Постанова

від 16.03.2015 по справі 910/19687/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа№ 910/19687/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Фрідман О.О. (довіреність б/н від 15.04.2014 р.)

від відповідача - Зорін Р.Є. (довіреність б/н від 05.04.2014 р.),

Ленівський Р.В. (довіреність б/н від 25.02.2015 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Консалтинг»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р.

у справі №910/19687/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Консалтинг»

до Компанії «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігал Консалтинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD» про стягнення з відповідача на користь позивача 1811413,33 дол. США, що за курсом НБУ на день подання позову складає 21280654,07 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.11.2013 р. між ТОВ «Лігал Консалтинг» та HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD укладено договір про надання юридичних послуг № SPAHKGHK131112007477390536. Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 21280654,07 грн. за послуги надані згідно умов вказаного договору.

Згідно статті 1, вказаний договір регулює правовідносини сторін, які виникають у зв'язку із наданням Фірмою юридичних послуг Клієнту.

Статтею 2 договору визначається перелік послуг які надає позивач відповідачеві.

Згідно статті 4 договору, надання Фірмою послуг в межах договору може здійснюватись на підставі додаткових угод, що укладаються в межах цього договору чи за письмовим завданням (дорученням) Клієнта.

Відповідно до статті 5 договору, вартість послуг за цим договором визначається сторонами окремо в додатковій угоді.

На виконання умов договору, 27.11.2013 р. сторонами укладено Додаткову угоду до договору.

У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди, Фірма прийняла на себе зобов'язання забезпечити представництво та захист інтересів Клієнта під час стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» код ЄДРПОУ 34726705 (Боржник) на користь Клієнта заборгованості (в тому числі, але не виключно, штрафних санкцій), яка виникла на підставі наступних Контрактів на поставку Клієнтом Боржнику телекомунікаційного обладнання:

- Контракт на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005 р., укладений між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України»;

- Контракт на поставку для Пілотного Проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD №0008040507168G від 22.07.2005 р., укладений між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України»;

- Контракт на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006 р., укладений між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»;

- Контракт на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А від 25.03.2007 р., укладений між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України».

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 70% від усіх коштів, фактично отриманих на рахунок Клієнта від Боржника в рахунок погашення заборгованості.

Позивачем зазначено, що очікуваним результатом розгляду позовної заяви по справі №910/24660/13 мало би бути задоволення позовних вимог клієнта до боржника та стягнення з боржника заборгованості та штрафних санкцій на користь клієнта 2587733,33 доларів США, що підтверджено остаточним рішенням Німецької інституції з арбітражу від 14.12.2012 р., 06.03.2014 р.

Отже, позивач розраховував отримати від відповідача винагороду у розмірі 1811413,33 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ (на час звернення з даним позовом до господарського суду) становить 21280654,07 грн. (в матеріалах справи містяться відмості щодо офіційного курсу НБУ гривні до долару США).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов договору про надання юридичних послуг № SPAHKGHK131112007477390536 від 27.11.2013 р. позивач в повній мірі забезпечив надання відповідачу юридичних послуг в межах розгляду судової справи № 910/24660/13. Жодних зауважень щодо змісту та якості наданих позивачем юридичних послуг від відповідача не надходило.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичних послуг № SPAHKGHK131112007477390536 від 27.11.2013 р. та Додатковою угодою до договору від 27.11.2013, а відтак не має права на отримання винагороди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та Додаткової угоди відповідачем було надано позивачу наступні документи:

копію контракту на поставку телекомунікаційного обладнання Honet №0008040412270К від 11.01.2005р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» з додатками на 139 арк.;

копію контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO.,LTD та товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» з додатками на 90 арк.;

копію контракту на поставку для Пілотного Проекту телекомунікаційного обладнання IPTV та VOD №0008040507168G від 22.07.2005 р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та закритим акціонерним товариством «Телесистеми України» з додатками на 105 арк.;

копію остаточного рішення Німецької інституції з арбітражу від 14.12.2012 р. у спорі між відповідачем та ТОВ «Телесистеми України» на 69 арк;

копію рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2013 р. у справі №910/8259/13 на 11 арк.;

копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 910/8259/13 на 9 арк.;

копію постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2013 р. у справі №910/8259/13 на 7 арк.;

копію авіанакладної на 2 арк.;

копію морської накладної на 2 арк.

На основі наданих відповідачем документів, позивачем було розроблено проект позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ «Телесистеми України» на користь відповідача на загальну суму 2587733,33 дол. США на 268 арк.

Крім того, позивачем було розроблено проект заяви про вжиття заходів

забезпечення позову на 5 арк.

Виконання вказаного обсягу робіт підтверджується відповідним Актом, підписаним повноважними представниками сторін від 06.10.2013 р.

Згідно п. 3.3.1 договору, для забезпечення виконання договору відповідач зобов'язується надати фірмі (її працівникам), належним чином оформлену довіреність з відображенням їх повноважень.

На виконання вказаних положень договору відповідач видав на працівників позивача відповідну довіреність, на підставі якої в подальшому працівник позивача здійснював представництво інтересів відповідача.

В подальшому, позивачем забезпечено подання вказаного позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову до господарського суду м. Києва.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 19.12.2014 р. було відкрито провадження у справі № 910/24660/13 та вжито заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Телесистеми України».

З метою подальшого виконання умов договору та Додаткової угоди позивач надав відповідачу наступні послуги:

здійснено представництво інтересів відповідача в судовому засіданні господарського суду м. Києва 13.01.2014 р. під час розгляду судової справи №910/24660/13. За результатами вказаного судового засідання господарським судом м. Києва прийнято ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2013 р. у справі №910/24660/13;

13.01.2014 підготовлено та подано до господарського суду м. Києва письмові пояснення відповідача на відзив ТОВ «Телесистеми України» у справі №910/24660/13;

15.01.2014 р. позивачем проведено ознайомлення з матеріалами судової справи № 910/24660/13 та знято фотокопії з матеріалів судової справи;

отримано копію зустрічної позовної заяви ТОВ «Телесистеми України» до відповідача про стягнення 2376332,09 дол. США та зобов'язання вчинити дії з додатками на 167 арк.;

17.01.2014 р. позивачем підготовлено та подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 13.01.2014 р. про скасування заходів забезпечення позову у справі № 910/24660/13;

29.01.2014 р. підготовлено та подано до господарського суду м. Києва відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «Телесистеми України» до відповідача;

забезпечено представництво інтересів відповідача в судовому засіданні господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. під час розгляду справи №910/24660/13;

03.02.2014 р. підготовлено та подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. у справі №910/24660/13;

03.02.2014 р. забезпечено представництво інтересів відповідача під час розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Телесистеми України» на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.12.2013 р. про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/24660/13;

17.02.2013 р., 24.02.2014 р. забезпечено представництво інтересів відповідача в господарському суді м. Києва під час розгляду судової справи № 910/24660/13;

04.03.2014 р., 12.03.2014 р., 26.03.2014 р., 08.04.2014 р. забезпечено представництво інтересів відповідача в Київському апеляційному господарському суді під час розгляду судової справи № 910/24660/13.

Надання позивачем відповідачу вищевказаних юридичних послуг підтверджується копіями ухвал господарських судів у справі № 910/24660/13 та копіями документів (пояснень, відзиву, апеляційних скарг), поданих співробітником позивача під час розгляду справи № 910/24660/13.

Крім того, під час розгляду справи в суді, представник відповідача не заперечував фактичного надання вказаних послуг ТОВ «Лігал Консалтинг».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що факт здійснення господарської операції

підтверджується первинними документами. Тобто, акт наданих послуг підтверджує факт здійснення господарської операції - отримання послуг та складається після закінчення надання послуг виконавцем (т. 2, а.с.27).

Проте, судом першої інстанції не враховано той факт, що у відповідності до пункту 4.8 договору акт приймання-передачі наданих позивачем юридичних послуг складається після отримання відповідачем результатів.

Оскільки відповідач, своїми діями унеможливив продовження надання позивачем юридичних послуг і, як наслідок, зробив неможливим отримання результатів надання таких послуг та в подальшому повідомив про односторонню відмову від договору, - то акт приймання-передачі наданих позивачем юридичних послуг у розумінні пункту 4.8 Договору не складався.

Крім того, відсутність акта приймання-передачі наданих позивачем юридичних послуг не свідчить, про ненадання таких послуг.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» господарським судам слід виходити з того, що рішення може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На підтвердження виконання позивачем умов договору та фактичного надання послуг до матеріалів справи було надано наступні письмові докази:

- копія акта приймання передачі документів від 06.12.2013 р. з якого вбачається що позивачем на основі наданих відповідачем матеріалів розроблено позовну заяву про стягнення заборгованості з ТОВ «Телесистеми України» на загальну суму 2587733,33 дол. США;

- копія відзиву на зустрічну позовну заяву;

- копія письмових пояснень;

- копія апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 13.01.2014 р. у справі №910/24660/13;

- копія апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. у справі №910/24660/13;

- копії ухвал господарського суду м. Києва від 13.01.2014 р., 29.01.2014 р., 24.02.2014 р. у справі №910/24660/13;

- копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р., 04.03.2014 р., 12.03.2014 р. у справі № 910/24660/13;

- копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 р. у справі №910/24660/13;

- копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 910/24660/13.

Проте, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не надав правової оцінки та не спростував вказані вище докази, які були надані позивачем.

Так, суд першої інстанції вказав, що зміст Договору свідчить про те. що грошові кошти за обумовлену роботу підлягають сплаті на підставі оформленого належним чином акта наданих послуг, за умови не тільки виконання юридичних послуг, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовника, тобто відповідача, по даній справі. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовника результат (т. 2, а.с.27).

При цьому суд першої інстанції не врахував те, що досягнення економіко-правового ефекту для замовника, тобто відповідача по даній справі, стало, фактично, неможливим внаслідок юридично-значимих дій самого відповідача.

В порушення вимог п. 3.4 договору, навіть не повідомивши позивача, відповідач провів 21.02.2014 р. переговори з боржником.

За результатами проведених переговорів, відповідач через свого представника 24.02.2014 р. подав до господарського суду м. Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог та заяву про відмову від позовних вимог, що були предметом розгляду господарського суду м. Києва у справі № 910/24660/13.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 2 статті 80 ГПК України передбачено у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, подальше стягнення з боржника заборгованості та штрафних санкцій згідно Контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040607050В від 25.12.2006р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» та Контракту на поставку телекомунікаційного обладнання №0008040702060А від 25.03.2007р., укладеного між HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на загальну суму 2 587 733,33 доларів США стало неможливим через досягнення відповідачем бажаного для нього ефекту у позасудовому порядку.

Так, всупереч умов Договору, відповідач своїми діями унеможливив виконання позивачем його зобов'язань за Договором та Додатковою угодою до Договору.

Отже, відповідач, здійснивши неузгоджені з позивачем юридично-значимі дії, порушив приписи п. 3.4 Договору та унеможливив отримання винагороди позивачем.

Відповідно до п. 3.4 Договору, клієнт має узгоджувати з фірмою вчинення будь-яких юридично-значимих дій (переговорів, листування і т.п.) з питань, правовий супровід яких здійснює фірма. У випадку порушення даного зобов'язання наступають наслідки, передбачені п. 6.3 цього Договору.

Положеннями п. 6.3 Договору, на який послався суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, визначаються обставини за яких позивач звільняється від відповідальності перед відповідачем у випадку виникнення у нього збитків у зв'язку з діями відповідача, які не були узгоджені з позивачем. Положення цього пункту регламентують відповідальність саме позивача, а не відповідача.

В свою чергу, п. 6.1 Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність у відповідності із законодавством України і положеннями цього Договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свідомо допустив порушення умов Договору, а саме пункту 3.4, шляхом вчинення юридично-значимих дій без згоди позивача.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 70% від усіх коштів, фактично отриманих на рахунок клієнта від боржника в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, розмір вартості послуг отриманих відповідачем за договором залежить від розміру коштів, фактично отриманих від боржника в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21280654,07 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/19687/14 підлягає скасуванню.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Консалтинг» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/19687/14 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Компанії «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO., LTD» (9th Floor, Tower 6, The Gateway, No. 9 Canton Road, Tsim Sha Tsui, Kowloon, Hong Kong (Гонк Конг, Китай); номер компанії: 714018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Консалтинг» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4 оф. 53, код ЄДРПОУ 38799892) 21280654 (двадцять один мільйон двісті вісімдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 07 коп. за договором про надання юридичних послуг № SPAHKGHK131112007477390536 від 27.11.2013 р., 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №910/19687/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун