Постанова

від 21.01.2015 по справі 826/18590/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2015 року 16:35 № 826/18590/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Мацюк Т.В.,

представника відповідача - Ресьян М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Солум» (далі - позивач, ТОВ «Солум») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0089150226 від 12.11.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 10 625 610,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 626 402,50 грн. і № 0090150226 від 12.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 919 728,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій з контрагентами, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому підприємством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за рахунок сум, сплачених та отриманих під час здійснення господарських операцій з контрагентами. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Солум» зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією від 03.02.2010 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі 10711020000026546. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36867614.

Згідно установчих документів місцезнаходження ТОВ «Солум» є: 01023, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, 16.

ТОВ «Солум» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 05.02.2010 року за № 531923.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 07.10.2014 року № 1113, направлення від 07.10.2014 року № 272/26-59-15-02-24, відповідно до п.п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Солум» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень, березень та квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2014 №289/26-59-15-02-27.

Згідно з висновками, викладеними в акті податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. .1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам, які мають ознаки фіктивності з наступними контрагентами: ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» (код ЄДРПОУ 34290059), ТОВ «Литий Камінь» (код ЄДРПОУ 31647631), ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» (код ЄДРПОУ 38993648).

У акті перевірки податковий орган, серед іншого, зазначив, що за результатами проведення перевірки не підтверджено обсяги проведених операцій ТОВ Торговельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» (код ЄДРПОУ 34290059), ТОВ «Литий камінь» (код ЄДРПОУ 31647631) та ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» (код ЄДРПОУ 38993648) з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Солум», оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Солум» та підприємствами-постачальниками відсутня, у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати за рахунок вказаних підприємств, що призвело до завищення суми податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0089150226 від 12.11.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 10 625 610,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 626 402,50 грн.;

№ 0090150226 від 12.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 919 728,75 грн., в тому числі, за основним зобов'язанням - 735 783 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 183 945,75 грн.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду про визнання їх нечинними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (код ЄДРПОУ 34290059), ТОВ «Литий Камінь» (код ЄДРПОУ 31647631), ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» (код ЄДРПОУ 38993648).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності позивача входить купівля та продаж власного нерухомого майна, придбання нерухомого майна, а також надання власного нерухомого майна в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2013 року, згідно умов якого ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» передає, а Покупець в особі представника приймає у власність нерухоме майно - нежиле приміщення № 1096 (в літ. А) першого поверху, загальною площею 2959,20 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19.

В підтвердження реальності здійснення операції з купівлі-продажу вказаного нерухомого майна позивачем надано підписаний сторонами акт приймання-передачі нежилого приміщення від 30.12.2013 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно. Перехід права власності на зазначене нерухоме майно від ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» до позивача в результаті виконання договору підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2013 року.

Фактична оплата позивачем вартості зазначеного вище нерухомого майна підтверджується платіжним дорученням № 1597 від 30.12.2013 року на суму 34 080 000,00 грн., в тому числі, ПДВ - 5 680 000,00 грн. Сплачена позивачем сума податку на додану вартість в результаті купівлі цього нерухомого майна підтверджується податковою накладною № 51 від 31.12.2013 року, яку позивач і відніс до податкового кредиту.

В той же час, відповідачем в ході перевірки згідно бази даних АІС «Податковий блок» підсистема «Автоматизована система співставлення» по платнику ТОВ «Солум» (код ЄДРПОУ 36867614) за перевіряємі періоди встановлено відхилення (завищення податкового кредиту) - за грудень 2013 року по операціям з ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (код ЄДРПОУ 34290059) в сумі ПДВ - 5 680 000,00 грн.

Відхилення виникло внаслідок включення до АІС «Податковий блок» акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014 року № 261/26-53-22-03-34290059 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (код ЄДРПОУ 34290059) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками їх реальності та повноти відображення в обліку податків за грудень 2013 року.

Вказані висновки податковим органом ґрунтуються на отриманні від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві висновку від 23.04.2014 року №12/04-13/710 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» (код за ЄДРПОУ 34290059). Зокрема, встановлено, що в грудні 2013 року на посаді директора перебував гр. ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Також, в СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебуває кримінальне провадження відносно службових осіб ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» № 320121 10040000008 від 03.12.2012 року за ч.2 ст. 212, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті» об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем безпідставно та неправомірно включено в податковий облік зазначені господарські операції.

