Ухвала

від 10.03.2015 по справі 808/5772/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 рокусправа № 808/5772/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Олефіренко Н.А.

           суддів:                     Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:          Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року

по справі № 808/5772/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Азов»

          до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Славутич-Азов” звернулось з позовом до суду, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0000372211.

Позивач вважає необґрунтованими висновки акту проведеної перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, також зазначає про відсутність з його боку порушень законодавства, а відтак відсутність правових підстав для визнання податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

          Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, правильності, повноти донарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ “Полімер Універсал” за період з 01.02.2013 по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 23.04.2014 №044/08-22-22-11-08/31726425.

          Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 3042,00 грн. за травень 2013 року.

Зокрема, таких висновків податковий орган дійшов з огляду на акт Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.10.2013 №169/20-22-23-06/37431272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Полімер-Універсал” щодо підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів за квітень – грудень 2012, травень, серпень 2013, яким встановлено, що ТОВ “Полімер-Універсал” за юридичною адресою не знаходиться та відповідно до звіту форми 10ДФ за 2-3 квартали 2013 року у підприємства відсутні працівники, що є неможливим для виконання фінансово-господарських операцій.

На підставі Акту перевірки 13.05.2014 відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000372211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4563, 00 грн. з яких 3042,00 грн. за основним платежем, 1521,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірці є невмотивованими та такими, що носять характер припущень, а отже спірне податкові повідомлення-рішення винесено з порушенням норм діючого законодавства.

Колегія суддів виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Так, згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (надалі - ПК), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

З          гідно ч.1 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, №996-XIV (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

          Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України).

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів, досліджуючи господарські операції між позивачем та його контрагентам вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у перевіряє мий період між позивачем та ТОВ “Полімер-Універсал” було укладено договір поставки №2504/1, за умовами якого останній зобов'язався поставити позивачу визначений договором товар (датчики), а позивач прийняти та сплатити його вартість.

На виконання зазначеного договору ТОВ “Полімер-Універсал” на загальну суму 18252,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3042,00 грн. виписано податкову накладну від 07.05.2013 №711, видаткову накладну від 07.05.2013 №711 та рахунок на оплату від 07.05.2013 №709 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ “Полімер-Універсал”, згідно платіжного доручення №526 від 07.06.2013 та банківської виписки. Факт сплати позивачем вартості придбаного товару підтверджується, також, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за травень 2013, по рахунку 631 за період з 01.02.2013 по 30.09.2013, по рахунку 202.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені документи цілком об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження характеру спірних операцій.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустили його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди

При цьому, суд обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Полімер-Універсал” було зареєстроване в установленому законом порядку, відповідало ознакам і поняттю юридичної особи та вступало правоздатним учасником господарського обороту.

Доводи скаржника про встановлену відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань є цілком обґрунтованим з яким погоджується і судова колегія апеляційного суду.

Таким чином, зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року по справі № 808/5772/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

          Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2015 року.

Головуючий:                                                                      Н.А. Олефіренко

          Суддя:                                                                      Т.І. Ясенова

          Суддя:                                                                      А.В. Суховаров