Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/26940/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/26940/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Кабанцев Я.І., Залерцов М.О.

від відповідача - Харченко М.В.

розглянувши Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 6" та

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 27.01.2015 року

у справі № 910/26940/14 (Суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 6"

про стягнення 42 514,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 6" (02121, м.Київ, вул.Вербицького, 36-Б, код ЄДРПОУ 22876520 на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ-15, вул.Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 23535 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн 74 коп - суми основного боргу, 1463 (тисячу чотириста шістдесят три) грн 69 коп - 3 % річних, 3637 (три тисячі шістсот тридцять сім) грн 55 коп - інфляційних втрат, 145 (сто сорок п'ять) грн 61 коп - пені та 1236 (тисячу двісті тридцять шість) грн 90 коп - суми судового збору.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року скасувати в частині відмови у стягнення 8788,98 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 1170,23 грн. інфляційних витрат, 515,17 грн. 3% річних, 24,61 грн. пені, а також 3232,47 штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовільнити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Буревісник - 6" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 6" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.07.2002р. між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Буревісник - 6" (абонент) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №00868/402 від 24.07.2002р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Згідно з п. 2.1. Договору постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Відповідно до п.2.2. Договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно п.3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником Абонента.

Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію.

Згідно п. 3.4. Договору Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.5. Договору).

Позивач вказував, що у відповідача перед позивачем у період з вересня 2011р. по червень 2014р. за послуги водопостачання та водовідведення виникла заборгованість в розмірі 32324,72 грн., в тому числі 8788,98 грн. - за постачання води на підігрів.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем в період з вересня 2011р. по червень 2014р. послуги постачання води на підігрів в розмірі 8788,98 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), визначено, що суб'єкти господарювання, в яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів та оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ "Київенерго".

Позивачем даний факт не заперечується, а відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води в розмірі 8788,98 грн., відсутні.

Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, інфляційні втрати, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у період з вересня 2011р. по червень 2014р. за послуги водопостачання (холодне) та водовідведення слід зазначити наступне.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачами щомісячно на основі показів засобів обліку та відповідно до умов договору.

Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України

від 19 лютого 2002 р. N 37, встановлюється єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства)

Згідно п.1.3. Інструкції підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами.

Як вбачається з пункту 3.13 Правил обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, відповідач зобов'язаний оплачувати послуги водовідведення, незалежно від того, що стічні води є результатом постачання холодної чи гарячої води.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між сторонами договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями лічильників, зареєстрованими у постачальника (пункт 3.1 договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показаннями водолічильників та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (пункт 3.3 цього договору).

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору та Правилами користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод, тобто кількість спожитої води, визначається за показниками водолічильників абонента, зареєстрованих постачальником.

Кількість постачання холодної води відповідачу у спірний період зафіксовано в актах про знаття показань приладів обліку.

Обсяги води, що постачалися відповідачу обліковуються, також, приладом обліку, який розташований у виносному бойлері за адресою вул. Закревського, З 5-А, та враховує об'єми холодної питної води, яка використовується для потреб гарячого водопостачання, спожитої мешканцями житлових будинків ЖБК "Буревісник-6" та КП УЖГ "Житлорембудсервіс".

Дані з водолічильника передавалися КП "ГІОЦ" відповідачем та з врахуванням повідомленої відповідачем кількості мешканців здійснювалось нарахування за послуги водовідведення.

В матеріалах справи містяться зведені відомості сплат за надані послуги водовідведення гарячої води споживачам ЖБК "Буревісник-6", згідно яких відповідачу виставлялася оплата за водовідведення води. Відповідачем обсяги водовідведення води не заперечувались, в рахунок оплати за послуги водовідведення від споживачів згідно інформації ГІОЦ надходила оплата.

Матеріалами справи, а саме актами про зняття показників водолічильників, розшифровками рахунків абонента, реєстрами дебетових повідомлень, зведеними відомостями сплат за надані послуги водовідведення, платіжними вимогами-дорученнями, розрахунком заборгованості підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у період з вересня 2011р. по червень 2014р. за послуги холодного постачання та водовідведення в розмірі 23535,74 грн

Акти зняття показників водолічильників підписані зі сторони відповідача, розбіжностей в кількості наданих послуг з постачання води сторони не заявляли, контррозрахунку з визначенням іншої, ніж заявлена в позовній заяві, кількості спожитої води та обсягів водовідведення відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заборгованість за надані послуги з постачання холодної води та водовідведення за період з вересня 2011р. по червень 2014р. склала 18955,88 грн та водовідведення гарячої води склала 4579,86 грн, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі детальним розрахунком позивача, складеним на підставі надходження від розщеплення платежів, здійснених ГІОЦ, надходжень від відділу пільг і субсидій, також як вбачається з розрахунку в ньому відображені в тому числі проплати відповідача за платіжними дорученнями №175 від 26.04.2013р., №221 від 19.09.2013р., №229 від 24.10.2013р.

Наданий відповідачем розрахунок суми боргу не обґрунтований, як вбачається в ньому завищені в деяких періодах навіть надходження від ГІОЦ (не відповідає інформаційній довідці ГІОЦ), а тому не приймається до уваги.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1199,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 2946,64 грн та пеню в розмірі 133,35 грн, які нараховані позивачем з суми заборгованості за послуги постачання холодної води та водовідведення.

Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 264,21 грн., інфляційні втрати в розмірі 690,91 грн та пеню в розмірі 12,26 грн з суми заборгованості за послуги приймання стоків гарячої води.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1463,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 3637,55 грн. та пені в розмірі 145,61 грн. за порушення строків оплати послуг з постачання холодної води та приймання стоків холодної води та стоків гарячої води.

Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 3232,47 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.1. Договору штраф повинен нараховуватися на суму рахунку, яку відповідач відмовився сплатити та не повинен нараховуватися на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Оскільки позивачем доказів того, що відповідач однобічно необґрунтовано відмовився від оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що оплата комунальних послуг здійснюється за рахунок грошових коштів, які надходять від споживачів житлово-комунальних послуг через КП ГІОЦ та частково перераховувалась позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3232,47 грн., нарахованому позивачем на підставі п.4.1. Договору.

Таким чином, заявлена позивачем вимога на підставі п. 4.1. Договору про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3232,47 грн, є недоведеною та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягают частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2015 року у справі №910/26940/14 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Справу № 910/26940/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 17.03.2015 року.