Ухвала

від 17.03.2015 по справі 826/17957/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17957/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веб Студія», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2014 року № 14952655213, № 149426552213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання послуг у контрагента з метою та в цілях господарської діяльності. Зокрема, відсутні докази, які свідчили би про реальність рекламних послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме рекламних послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим. Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти містять лише загальну назву - послуги з просування сайту, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не місять доказів на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Старксервіс», а надані документи не дають змогу ідентифікувати участь саме ТОВ «Старксервіс» у наданні рекламних послуг та послуг з обслуговування сайту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01 жовтня 2014 року №2830 та направлення на проведення перевірки від 07 серпня 2014 року № 1668/26-55-22-10, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Старксервіс» (п.н. 38292311) за період з 01 грудня 2012 року по 31 січня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 15 жовтня 2014 року № 958/26-55-72-15.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 69382,00 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 74516,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 149526552213 Товариству з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 86728,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 69382,00 грн., за штрафними санкціями - 17346,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 149426552213 Товариству з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 93147,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 74516,00 грн., за штрафними санкціями - 18631,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума податку на додану вартість, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIVз наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону, облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично понесені (сплачені) і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.

Так, з матеріалів справи убачається, що 27 грудня 2012 року між ТОВ «Веб Студія» (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) укладено Договір про надання рекламних послуг № 271212, а 30 грудня 2013 року було укладено аналогічний договір № 301213, яким було фактично продовжено договірні відносини на 2014 рік, у відповідності до зазначених договорів було укладено додаткові угоди на підставі яких у ТОВ «Старксервіс» виникли перед позивачем зобов'язання щодо просування сайту http://luxoptica.ua в соціальній мережі та Інтернет. Зазначені господарські правовідносини тривали протягом усього перевіряємого періоду.

Впродовж 2013 року та січня 2014 року позивачем та ТОВ «Старксервіс» підписувались акти виконаних робіт на загальну суму 273480,00 грн., в тому числі сума ПДВ - 45612,65 грн.

Разом з актами ТОВ «Старксервіс» на електронному носії надавались звіти щодо наданих послуг у форматі ppt. За цими звітами відповідальний співробітник підприємства перевіряв надані послуги. У випадку, коли надані послуги відповідали вимогам встановлених договором, підписувались акти виконаних робіт.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії платіжних доручень.

В свою чергу, ТОВ «Старксервіс» виписало на адресу позивача наступні податкові накладні: № 541 від 30 січня 2013 року на суму 19000,00 грн., № 581 від 31 січня 2013 року на суму 9260,00 грн., № 91 від 06 лютого 2013 року на суму 11500,00 грн., № 302 від 15 лютого 2013 року на суму 14060,00 грн., № 392 від 20 березня 2013 року на суму 9600,00 грн., № 121 від 05 квітня 2013 року № 13500,00 грн., № 391 від 18 квітня 2013 року на суму 13500,00 грн., № 151 від 13 травня 2013 року на суму 8900,00 грн., № 242 від 16 травня 2013 року на суму 6000,00 грн., № 14 від 06 червня 2013 року на суму 8000,00 грн., № 15 від 17 червня 2013 року на суму 6000,00 грн., № 12 від 08 липня 2013 року на суму 8100,00 грн., № 13 від 12 липня 2013 року на суму 4050,00 грн., № 14 від 18 липня 2013 року на суму 2300,00 грн., № 71 від 09 серпня 2013 року на суму 8100,00 грн., № 72 від 21 серпня 2013 року на суму 20000,00 грн., № 15 від 06 вересня 2013 року на суму 12600,00 грн., № 16 від 09 вересня 2013 року на суму 8000,00 грн., № 17 від 18 вересня 2013 року на суму 3600,00 грн., № 50 від 07 жовтня 2013 року на суму 5000,00 грн., № 51 від 08 жовтня 2013 року на суму 7100,00 грн., № 52 від 23 жовтня 2013 року на суму 10800,00 грн., № 49 від 11 листопада 2013 року на суму 11600,00 грн., № 50 від 15 листопада 2013 року на суму 10000,00 грн., № 51 від 19 листопада 2013 року на суму 6500,00 грн., № 145 від 16 грудня 2013 року на суму 9300,00 грн., № 146 від 17 грудня 2013 року на суму 19890,00 грн., № 147 від 26 грудня 2013 року на суму 3110,00 грн., № 148 від 31 грудня 2013 року на суму 19000,00 грн., № 17 від 14 січня 2014 року на суму 5000,00 грн.

Крім того, 01 листопада 2012 року було укладено Договір № 011112, відповідно до умов якого TOB «Старксервіс» зобов'язано виконати для TOB „Веб Студія" такі роботи: проведення фотозйомки (студійна зйомка, зйомка за межами студії) постпродакшн фото, створення порт фоліо для участі Worldwebstudio у фестивалі (проект „Пан Органік"); проведення фотозйомки команди Worldwebstudio (студійна зйомка, включно послуги стиліста, візажиста та перукаря), постпродакшн фото (включно фотошоп).

24 грудня 2012 року відповідно до Акту № 150 про виконані роботи позивачу було передано результати робіт, а саме 48 унікальних фото на 2 СД дисках та 1 210 фото, з них 125 унікальних на З СД дисках. Загальна вартість робіт становила 95 120,00 грн. в т.ч. ПДВ - 15 833,00 грн.

Позивачем отримано податкову накладну № 451 від 24 грудня 2012 року.

13 листопада 2013 року між TOB «Старксервіс» та позивачем укладено договір по надання рекламних послуг в мережі Інтернет № 1381113 відповідно до умов якого TOB «Старксервіс» надавало рекламні послуги щодо розміщення рекламних матеріалів у вигляді так званого «банеру" на сайтах forbes.ua, adme.ua, finance.ua в періоди з 17 листопада 2013 року по 17 грудня 2013 року та з 27 грудня 2013 року та по 27 січня 2014 року.

Сторонами було підписано ряд додатків до цього договору, а саме № 1 від 13 листопада 2013 року, № 2 від 13 листопада 2013 року, № 3 від 13 листопада 2013 року, №№ 4-6 від 07 грудня 2013 року, якими було узгоджено тривалість та вартість рекламної кампанії, сайти на яких мали бути розміщені рекламні матеріали підприємства та інші параметри послуги.

Факт надання рекламних послуг було оформлено актом № 23 від 27 січня 2014 року на суму 28 927,68 гривень в т.ч. ПДВ 4 821,28 грн.

У якості додатку до цього акту TOB «Старксервіс» було додано фотографії, які підтверджують факт розміщення рекламних матеріалів позивача.

Також сторонами було підписано акт надання послуг № 3981 від 17 грудня 2013 року на суму 19 890,00грн. в т.ч. ПДВ 3 315,00 грн.

TOB «Старксервіс" виписано податкові накладні № 18 від 20 січня 2014 року на суму 10 000, грн. в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. та 25 від 27 січня 2014 року на суму 18 927,68 грн. в т.ч. ПДВ 13 154,61 грн.

23 вересня 2013 року між ТОВ «Веб Студія» та ТОВ «Старксервіс» укладено договір № 23092013 відповідно до умов якого ТОВ «Старксервіс» зобов'язалось виконати роботи зі створення веб-сайту.

30 вересня 2013 року сторонами підписано акт виконаних робіт № 2755 на суму 29 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 950,00 грн., та отримано податкову накладну № 25.

Тобто, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Старксервіс», у зв'язку з придбанням послуг.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі перелічених вище Договорів, зокрема: рахунків-фактур, на підставі яких здійснювалося ініціювання платежів; заявок покупця (позивача) на товари, позивач суду не надав, як першої інстанції так і апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Колегія суддів звертає увагу на те, що копії наданих податкових накладних лише фіксують господарську операцію. В свою чергу, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують факт використання наданих саме цим контрагентом послуг та/або подальшої їх передачі іншому суб'єкту господарювання. Не надано таких документів в якості доказів і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Зокрема, обґрунтовуючи доцільність придбання послуг у ТОВ «Старксервіс», позивач зазначає, що 03 липня 2012 року між ТОВ «Веб Студія» та ТОВ «Люксоптика Холдінг» укладено договір про надання послуг № 030712. До зазначеного договору було укладено додатки, відповідно до яких позивач зобов'язується надавати рекламні послуги щодо просування сайту Замовника http://luxoptica.ua в соціальній мережі та Інтернет.

27 грудня 2012 року з метою виконання вищенаведеного договору укладено з ТОВ «Старксервіс» Договір про надання рекламних послуг № 271212. На підтвердження зазначених господарських відносин позивачем надано відповідні акти наданих послуг січень 2013 року по січень 2014 року які підписані між позивачем та ТОВ «Старксервіс» та між позивачем та ТОВ «Люксоптика Холдінг».

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів оплати ТОВ «Люксоптика Холдінг» отриманих від позивача послуг.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» здійснює діяльність у сфері видання іншого програмного забезпечення, з урахуванням чого замовлення у ТОВ «Старксервіс» послуг, надання яких є основним видом діяльності позивача, є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відсутність економічної доцільності придбання у ТОВ «Старксервіс» рекламних послуг.

Також впродовж 2013 року між позивачем та ТОВ «Старксервіс» укладались Договори про надання рекламних послуг, проведення фотозйомки, тощо. Проте, долучені до справи позивачем матеріали не підтверджують надання рекламних послуг саме ТОВ «Старксервіс», оскільки жодних посилань на виконавця зазначені документи не місять.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, відсутні також докази, які д свідчили про реальність рекламних послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінцевого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме рекламних послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Окрема колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

З матеріалів справи убачається, що в своїх свідченнях ОСОБА_2 заперечує будь яку приналежність до господарської діяльності ТОВ «Старксервіс», що ставить під сумнів правомірність формування податкового кредиту на підставі підписаних ним податкових накладних.

Водночас, судом першої інстанції правильно надано оцінку як доказу в справі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, яким встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205 КК України та ч.5 ст. 27 ч 2 ст. 205 КК України, зокрема, гр. ОСОБА_3 не був посадовою особою ТОВ «Старксервіс» (що вбачається і з самого вироку) та не підписував жодного документа під час здійснення фінансово-господарських операцій між нашим підприємством та ТОВ «Старксервіс» за перевіряємий період.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що вказана особа засвідчила факт реєстрації ТОВ «Старксервіс» її засновником за винагороду та з метою прикриття незаконної діяльності без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведений, по-перше, факт здійснення господарських операцій з надання послуг контрагентом належними первинними і розрахунковими документами, по-друге, наявність у позивача мети на використання таких послуг в межах своєї господарської діяльності для отримання вигоди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Студія» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.