Постанова

від 18.03.2015 по справі 917/1805/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 917/1805/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі – Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1356 П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 28 січня 2015 року у справі №917/1805/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпол", м. Полтава

про стягнення грошових коштів в сумі 2438,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Медіпол" безпідставно одержаних коштів в сумі 2438,80 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2015 року у справі №917/1805/14 (суддя Погрібна С.В.) відмовлено в задоволенні позову.

Позивач з рішення господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2015 року у справі №917/1805/14, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" та стягнути з ТОВ "Медіпол" 2438,80 грн. безпідставно одержаних коштів та судові витрати по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 18.03.2015 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.

Від відповідача до суду повернулась ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Вищий господарський суд України в абз. 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначив, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Медіпол" (орендодавець, відповідач) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (орендар; позивач) 31 серпня 2009 року був укладений договір оренди № 805/1-10.6/09-201 (далі - Договір) (а.с. 26-27).

Відповідно до розділу 1 договору, позивач прийняв в строкове платне користування частини нежитлових приміщень за адресами: м. Полтава, вул. Фрунзе, 145, загальною площею 1,3 кв.м.; м. Полтава, вул. Гожулянська, 4, загальною площею 1 кв.м., для встановлення банківського терміналу з видачі готівки з використанням пластикових карт міжнародних систем VISA, Eurocard/Mastercard.

Даний факт підтверджується актами передачі-прийому від 01.09.2009 р. (Додаток № 1, Додаток № 1.1)(а.с.28-29).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що він укладений строком на 35 місяців з дати підписання акту прийому-передачі площ (об'єктів оренди).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.02.2012 р. відповідачем було направлено на адресу ПАТ "Укрсоцбанк" лист, відповідно до якого висловив намір розірвати договір оренди, обґрунтовуючи свою позицію, зміною норм чинного законодавства, що унеможливлює виконання ним договірних зобов'язань (а.с.30).

15.03.2012р. відповідачем було направлено позивачу лист, в якому він пропонував внести у договір оренди зміни щодо методу обчислення орендної плати у зв'язку з постійним підвищенням тарифів на електроенергію.

Листом від 07.05.2012р. ПАТ "Укрсоцбанк" не заперечував проти перегляду розміру орендної плати, але враховуючи складну процедуру формування внутрішньобанківського бюджету та неможливістю внесення до нього змін щодо збільшення витрат, лише перед укладенням договору оренди на новий термін. Крім того, відповідачу було запропоновано укладення наступного договору на менш тривалий термін задля можливості актуалізації умов договору з огляду на зміни економічної ситуації в країні.

22.06.2012р. між ТОВ "Медіпол" (орендодавець за договором; відповідач по справі ) та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено додаткову угоду до договору оренди від 31.08.2009р. № 805/1-10.6/09-201, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору оренди від 31.08.2009р. № 805/1-10.6/09-201, згідно з п.7.1.8 Договору.

25.06.2012р. сторонами було підписано без жодних зауважень та скріплено печатками акт здачі-приймання (об'єкта оренди) у відповідності до п. 2.2. Договору (а.с.34).

За таких обставин, договір оренди № 805/1-10.6/09-201. від 31.08.2009р. є розірваним з 22.06.2012р.

Однак як зазначає позивач, ПАТ "Укрсоцбанк" було сплачено орендну плату за договором оренди до кінця дії договору, а саме: за червень 2012 року (з 26 по 30 червня) - 209, 17 грн., за липень 2012 року - 1255 грн., за серпень 2012 року - 1255 грн., на загальну суму - 2719, 17 грн.

В матеріалах справи містяться листи, в яких позивач просив повернути грошові кошти, проте як зазначає позивач, ТОВ "Медіпол" було перерахувало лише 280, 37 грн.

Зазначена обставина стала причиною для звернення позивача з позовом до господарського суду, в якому він просить стягнути з ТОВ "Медіпол" безпідставно одержані грошові кошти у сумі 2438,80 грн. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували факт перерахування відповідачу 2438,80 грн. орендної плати (за червень 2012 року (з 26 по 30 червня), за липень 2012 року та серпень 2012 року) за договором оренди, який 22.06.2012р. був розірваний за домовленістю сторін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Так, як вірно встановлено господарським судом та не заперечується сторонами, оренди № 805/1-10.6/09-201. від 31.08.2009р. на момент розгляду справи є розірваним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що позивачем не надано жодних доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції на підтвердження факту перерахування 2 438,80 грн. орендної плати (за червень 2012 року (з 26 по 30 червня), за липень 2012 року та серпень 2012 року) за договором оренди. Додаткова угода до договору та акт приймання передачі були підписані сторонами без жодних зауважень.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують висновків, викладених в рішенні суду, таким чином підстав для скасування рішення суду від 28.01.2015 року у справі №917/1805/14 та задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2015 року у справі №917/1805/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 19.03.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.