Ухвала

від 26.02.2015 по справі 804/4020/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 804/4020/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представників позивача: Горай Наталії Вікторівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє-ПРО-ЮГ" до Дніпродзержинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013р. №0003732203.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у позивача є в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт реального отримання ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої податковий орган просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій нічим не обґрунтована, та не відповідає фактичним обставинам, суперечить змісту первинних документів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача свою позицію щодо рішення суду першої інстанції підтримав, проти апеляційної скарги відповідача заперечив. Суду пояснив, що питання реальності господарських операцій позивачем та контрагентом ТОВ «Рембудмонтаж» за червень 2013 року вже було предметом розгляду в іншій адміністративній справі, яка вирішена на користь платника податку. Просить рішення суду першої інстанції без змін.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Собраніє-Про-Юг" з питань взаємовідносин з ПрАТ "Рембудмонтаж" за червень 2013р., по результатам якої складений акт від 30.09.2013р. за №622/76/04-03-22-03/32363230. В акті перевірки зазначені порушення:

- документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПрАТ "Рембудмонтаж", їх вид, обсяг, якість та розрахунки за червень 2013 року на порушення п.180.1 ст.180, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено податкові зобов'язання на загальну суму 215052,54 грн.;

- п.185.1 ст.185 ПК України - товариством "Собраніє-Про-Юг" занижено податкові зобов'язання у декларації з ПДВ за червень 2013 року у сумі 235 489 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 ПК України безпідставно завищено податкові зобов'язання на суму 127921,60 грн. за червень 2013 року.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0003732203 від 17.10.2013р., яким ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33665грн. (основний платіж 22443, штрафні (фінансові) санкції 11222 грн.)

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно матеріалів справи в ході перевірки досліджувались господарські операції позивача з його контрагентами, а саме:

- з ПрАТ "Рембудмонтаж" договір постачання від 18.03.2013 року № 18/03-13;

- з ТОВ "Тагевілль"; договори від 15.102012р №1510-01 від 01.11.13р., № 0111-01 від 04.06.2013р. №0406/01 за якими податковим органом не підтверджено реального здійснення фінансово-господарських відносин.

За договором постачання від 18.03.2013 року № 18/03-13 позивачем продано обладнання ПрАТ "Рембудмонтаж", на що виписані рахунки-фактури, видаткові накладні: №РН-0000050 від 07.06.2013р. на загальну суму 268515,23 грн.; РН-0000054 від 14.06.2013р. на загальну суму 1021800 грн. та податкові накладні: №73 від 07.06.2013р. на загальну суму 268515,23 грн., у т.ч. ПДВ 44753,54 грн., №77 від 14.06.2013р. на загальну суму 1021800 грн., у тому числі ПДВ 170300грн.

Оплата за поставлене обладнання проводилась за рахунок попередньої оплати на загальну суму 522785,71 грн. та за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1711927,46 грн. на підставі угоди №01/01-07 від 01.07.2013р.

Вивіз обладнання до пункту розвантаження покупця за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8, здійснювався транспортом ПрАТ "Рембудмонтаж". Перевезення товару підтверджено товарно-транспортним накладними.

Обладнання, що було реалізовано товариству "Рембудмонтаж", першочергово було придбано позивачем у товариства "Тагевілль" на підставі договору поставки №1510-01 від 15.10.12р., №0406-01 від 04.06.13р., специфікації до нього. На виконання умов договору були складені податкові та видаткові накладні. В подальшому придбаний товар позивачем було передано ТОВ "Тагевілль" на відповідальне зберігання на підставі договору №0111-0 від 01.11.12р. із додатками, актами приймання-передачі №1 від 01.11.2012р., №2 від 29.11.12р.,№3 від 29.03.13р.,№4 від 07.06.13р, №5 від 12.06.13р., №6 від 14.06.13р, №7 від 30.06.13р.

В акті перевірки, зазначено, що в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, при перевірці податковий орган використовував акт попередньої перевірки позивача за інший період "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період: грудень 2012р." від 09.09.2013р. № 448/55/04-03-22-04/32363230, яким встановлено що взаємовідносини підприємства ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" з контрагентами ПАТ "Рембудмонтаж", ПП "СонатаГрупп", ТОВ "Тагевілль" та ТОВ "Собраніє" не спричиняють реального настання правових наслідків." Також податковий органг використав аналітичну базу ДПС України "Податковий блок" деталізована інформація податкової звітності по ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатки №5.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, підтримує критичну оцінку суду першої інстанції посилання податкового органу на вказаний вище акт перевірки, оскільки факт недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не може визнаватись контролюючим органом, адже не належить до компетенції податкових органів. Докази про визнання спірних договорів в установленому законом порядку недійсними відсутні.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До того ж, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності. Отже, використання бази даних Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська БД "Бест-Звіт"; АІС РПП; Єдиний реєстр податкових накладних, АС "Податковий блок" при перевірці не є належними доказами для встановлення не реальності здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" , ПрАТ "Рембудмонтаж" на момент здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ.

Зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено реальність господарських операцій, а саме: факт купівлі і передачі товару, отриманий товар ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" від ТОВ "Тагевілль" було продано ПрАТ "Рембудмонтаж", що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними, рахунком-фактури.

Відповідачем не надано пояснення щодо дефектності наявних у позивача первинних документів, які складені по взаємовідносинам ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" з постачальником та покупцем наведеними вище, та не надано суду доказів нереальності операцій з придбання товару (надання послуг), що в свою чергу повністю спростовує висновок щодо нереальності здійснення реальних господарських операцій взаємовідносин ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" з вищевказаними контрагентами, не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ "Собраніє-ПРО-ЮГ" товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собраніє-ПРО-ЮГ" до Дніпродзержинської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна