Постанова

від 06.02.2015 по справі 826/20605/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року № 826/20605/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про сплату штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0051301701 про сплату 345 772,06 грн. податку на доходи фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500 (276 617,65 грн. - податок, 69 154,41 грн. - фінансова (штрафна) санкція), рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 02.09.2014р. №0028261701 про сплату 3115,55 грн. штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, код платежу 71010000 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2014р. №Ф-028271701 про сплату 62 310,97 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які винесені, згідно акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки СГД - фізичної особи ОСОБА_1 іпн НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.» від 07.08.2014р. №6117/26-51-17-01/НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ» та ТОВ «МАЙДАН-2004» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат відповідних періодів.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеними контрагентами як нікчемні, так як ДПІ у Дарницькому районі м. Києва при проведенні перевірки не аналізувало фінансово-господарську діяльність позивача, а лише використала висновки актів про неможливість проведення зустрічих звірок його контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані рішення та вимога прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

СПД - ФО ОСОБА_1 зареєстрована Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 20.06.2004р., номер запису №20650000000000265. Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 12.08.2004р. Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі направлень від "18.07.2014р. №766, №767, №768, на підставі статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок на липень 2014 року та у відповідності із затвердженим планом перевірки, проведено документальну перевірку діяльності СГД - фізичної особа ОСОБА_1 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2014р. №6117/26-51-17-01/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що фактично згідно даних документів, які надані для перевірки, та інформації з інших джерел в період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. підприємницькою діяльністю не займалася, а з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., ФОП ОСОБА_1 здійснювала оптову торгівлю деревиною.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 завищила валові витрати за 2013 рік на суму 1 641 399,52 грн., що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013 рік на суму 277 076,44 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI із змінами та доповненнями, СГД ОСОБА_1 повинна була сплатити єдиного соціального внеску за 2013 рік в сумі 68 080,36 грн., фактично сплачено за 2013 рік в сумі 5 769,39 грн., що призводить до несплати єдиного соціального внеску за 2013 рік в сумі 62 310,97 грн.

Висновок податкового органу про завищення витрат, пов'язується із порушенням ОСОБА_1 встановленого порядку формування валових витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ» та ТОВ «МАЙДАН-2004», що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «ВАСАТ» та ТОВ «МАЙДАН-2004».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014р. №0028241701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 277 076,44 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 69 269,11 грн.

Окрім того, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено рішення 02.09.2014р. №0028261701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 62 310,97 грн., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3 115,55 грн.

Також, відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 02.09.2014р. № Ф-28271701 про сплату заборгованості по єдиному внеску у розмірі 62 310,97 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням і рішенням про застосування штрафних санкцій, ФОП ОСОБА_1 подала первинну скаргу від 08.09.2014р. до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.10.2014р. №2258/в/26-15-10-09-25: Головне управління Міндоходів у м. Києві залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014р. №0028251701, скасувало податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014р. №0028241701 в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 573,49 грн. (основний платіж - 458,79 грн.. штрафні санкції - 114,70 грн.). та залишило без змін вимогу від 02.09.2014р. № Ф-28271701 та рішення від 02.09.2014р. №0028261701, а скаргу в зазначеній частині без задоволення.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відповідно рішення ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду скарги від 07.10.2014р. №2258/в/26-15-10-09-25 скасувало повідомлення - рішення від 02.09.2014р. № 0028241701 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму грошового зобов'язання 346 345,55 грн. та винесло нове податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0051301701 на суму грошового зобов'язання 345 772,06 грн.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві позивач звернувся із повторною скаргою від 15.10.2014р. до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про направлення скарги на новий розгляд від 07.11.2014р. №2960/В/99-99- Ю-01-07-15 Державна фіскальна служба направила скаргу позивача на новий розгляд до ГУ ДФС у м. Києві щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2014р. №Ф-0028271701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску від 02.09.2014р. №0028261701.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 08.12.2014р. №242/В/26-15-10-08 Головне управління ДФС у м. Києві залишило без змін вимогу від 02.09.2014р. №Ф-0028271701 та рішення від 02.09.2014р. №0028261701, а скаргу - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що до складу витрат ФОП ОСОБА_1 включено суми витрат по контрагентам-постачальникам, які мають ознаки «фіктивності», а саме ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 37227021 ), ТОВ «ВАСАТ» (код ЄДРПОУ 38081311) та ТОВ «МАЙДАН-2004» (код ЄДРПОУ 33101909 ) на загальну суму завищення витрат 1 641 399,52 грн.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 уклала договір купівлі - продажу продукції від 12.04.2013р. №1204/13 з ТОВ «ВАСАТ», договір купівлі-продажу від 10.02.2013р. №1002/13 з ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та договір купівлі-продажу від 10.02.2013р. №1002/13 з ТОВ «МАЙДАН-2004» про придбання лісопродукції.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивач надав суду видаткові накладні, видані ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» від 28.02.2013р. № РН-0000018 на суму 40832,62 грн. та від 04.04.2013р. № РН-0000029 на суму 30000,12 грн., видаткові накладні видані ТОВ «ВАСАТ» від 23.04.2013р. №РН-0000032 на суму 40254,57 грн. та від 28.06.2013р. №РН-0000058 на суму 65429,20 грн., видаткові накладні видані ТОВ «МАЙДАН-2004» від 08.07.2013р. №РН-000074 на суму 106642,34 грн., від 07.08.2013р. №РН-0000098 на суму 199273,57 грн., від 02.09.2013р. №РН-0000117 на суму 262702,92 грн., від 01.10.2013р. №РН-0000159 на суму 222770,23 грн., від 04.11.2013р. №РН-0000188 на суму 477024,25 грн., від 02.12.2013р. №РН-0000255 на суму 429041,85 грн., рахунки-фактури на оплату вказаного у видаткових накладних товару, банківські виписки про рух коштів по поточному рахунку.

В ході проведення перевірки встановлено, що до складу витрат СГД-ФО ОСОБА_1 включено суми витрат по контрагентам-постачальникам, які мають ознаки «фіктивності», а саме ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 37227021 ), ТОВ «ВАСАТ» (код ЄДРПОУ 38081311) та ТОВ «МАЙДАН-2004» (код ЄДРПОУ 33101909 ) на загальну суму завищення витрат 1 641 399,52 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, згідно п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 178.3. ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 200.1., п. 200.2. ст.. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом встановлено, що відповідачем отримано від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 03.12.2013р. №1966/26-51-17-01-07/37227021 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013р. по 31.10.2013р.

З вказаного акту вбачається, що податковим органом отримано висновок СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про результати відпрацювання ризикового платника податків , згідно якого встановлено, що підприємство ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» не знаходиться за податковою адресою та складено довідку Ф-2 про встановлення місцезнаходження (місце проживання ) платника податків.

Стан товариства відповідно до реєстраційної картки підприємства - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, види діяльності товариства - діяльність у сфері права. На дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ "НЕНС-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 37227021) не встановлено.

Жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» за вказаний період до перевірки не надано.

Враховуючи викладене, податковий орган приходить до висновку, що у ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/ покупців за перевіряємий період відповідно до п.п.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п. 188.1 cт. 188 Податкового кодексу України. Таким чином, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та його контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Окрім того, згідно АІС «Податковий блок» ТОВ «ВАСАТ» має стан - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та наявний акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

З метою підтвердження реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операції по господарських відносин з ТОВ «Майдан-2004» ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено запит рекомендованим листом для надання інформації та її документального підтвердження. Даний лист повернувся із зазначенням причини: «за даною адресою не значиться».

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та зазначеними контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком податкового органу, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України завищено ватові витрати за 2013 рік на суму 1 641 399,52 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 277 076,44 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при наданні оцінки господарським правовідносинам між позивачем та його контрагентами судом застосовувалася доктрина «Ділова мета» (business purpose).

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

В пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Беручи до уваги усе вищезазначене, суд вважає, що фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів, а отже, позивачем протиправно віднесено до валових витрат та податкового кредиту вказані суми по взаємовідносинах з ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Майдан-2004» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже взаєморозрахунки між позивачем і зазначеними контрагентами здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відтак, суд дійшов висновку, що операції між позивачем як покупцем та ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004» як постачальниками є нереальними, а укладені договори є нікчемними.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 276 617,65 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 69 154,41 грн., та визначення здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0051301701 винесене відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Окрім того, враховуючи нереальність договорів, укладених між позивачем і ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004», беручи до уваги протиправне включення до валових витрат сум по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, суд вважає, що позивачем в порушення ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. не сплачено до бюджету єдиний внесок у розмірі 62 310,97 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно і обґрунтовано винесено рішення від 02.09.2014р. №0028261701 про сплату 3115,55 грн. штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2014р. №Ф-028271701 про сплату 62 310,97 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень і вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко