів справи залучено копію договору поставки №1121, за умовами якого ТОВ "Ревреалпрод" (постачальник) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Укролія" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити товар, сою вагою 220 тон та вартістю 6400 грн за тону на умовах, передбачених цим договором /т.1, а.с. 101-105/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даних договорів ТОВ "Ревреалпрод" протягом червня - липня 2014 року поставило ТОВ "Укролія" сою, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних /т.1, а.с. 106, 110, 114, 118, 122, 126, 136, 146/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

На підтвердження факту поставки сої позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 19 червня 2014 року №9/2 /т.1, а.с. 150/, від 21 червня 2014 року №10/2 / т.1, а.с. 151 /, від 30 червня 2014 року №26/2 /т., а.с. 152 /, від 29 червня 2014 року №25/2/т.1, а.с.153/, від 28 червня 2014 року №20/2 /т.1, а.с. 154 /, від 24 червня 2014 року №13/2 /т.1, а.с.155/, 23 червня 2014 року №11 /т.1, а.с. 156/, від 01 липня 2014 року №1/2 /т.1, а.с.157/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень - липень 2014 року та на їх підставі, сформовано податковий кредит звітного (податкового) періоду з ПДВ загалом в розмірі 366 455 грн, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за червень - липень 2014 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 50-95 /.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Крім того, належне оформлення вказаних податкових накладних не заперечувалось і відповідачем.

Полтавською ОДПІ у ході розгляду справи не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, згідно даних наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено, що у вказаному реєстрі відсутній запис про незнаходження ТОВ "Ревреалпрод" за його юридичною адресою /т.1, а.с.206-212/

Відтак, посилання контролюючого органу не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на суб'єктивних висновках податкового ревізора.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Ревреалпрод" зерна сої, визначеного у відповідних видаткових накладних, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та, в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, приймаються судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних від 19 червня 2014 року /т.1, а.с. 106/, від 21 червня 2014 року /т.1, а.с. 110/, від 23 червня 2014 року /т.1, а.с. 114/, від 24 червня 2014 року /т.1, а.с.118/, від 28 червня 2014 року /т.1, а.с.112/, від 29 червня 2014 року /т.1, а.с.126/, від 30 червня 2014 року /т.1, а.с.136/, від 01 липня 2014 року /т.1, а.с.146/, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Транспортування товару здійснювалось транспортними засобами ТОВ "Ревреалпрод" , що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, відомостями про вантаж та актами приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників, на склад сушарки /т.1,а.с. 107-109, 111-113, 115-117, 119-122, 123-125, 127-135, 137-145, 147-149/.

Посилання податкового органу на те, що у товарно-транспортних накладних зазначено автомобілі з номерними знаками Полтавської області, які не зареєстровані за ТОВ "Ревраелпрод" (код ЄДРПОУ 37614711), не може свідчити про неналежне оформлення таких товарно - транспортних накладних та ставити під сумнів реальність перевезення купленої позивачем сої, оскільки ТОВ "Ревраелпрод" жодною нормою чинного законодавства не обмежене укладати договори оренди транспортних засобів чи користуватись послугами перевезення водіїв, у власності яких перебувають відповідні вантажні автомобілі.

Оплату придбаної сої позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /т.1, а.с.158-170/, вказане не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду справи.

Поставка товару позивачу від ТОВ "Ренвреалпрод" також підтверджується долученими до матеріалів справи журналами реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах /т.2, а.с.24-25, 34-37/ та журналом реєстрації лабораторних аналізів /т.2, а.с.26-33/.

Отриману від ТОВ "Ревреалпрод" сою позивачем було перероблено в олію протягом червня - липня 2014 року на виробничих потужностях ТОВ "Укролія", розташованих за адресою : вул.Полтавська, 4а, смт. Диканька, з метою її подальшої реалізації, собівартість переробки 1 тони сої склала 517 грн 35 коп. Вказане підтверджено долученими до матеріалів справи оборотно - сальдовою відомістю щодо оприбуткування товарно- матеріальних цінностей, бухгалтерською довідкою щодо отримання економічної вигоди в результаті придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Ревреалпрод", виробничими звітами олієзаводу та відомостями щодо закупки олії по відповідним цінам /т.1, а.с.213- 220, т.2, а.с.22-23/.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за червень - липень 2014 року суму ПДВ загалом в розмірі 366 455 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ "Ревреалпрод" фізично не мало можливості виростити 343,496 тон сої, що згідно первинних бухгалтерських документів були реалізовані у червні - липні 2014 року ТОВ "Укролія", на землі площею 2,0996 га з середньою врожайністю 4,36 тони з 1 га землі, то суд зазначає наступне. Позивачем до матеріалів справи було долучено довідку відділу Держземагентства у Ширяївському районі Одеської області про те, що за ТОВ "Ревреалпрод" на умовах оренди обліковується всього 5056 га земель сільськогосподарського призначення /т.1, а.с.186/ та відомості про зібраний урожай /т.1, а.с.189-190/, чим спростовано вказаний вище висновок контролюючого органу.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті від 08 вересня 2014 року №1004/26-54-22-02/37614711 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким нібито не підтверджені взаємовідносини ТОВ "Ревреалпрод" з усіма контрагентами - покупцями, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, суд враховує положення частини першої статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Крім того, постановами Диканського районного суду Полтавської області від 15 жовтня 2014 року було закрито провадження у справах №529/1064/14-п та №529/1065/14-п про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (посадових осіб ТОВ "Укролія") до адміністративної відповідальності за ст.163-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( порушення ведення податкового обліку ) у зв'язку з відсутністю у їх діях складу адміністративного правопорушення. /т.2, а.с.12-21/

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань або зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом узгоджених зловмисних дій, спрямованих на отримання прибутку від несплати податків.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсними в судовому порядку договорів поставки, якими оформлено спірні господарські відносини.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Такого висновку суд дійшов, з - поміж іншого, звертаючи увагу на Висновок №1166 судово - економічної експертизи по кримінальному провадженню №12014170000000369, яким в межах компетенції експерта - економіста не було підтверджено документально висновки Акту від 30 вересня 2014 року №303/15/31577685 "Про результати документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень та липень 2014 року". /т.2, а.с.42-62/

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Укролія" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 158 429 грн /т.1,а.с. 11/.

Крім того, суд бере до уваги, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №816/3644/14, було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 448 058 грн. Вказаною постановою було підтверджено відсутність порушення позивачем податкового законодавства, таким чином посилання податкового органу на те, що ТОВ "Укролія" у червні 2014 року при віднесенні спірної суми до податкового кредиту повторно порушило вимоги податкового законодавства, та застосування до платника за це штрафної санкції в розмірі 50 % від суми основного платежу є безпідставними та необґрунтованими.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту за червень - липень 2014 року суми ПДВ загалом в розмірі 366 455 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, є необґрунтованими, тобто винесеними без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 жовтня 2014 року №№0002061500, 0002071500 та визнати їх протиправними та скасувати.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При розподілі судових витрат, відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13 жовтня 2014 року №№0002061500, 0002071500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (код ЄДРПОУ 31577685) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба