Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/19821/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/19821/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 (суддя: Пінчук В.І.).

за позовом Приватного підприємства " Альфа - Іміджбуд "

до Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної

адміністрації.

про стягнення 32943,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 по справі №910/19821/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на користь приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" 28181 грн. 00 коп. боргу та 1514 грн. 38 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 17.03.2015.

В судове засідання 17.03.2015 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 84,85), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 серпня 2013 року між позивачем ( підрядником ) та відповідачем ( замовником ) укладено договір № 206 на послуги каналізаційні у школах, дитячих садках Дарницького району м. Києва (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався у 2013 надати послуги каналізаційні у школах, дитячих садках Дарницького району м. Києва, а відповідач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору ціна останнього становить 59964,60 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт, підтвердженого підписом та печаткою уповноважених осіб управління освіти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач виконав роботи передбачені договором. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 28181,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона ( підрядник ) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника ), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. ( ст. 837 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи в стягненні з відповідача 3% річних в розмірі 704,13 грн. та збитків від інфляції в розмірі 5113,29 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є бюджетною установою, а заборгованість виникла не з вини відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Верховного суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» встановлено, що відповідно до ст. 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК).

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини, як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів, та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 по справі №910/19821/14 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" задовольнити.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 по справі №910/19821/14.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К, код 37448113) на користь Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 35837835) 28181 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят одну) грн. 00 коп. - боргу, 5113 (п'ять тисяч сто тринадцять) грн. 29 коп. - інфляційної складової боргу, 704 грн. (сімсот чотири) грн. 13 коп. - 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К, код 37448113) на користь Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" (02660, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 35837835) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/19821/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2015