Постанова

від 12.03.2015 по справі 813/6316/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/13765/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року по справі № 813/6316/13-а за позовом Приватного підприємства «Смачненька» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Смачненька» (далі - ПП «Смачненька») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 6, 7 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 12 липня 2013 року № 645-04.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що воно не здійснює зберігання та захоронення відходів, тому ним не здійснюється розміщення відходів на своїй території та не зобов'язане отримувати дозвіл на утворення і розміщення відходів згідно з вимогами Закону України «Про відходи» та Порядку на розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218; що забезпечення утилізації використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась їх продукція, не може покладатись на нього, оскільки пакувальні матеріали і тара переходять у власність кінцевого споживача; що підприємство не здійснює скидання води у водний об'єкт, оскільки ним укладено з КП «Комфорт Янів» договір від 03 січня 2013 року № 61 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, відтак, відповідач не вправі зобов'язувати його здійснювати контроль за якістю стічних вод.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Державна екологічна інспекція у Львівській області подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог природоохоронного законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного припису, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 09 липня 2013 року № 1285/04, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних пунктів припису є помилковим.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 02 липня 2013 року по 09 липня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено планову перевірку дотримання ПП «Смачненька» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 1285/04.

Вказаною перевіркою встановлено, зокрема, що в порушення вимог статей 32, 33 Закону України «Про відходи» позивач здійснював утворення та розміщення відходів у 2013 році без ліміту та дозволу на утворення та розміщення відходів; в порушення вимог статті 17 Закону України «Про відходи» не визначено та не погоджено склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища, а також не забезпечено утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в якій знаходилась продукція підприємства; в порушення вимог статті 44 Водного кодексу України позивачем не забезпечено ведення контролю за якістю скинутих стічних вод в каналізаційну мережу.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем видано припис від 12 липня 2013 року № 645-04, пунктами 2, 3, 6, 7 якого зобов'язано позивача до 12 серпня 2013 року отримати ліміт та дозвіл на утворення та розміщення відходів, а також визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та до 12 липня 2013 року забезпечити утилізацію використаних пакувальних матеріалів та тари, в якій знаходилася продукція підприємства, а також проводити контроль за якістю скинутих стічних вод в каналізаційну мережу КП «Комфорт Янів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні відходи, для яких повинні встановлюватись ліміти, відсутня тара та пакувальні матеріали, які необхідно утилізувати, а також він не здійснював скидання стічних вод і забруднюючих речовин у водні об'єкти, а тому припис від 12 липня 2013 року № 645-04 в частині пунктів 2, 3, 6, 7 прийнятий відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України врегульовані Законом України «Про відходи».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про відходи» суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Статтею 1 цього Закону визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; а поводження з відходами - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно з пунктом 3 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 № 1218 (далі - Порядок № 1218), ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору (контракту) на передачу відходів іншому власнику.

Пунктами 10, 11, 12 Порядку № 1218 встановлено, що місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Виходячи з наведених положень, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на відсутність у нього обов'язку з отримання лімітів на утворення відходів з мотивів ненаправлення йому органом Мінекоресурсів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік, оскільки обов'язку суб'єкта владних повноважень визначити перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, передує обов'язок суб'єкта господарювання подавати інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність.

Перелік власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, встановлений пунктом 8 Порядку № 1218, за змістом якого власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Таким чином, суб'єктами господарської діяльності у сфері поводження з відходами є підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з виробництвом або розміщенням відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Як видно з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є виробництво рибних продуктів. В акті перевірки зафіксовано та позивач не заперечується факти вироблення ним твердих побутових відходів, відпрацьованих люмінесцентних ламп, відходів з виробництва риби (голови, нутрощі).

Позивачем було надано відповідачу під час перевірки договір від 01 лютого 2012 року № 52, укладений з Комунальним підприємством «Благоустрій-Янів», про вивезення останнім твердих побутових відходів, договір від 10 січня 2013 року № 10/01-2013, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно з яким останній придбавав у позивача відходи з виробництва риби (голови, нутрощі), а також договір від 25 лютого 2013 року № 377/13, укладений з НТП «Галекоресурс», про вилучення останнім відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач утворює відходи та розміщує їх до наступного вивезення спеціалізованими підприємствами згідно укладених договорів, відповідно повинен отримувати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, а відтак, і має обов'язок визначати і погодити склад і властивості відходів.

Відповідно до пункту «б» статті 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Таким чином, обов'язок ПП «Смачненька» забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася його продукція, визначений Законом.

Посилання позивача на те, що власником відходів після реалізації продукції є кінцевий споживач є безпідставними, оскільки обов'язок утилізації тари та упаковки покладений Законом не на власника відходів, а на підприємства, продукція яких знаходилась у цій тарі чи упаковці.

Крім цього, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» від 26 липня 2001 року N 915 передбачено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані: самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови; забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів; подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність пункту 6 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області від 12 липня 2013 року № 645-04.

Що стосується правомірності зобов'язання позивача проводити контроль за якістю скинутих стічних вод в каналізаційну мережу Комунального підприємства «Комфорт Янів» (пункт 7 згаданого вище припису), то слід зазначити наступне.

Статтею 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах.

Між ПП «Смачненька» та КП «Комфорт Янів» укладено договір від 03 січня 2013 року № 61 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Розділом 7 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2007 року № 37, встановлений порядок контролю за скидом стічних вод у каналізацію населеного пункту, згідно з яким підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації.

Підприємства згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року N 391 «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища» зобов'язані збирати і безстроково зберігати первинні дані з якості стічних вод, обробляти, узагальнювати та безплатно надавати додатково до форм статистичної звітності дані спостережень та іншу інформацію на запит органів державної виконавчої влади.

В свою чергу Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства. Цю роботу організовує адміністрація Водоканалу, яка розробляє інструктивні матеріали щодо контролю за стічними водами Підприємств, які затверджує керівник Водоканалу.

Виходячи з викладених правових норм, позивач являється вторинним водокористувачем та зобов'язаний вести контроль за якістю і кількістю скинутих ним зворотних вод і забруднюючих речовин до системи міської каналізації, які в подальшому потрапляють у водні об'єкти.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що пункти 2, 3, 6, 7 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області є правомірними, а відтак, вказаний припис в цій частині скасуванню не підлягає.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року по справі № 813/6316/13-а - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «Смачненька» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський