Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/25056/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/25056/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2015 року по справі № 910/25056/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.01.2015 року) по справі № 910/25056/14 (суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ"

про стягнення 263 418,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" про стягнення 263 418,54 грн., з яких: 35 597,10 грн. штрафу та 227 821,44 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року у справі № 910/25056/14 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" штраф у розмірі 35 905,58 грн., неустойку в розмірі 29 424,48 грн., судовий збір у розмірі 1317,09 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 року виправлено на ст. 3 абз. 6 рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року у справі № 910/25056/14 допущену технічну описку наступним чином: «Здійснивши перерахунок суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково а саме штраф у розмірі 35 597,10 грн. та неустойку в розмірі 29 424,48 грн.»

Виправлено в п. 2 рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року у справі № 910/25056/14 допущену описку наступним чином: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, код ЄДРПОУ 36265113) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) штраф у розмірі 35597 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 10 коп., неустойку в розмірі 29424 (двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн., 48 коп., судовий збір у розмірі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 09 коп.»

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" по справі № 910/25056/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 року по справі № 910/25056/14 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" до провадження і призначено перегляд рішення на 17.03.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року по справі № 910/25056/14 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" (постачальник, відповідач) було укладений договір про закупівлю товарів № 1738/ДМТЗ-13.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується у 2014 році поставити покупцю товари, зазначені в специфікації до договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 найменування товару "28.22.1 Устатковання підіймальне та вантажне та частини до нього" в кількості товару 1 шт.

29.05.2014 року між представниками було укладено додаткову угоду.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору та п. 1 Специфікації відповідач зобов'язався у 2014 року поставити позивачеві один підйомник з технічними характеристиками, визначеними у додатку 2 до договору на загальну суму 3 559 710 грн.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач зобов'язався поставити товар протягом 149 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в порядку, передбаченому п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються шляхом безвідкличного документарного акредитиву у сумі 2 959 110 грн.

На виконання умов договору позивач 10.02.2014 року платіжним дорученням № 15321720 здійснив оплату по акредитиву в сумі 2 959 110 грн.

Листом від 02.06.2014 року № 63/4-6747 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" звернулось до відповідача з проханням підтвердити отримання заявки на поставку додаткового обладнання, визначеного у додатку 2 до договору.

Листом від 03.06.2014 року № 148 відповідачем було підтверджено отримання замовлення щодо поставки додаткового обладнання на загальну суму 600 600,00 грн.

600 600,00 грн. було перераховано на поточний рахунок постачальника 10.06.2014 року платіжними дорученнями № 37062 та № 37973.

14.06.2015 року відповідач листом № 206 повідомив позивача про поставку товару 17.07.2014 року.

17.07.2014 року ТОВ "РЕНТАКРАН ТМ" здійснював поставку товару, проте як зазначають сторони товар поставлений не в повному комплекті, тому він не був прийнятий за кількістю.

Відповідно до акту від 17.07.2014 року товар взятий на відповідальне збереження із зазначенням в примітці по окремих пунктах замовленої кількості мачт та направляючих кабеля та виду кабеля.

Покупцем листом від 22.07.2014 року № 63/4-9042 було повідомлено постачальника про поставку некомплектного товару та надано строк доукомплектування товару протягом 14 календарних днів з моменту письмового звернення.

Листом від 28.07.2014 № 228 відповідачем було визнано недопоставку товару та повідомлено, що поставка необхідних частин буде здійснена протягом 2-х календарних тижнів.

Однак, у вказаний строк доукомплектування товару відповідачем не було здійснено.

15.08.2014 року відповідачем було здійснено поставку товару, що підтверджується розпискою, в якій зазначено, що відповідачем була здійснена поставка комплектуючих до підйомника на двох запакованих піддонах.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, 27.08.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 42 АУ/92 ПЗ/5144 про стягнення штрафних санкцій за невиконання взятих на себе зобов'язань у строк, вказаний договором.

У відповіді на претензію ТОВ "РЕНТАКРАН ТМ" зазначило про відмову в задоволенні та розгляді претензії в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" про стягнення 263 418,54 грн., з яких: 35 597,10 грн. штрафу та 227 821,44 грн. неустойки.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Допоставка товару відбулася 15.08.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, а тому неустойка повинна нараховуватись на суму непоставленого товару до моменту поставки, тобто до 15.08.2014 року та підлягає задоволенню штрафу у розмірі 35 905,58 грн. та неустойку в розмірі 29 424,48 грн.

Однак, колегія суддів з зазначеним погодитись не може, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2 найменування товару "28.22.1 Устатковання підіймальне та вантажне та частини до нього" в кількості товару 1 шт.

Оскільки, у зазначені строки відповідачем повної поставки здійснено не було, то відповідно до п. 7.2.1 договору, у разі відмови від здійснення поставки товару, нездійснення поставки товару, прострочення поставки або недопоставки товару відповідно до умов та строків, передбачених договором, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого або несвоєчасного поставленого товару, а також неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Крім того, частиною 1 ст. 270 ГК України визначено, що товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГК України якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

Фактичною датою поставки, згідно з п. 5.7 договору є 11.09.2014 року - дата підписання акта приймання-передачі товару.

Таким чином, нарахування неустойки повинно здійснюватись на всю суму товару, оскільки його фактично було прийнято лише 11.09.2014 року та за весь період прострочення з 10.07.2014 року по фактичну дату прийняття.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме неустойки у сумі 227 821,44 грн. та штрафу 35 597,10 грн.

Що стосується розписки від 15.08.2014 року, на яку посилається суд першої інстанції, то вона не є доказом постаки та прийому товару за договором, оскільки в п. 5.7 договору чітко визначено, що фактичною датою поставки товару є дата підписання обома сторонами акта приймання-передавання товару.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року в частині прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід змінити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на зміну апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.01.2015 року) по справі № 910/25056/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року у справі № 910/25056/14 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, код ЄДРПОУ 36265113) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) штраф у розмірі 35597 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 10 коп., неустойку в розмірі 227 821 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 44 коп., судовий збір у розмірі 5 268 (п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 37 коп."

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рентакран ТМ" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, код ЄДРПОУ 36265113) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 983 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три) грн. 96 коп. судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/25056/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Т.В. Ільєнок