Також, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Литий Камінь» (код ЄДРПОУ 31647631). Зокрема, між позивач здійснював операції з купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ «Литий Камінь», реальність яких і рух активів у результаті здійснення яких підтверджується договорами купівлі-продажу машиномісця від 29.01.2014 року, від 31.01.2014 року, від 04.02.2014 року, від 11.02.2014 року, договорами купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.02.2014 року, від 14.02.2014 року, договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2014 року тощо.

Відповідно до умов кожного із зазначених договорів Продавець (ТОВ «Литий Камінь») передає Покупцю (ТОВ «Солум») у власність певний об'єкт нерухомого майна (машиномісце/нежитлове приміщення), а Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість зазначеного об'єкта нерухомого майна разом з податком на додану вартість.

Зокрема, відповідно до умов договорів купівлі-продажу машиномісця, Продавець (ТОВ «Литий камінь») передає, а Покупець (ТОВ «Солум») приймає у власність машиномісце, в якому також зазначено номер, адресу розташування машиномісця, номер гаража, вартість, в тому числі ПДВ.

Умовами договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення передбачено передачу Продавцем (ТОВ «Литий камінь») у власність Покупця нежитлового приміщення, а Покупець (Позивач) приймає вказане нежитлове приміщення та зобов'язується сплатити за нього обговорену Договором грошову суму.

Згідно умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна, Продавець (ТОВ «Литий камінь») передає, а Покупець (ТОВ «Солум») приймає у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення та сплачує за нього передбачену договором грошову суму.

Перехід права власності на об'єкти нерухомого майна (машиномісця, нежитлові приміщення) від ТОВ «Литий Камінь» до позивача в результаті виконання договорів купівлі-продажу підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На виконання умов укладених договорів контрагентом виписано податкові накладні, яким визначено суми оплата позивачем вартості об'єктів нерухомого майна (машиномісць, нежитлових приміщень) підтверджується платіжними дорученнями, а суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в результаті купівлі об'єктів нерухомого майна.

Разом з тим, як зазначив відповідач в акті перевірки, відповідачем встановлено відсутність у ТОВ «Солум» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ «Литий Камінь» за лютий 2014 року у сумі 1 595 904,23 грн., за березень 2014 року в сумі ПДВ - 4 801 312,55 грн., оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Солум» та підприємствами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує інформацією, отриманою від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, а саме акту № 1330/26-59-22-07/31647631 від 28.05.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Литий камінь», у висновках якого зафіксовано про те, що правочини, укладені ТОВ «Литий камінь» з його іншими контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Так, зокрема, у вказаному акті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зафіксовано, що ТОВ «Литий камінь» (код ЄДРПОУ 31647631) не знаходиться за юридичною адресою; одним із основних постачальників товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Литий камінь» за перевіряємий період було ТОВ «Лайнтерм» (код ЄДРПОУ 38872579), по якому ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 28.05.2014 року № 1331/22-07/38872579 про неможливість проведення зустрічної звірки за період щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-лютий 2014 року; Службовою запискою від 23.10.2014 року № 4739/ДШ/26-59-07-02 оперативним управлінням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомлено, що отримано заяву ОСОБА_4, відповідно до якої останній повідомив, що ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Лайнтерм» не здійснював, підготовкою реєстраційних, установчих, первинних бухгалтерських, звітних та інших документів не займався, грошових коштів та особистого майна до уставного фонду ТОВ «Лайнтерм» не вносив.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт , послуг) підприємством ТОВ «Литий камінь», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно віднесено суми податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Литий Камінь» до податкового кредиту у зв'язку із неналежним здійсненням господарської діяльності контрагентами ТОВ «Литий камінь».

Також, у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» (код ЄДРПОУ 38993648).

ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» протягом періоду, що перевірявся, надавало позивачу послуги з обслуговування об'єктів, які належать позивачу, зокрема, ремонтувало бачок унітаза, здійснювало перепресування радіатора опалення зі зливом води та підключення радіатора опалення, замінювало крани на кухні, здійснювало виготовлення і монтаж дверей тощо.

Виконання таких робіт та послуг на користь позивача підтверджується рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, копії яких містяться в матерілах справи.

Оплата позивачем вартості зазначених робіт на послуг разом з податком на додану вартість підтверджується платіжними дорученнями, а сума податку на додану вартість, сплачена позивачем в результаті придбання таких робіт та послуг підтверджується податковими накладними.

Разом з тим, відповідачем в акті зроблено висновок про те, що позивач не має права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» у зв'язку з порушенням контрагентом податкового законодавства.

Зокрема, відповідачем отримано акт від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 404/26-56-22-01-03/38993648 від 31.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» (код ЄДРПОУ 38993648) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року. Відповідно до зазначеного акту встановлено, відсутність ТОВ «Інженерно-Будівельні рішення» за місцезнаходженням, про що складено акт від 29.07.2014 року. Запит на встановлення місцезнаходження суб'єкта господарювання направлений до СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службовою запискою від 29.07.2014 року. Також, встановлено, що ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» мало взаємовідносини з ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128) за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року.

В свою чергу, згідно акту від 03.04.2014 року №1015/26-55-22-07/38150128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесенні до ЄРДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з ніби-то здійсненням фінансово-господарськими операціями з реально діючими підприємствами, що містять ознаки фіктивних, в тому числі, і ТОВ «Фобос-О», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Враховуючи зазначене, податковим органом зроблено висновоки про відсутність у ТОВ «Солум» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» за лютий 2014 року, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Солум» та підприємствами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, тому у ТОВ «Солум» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2014 року (вх. № 9008228627 від 19.02.2014 року), березень 2014 року (вх. № 9027399391 від 15.05.2014 року), квітень 2014 року (вх. 9028228842 від 19.05.2014 року) відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті», ТОВ «Литий Камінь», ТОВ «Інженерно-будівельні рішення».

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті», ТОВ «Литий Камінь», ТОВ «Інженерно-будівельні рішення», були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, виконання робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Правильність оформлення податкових накладних, виписаних контрагентами відповідачем не заперечується.

Крім того, суд звертає увагу, що за правилами пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит не ставиться в залежність від наявності документів, що свідчать про право власності на придбане майно, а необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання нерухомого майна і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Солум» здійснює діяльність у сфері купівлі та продажу власного нерухомого майна.

Основні фонди (нерухоме майно та обладнання) позивач придбавав з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: матеріали справи підтверджують, що згідно витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ «Солум» є власником нежитлових приміщень, машиномісць, нерухомого майна, про що вчинені відповідні записи.

При цьому факт придбання зазначеного вище нерухомого майна та його існування в натурі відповідачем не ставиться під сумнів.

Наведене вказує, що ТОВ «Солум» придбало у контрагентів основні фонди для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті», ТОВ «Литий Камінь», ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інженерно-будівельні рішення», про відсутність його за місцезнаходженням, непідтвердження формування податкових зобов'язань із ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128), оскільки відповідачем не доведено, яким чином відносини ТОВ «Інженерно-будівельні рішення» з ТОВ «Фобос-О» впливають на облік спірних господарських операцій; у межах спору ТОВ «Солум» не мало взаємовідносин із ТОВ «Фобос-О» і, як свідчать обставини справи, ТОВ «Фобос-О» не було підприємством по ланцюгу постачання вказаних вище основних фондів.

Також, безпідставними є висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у зв'язку із відсутністю об'єктів оподаткування у ТОВ «Литий Камінь», у тому числі із контрагентом ТОВ «Лайнтерм», та відсутністю джерела сплати, без декларування показників господарської діяльності («нульова звітність»), оскільки невиконання контрагентом та іншими особами свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне негативні наслідки саме для цих осіб, та не є підставою для позбавлення права покупця на податковий кредит з податку на додану вартість та подальше відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки, договорів підряду та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, суперечить інтересам держави і суспільства, які свідчили б про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Посилання відповідача на відкриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «ТРК «Мега-Сіті» не береться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься лист начальника слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Міндоходів ГУ ДФС у м. Києві, згідно якого повідомлено, що дане кримінальне провадження закрито у відповідності до вимог ст.284 КПК України.

Також, відповідач не надав жодної інформації про мотиви заперечення сум податку на додану вартість, віднесених позивачем до податкового кредиту за операціями з контрагентом ТОВ «Литий Камінь».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Солум» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельно-розважальний комплекс «Мега-Сіті», ТОВ «Литий Камінь», ТОВ «Інженерно-будівельні рішення», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування є помилковими, відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 року № 0089150226 та № 0090150226 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в той час позивачем надано достатньо належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0089150226 від 12.11.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0090150226 від 12.11.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» (код ЄДРПОУ 36867614) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.01.2015 року.

Суддя В.П. Шулежко