Постанова

від 23.04.2015 по справі 826/20605/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20605/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про сплату штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2014 року №0051301701, рішення від 02 вересня 2014 року №0028261701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року №Ф-028271701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 20 червня 2004 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну перевірку діяльності суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 07 серпня 2014 року №6117/26-51-17-01/НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою встановлено, що фактично згідно даних документів, які надані для перевірки, та інформації з інших джерел в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивач підприємницькою діяльністю не займалася, а з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - здійснювала оптову торгівлю деревиною.

Так, проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати за 2013 рік на суму 1 641 399,52 грн., що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013 рік на суму 277 076,44 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що, в порушення вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач повинна була сплатити єдиного соціального внеску за 2013 рік в сумі 68 080,36 грн., фактично сплачено за 2013 рік в сумі 5 769,39 грн., що призводить до несплати єдиного соціального внеску за 2013 рік в сумі 62 310,97 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року №0028241701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 277 076,44 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 69 269,11 грн.

Також, відповідачем винесено рішення від 02 вересня 2014 року №0028261701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 62 310,97 грн., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3 115,55 грн.

Крім того, відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-28271701 про сплату заборгованості по єдиному внеску у розмірі 62 310,97 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням і рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач подала первинну скаргу від 08 вересня 2014 року до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

07 жовтня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №2258/в/26-15-10-09-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року №0028251701, скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року №0028241701 в частині грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 573,49 грн. (основний платіж - 458,79 грн.. штрафні санкції - 114,70 грн.). та залишено без змін вимогу від 02 вересня 2014 року № Ф-28271701 та рішення від 02 вересня 2014 року №0028261701, а скаргу в зазначеній частині без задоволення.

На підставі зазначеного рішення, відповідачем скасовано податкове повідомлення - рішення від 02 вересня 2014 року № 0028241701 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму грошового зобов'язання 346 345,55 грн. та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2014 року №0051301701 на суму грошового зобов'язання 345 772,06 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 28 листопада 2014 року №0051301701, рішенням від 02 вересня 2014 року №0028261701 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року №Ф-028271701, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

В силу п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В силу п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 178.3. ст. 178 Податкового кодексу України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

В силу п. 200.1., п. 200.2. ст.. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вищевказаного Закону, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 25 вищевказаного Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про завищення витрат пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування валових витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ» та ТОВ «МАЙДАН-2004», що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «ВАСАТ» та ТОВ «МАЙДАН-2004».

Зокрема, відповідачем отримано від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Акт від 03 грудня 2013 року №1966/26-51-17-01-07/37227021 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

З урахуванням даного Акту, податковий орган приходить до висновку, що у ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/ покупців за перевіряємий період.

Також, відповідачем взято до уваги, що згідно АІС «Податковий блок» ТОВ «ВАСАТ» має стан - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та наявний акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, з метою підтвердження реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операції по господарських відносин з ТОВ «Майдан-2004», відповідачем направлено запит рекомендованим листом для надання інформації та її документального підтвердження. Даний лист повернувся із зазначенням причини: «за даною адресою не значиться».

Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004» здійснюється поза межами правового поля та є фіктивною.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про те, що позивачем, в порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, завищено ватові витрати за 2013 рік на суму 1 641 399,52 грн., що призвело до заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 277 076,44 грн.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне не отримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів, а отже, позивачем протиправно віднесено до валових витрат та податкового кредиту вказані суми по взаємовідносинах з ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 уклала договір купівлі - продажу продукції від 12 квітня 2013 року №1204/13 з ТОВ «ВАСАТ», договір купівлі-продажу від 10 лютого 2013 року №1002/13 з ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та договір купівлі-продажу від 10 лютого 2013 року №1002/13 з ТОВ «МАЙДАН-2004» про придбання лісопродукції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивач надала суду: видаткові накладні, видані ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» від 28 лютого 2013 року № РН-0000018 на суму 40832,62 грн. та від 04 квітня 2013 року № РН-0000029 на суму 30000,12 грн., видаткові накладні видані ТОВ «ВАСАТ» від 23 квітня 2013 року №РН-0000032 на суму 40254,57 грн. та від 28 червня 2013 року №РН-0000058 на суму 65429,20 грн., видаткові накладні видані ТОВ «МАЙДАН-2004» від 08 липня 2013 року №РН-000074 на суму 106642,34 грн., від 07 серпня 2013 року №РН-0000098 на суму 199273,57 грн., від 02 вересня 2013 року №РН-0000117 на суму 262702,92 грн., від 01 жовтня 2013 року №РН-0000159 на суму 222770,23 грн., від 04 листопада 2013 року №РН-0000188 на суму 477024,25 грн., від 02 грудня 2013 року №РН-0000255 на суму 429041,85 грн..

Також, позивачем надано рахунки-фактури на оплату вказаного у видаткових накладних товару, банківські виписки про рух коштів по поточному рахунку.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам первинних документів та містять всі необхідні реквізити, що свідчить про реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «МАЙДАН-2004».

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги матеріали акту перевірки податковим органом контрагента позивача, а також дані АІС «Податковий блок», при цьому, колегія суддів не вважає їх належними та допустимими доказами того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004» здійснюється поза межами правового поля та є фіктивною.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, надання та отримання послуг, оплата їх вартості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про завищення позивачем валових витрат за 2013 рік, що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2013 рік, а тому податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2014 року №0051301701 винесене відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 02 вересня 2014 року №0028261701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року №Ф-028271701, колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2013 рік на загальну суму 1 641 399 грн. 52 грн.. З вказаних доходів не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиного внеску.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та донараховано єдиного внеску на 2013 рік у розмірі 62 310 грн. 97 коп.

З огляду на те, що матеріали справи підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «НЕНС-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВАСАТ», ТОВ «Майдан-2004», а також враховуючи правомірність включення позивачем до валових витрат сум по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несплати до бюджету єдиного внеску у розмірі 62 310 грн. 97 коп.

Таким чином, рішення відповідача від 02 вересня 2014 року №0028261701 про сплату штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року №Ф-028271701 про сплату єдиного внеску також підлягають скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Натомість, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 28 листопада 2014 року №0051301701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 02 вересня 2014 року №0028261701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2014 року №Ф-028271701.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.