Постанова

від 28.05.2015 по справі 910/25056/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 910/25056/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача - Мамотюк Л.І.,

відповідача - Дульського О.Л.,

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Рентакран ТМ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до ТзОВ "Рентакран ТМ" про стягнення 263 418, 54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 263 318, 54 грн. штрафних санкцій, з яких 35597,10 грн. штрафу та 227 821, 44 грн. неустойки, нарахованих відповідачеві за невиконання взятих ним на себе договірних зобов'язань за договором №1738/ДМТЗ-13.

Рішенням господарського суду м.Києва від 13 січня 2015 року (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 35905,58 грн., неустойку в розмірі 29424,48 грн., судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2015 року вказане рішення суду змінене та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 35597,10 грн., неустойку в розмірі 227 821, 44 грн., судовий збір в сумі 5 268, 37 грн."

Не погоджуючись з вказаною постановою суду, скаржник просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю товару №1738/ДМТЗ-13, згідно умов якого відповідач (постачальник) зобов'язується у 2014 році поставити покупцю товари, зазначені в специфікації до договору, а позивач (покупець) приймає та оплачує продукцію (товар), згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Як правильно було встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи, відповідно до п.1.1, 1.2 укладеного договору та п. 1 Специфікації відповідач зобов'язався у 2014 року поставити позивачеві один підйомник з технічними характеристиками, визначеними у додатку №2 до договору на загальну суму 3 559 710 грн.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач зобов'язався поставити товар протягом 149 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в порядку, передбаченому п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безвідкличного документарного акредитиву у сумі 2 959 110 грн.

На виконання умов укладеного договору, позивач 10 лютого 2014 року платіжним дорученням №15321720 здійснив оплату по акредитиву в сумі 2 959 110 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як вірно було встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, згідно умов зазначеного договору 17.07.2014 року відповідач здійснив поставку товару позивачеві. Проте, товар був поставлений не в повному комплекті, у зв'язку з чим не був прийнятий за кількістю.

Відповідно до акту від 17.07.2014 року товар взятий на відповідальне збереження із зазначенням в примітці по окремих пунктах замовленої кількості мачт та направляючих кабеля та виду кабеля.

Покупцем листом від 22.07.2014 року № 63/4-9042 було повідомлено постачальника про поставку некомплектного товару та надано строк доукомплектування товару протягом 14 календарних днів з моменту письмового звернення (а.с.54).

Листом від 28.07.2014 року №228 відповідачем було визнано недопоставку товару та повідомлено, що поставка необхідних частин буде здійснена протягом 2-х календарних тижнів (а.с.57).

Проте, у вказаний строк доукомплектування товару відповідачем здійснено не було.

Натомість, 15.08.2014 року відповідачем було здійснено поставку товару, що підтверджується розпискою, в якій зазначено, що відповідачем була здійснена поставка комплектуючих до підйомника на двох запакованих піддонах (а.с.77).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору, 27.08.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №42 АУ/92 ПЗ/5144 про стягнення штрафних санкцій за невиконання взятих на себе договірних зобов'язань у строк, передбачений даним договором (а.с.58), яка відповідачем була залишена без задоволення.

Приймаючи рішення в даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що допоставка товару відбулася 15.08.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, а тому неустойка повинна нараховуватись на суму непоставленого товару до моменту поставки, тобто до 15.08.2014 року та, у зв'язку з цим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 35 905, 58 грн. та неустойка - 29 424,48 грн.

Згідно ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив той факт, що наявні в матеріалах справи документи не містять належних доказів здійснення відповідачем у передбачені умовами укладеного договору повної поставки товару.

Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов укладеного договору щодо строку поставки товару.

На підставі ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.270 Господарського кодексу України, товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.

Як встановлено судом, пунктом 7.2.1 укладеного договору поставки, у разі відмови від здійснення поставки товару, нездійснення поставки товару, прострочення поставки або недопоставки товару відповідно до умов та строків, передбачених договором, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1% від вартості непоставленого або несвоєчасного поставленого товару, а також неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до п.5.7 вказаного договору, фактичною датою поставки вважається дата підписання обома сторонами акта приймання-передавання товару.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, фактичною датою поставки, згідно п.5.7 договору, є 11.09.2014 року, тобто дата підписання між сторонами у справі акта приймання-передачі товару (а.с.62).

Таким чином, судова колегія вважає, що приймаючи оскаржувану постанову в даній справі, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що нарахування неустойки повинно здійснюватись на всю суму товару, оскільки його фактично було прийнято лише 11.09.2014 року та за весь період прострочення з 10.07.2014 року по фактичну дату прийняття цього товару.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 227 821, 44 грн. та 35 597, 10 грн. штрафу за порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо недопоставки продукції, змінивши резолютивну частину рішення місцевого господарського суду в даній справі.

Також, судова колегія погоджується з висновком, зробленим апеляційним господарським судом про те, що розписка від 15.08.2014 року, на яку посилався суд першої інстанції в своєму рішенні, не є доказом, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, поставки та прийому товару за договором, оскільки пунктом 5.7 укладеного договору визначено, що фактичною датою поставки товару є дата підписання обома сторонами акта приймання-передавання товару.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда