Постанова

від 17.03.2015 по справі 911/4783/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 911/4783/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача

за первісним позовом Крамаренко К.М. - дов. б/н від 01.07.2014 р.

від відповідача-1

за первісним позовом Кузнєцова Д.О. - дов. б/н від 12.03.2015 р.

від відповідача-2

за первісним позовом не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Південна Промислова Компанія»

на рішення господарського суду Київської області

від 19.12.2014 р. (суддя Горбасенко П.В.)

у справі №911/4783/14

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТВК Вектор-ВС» (далі - ТОВ «ТВК Вектор-ВС»)

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю

«Південна Промислова Компанія»

(далі - ТОВ «Південна Промислова Компанія»)

2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ортуексім»

(далі - ТОВ «Ортуексім»)

про стягнення 1 542 989,80 грн.

за зустрічним

позовом ТОВ «Південна Промислова Компанія»

до ТОВ «ТВК Вектор-ВС»

про зобов'язання здійснення заміни товару

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2014 р. у справі №911/4783/14 первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Південна Промислова Компанія» на користь ТОВ «ТВК Вектор-ВС» 739 014,65 грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних №9093 від 16.12.2013 р., №9438 від 30.12.2013 р., №831 від 13.02.2014 р., №1066 від 25.02.2014 р., №1359 від 13.03.2014 р. та №2272 від 05.05.2014 р. згідно договору поставки №130035 від 19.02.2013 р. товар, 60 091,69 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 7.2 договору, 86 533,55 грн. штрафу згідно п. 7.7 договору, 106 818,87 грн. інфляційних втрат, 14 783,47 грн. 3% річних та 20 144,84 грн. судового збору; стягнуто з ТОВ «Ортуексім» на користь ТОВ «ТВК Вектор-ВС» 10 000,00 грн. основного боргу за договором поруки №190213 від 01.03.2013 р. та 200,00 грн. судового збору; в задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Південна Промислова Компанія» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, натомість зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що місцевий суд безпідставно стягнув з ТОВ «Південна Промислова Компанія» заборгованість на підставі видаткових накладних №9093 від 16.12.2013 р. та №9438 від 30.12.2013 р., адже ці видаткові накладні відповідачем-1 за первісним позовом не підписано й товар вважається не поставленим, а відтак строк оплати за цими накладними не настав й відсутні підстави для стягнення всіх інших нарахувань. За твердженнями апелянта незаконними є й висновки суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, зокрема про недотримання апелянтом строків повідомлення позивача за первісним позовом щодо неякісного товару, судом не надано оцінки сукупності всіх доказів по справі тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ «Південна Промислова Компанія» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 03.02.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено на 23.02.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р., через нез'явлення в судове засідання представника відповідача-2 за первісним позовом розгляд справи відкладено на 17.03.2015 року.

Представник відповідача-2 за первісним позовом в судове засідання вкотре не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його повідомлено належно, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представники позивача та відповідача-1 за первісним позовом вважали за можливе справу розглядати за відсутності представника відповідача-2.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п.3.9.1, 3.9.2) визначено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача-2 за первісним позовом не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо розгляду справи за його відсутності.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача-1 за первісним позовом в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «ТВК Вектор-ВС» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення: з ТОВ «Південна Промислова Компанія» 739 014,65 грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних №9093 від 16.12.2013 р., №9438 від 30.12.2013 р., №831 від 13.02.2014 р., №1066 від 25.02.2014 р., №1359 від 13.03.2014 р. та №2272 від 05.05.2014 р. згідно договору поставки №130035 від 19.02.2013 р. (далі - Договір поставки) товар, 60 091,69 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 7.2. Договору поставки, 524 409,26 грн. пені в розмірі 0,4% згідно п. 7.5. Договору поставки, 86 533,55 грн. пені в розмірі 2% згідно п. 7.7. Договору, 108 157,17 грн. інфляційних втрат та 14 783,47 грн. три проценти річних; з ТОВ «Ортуексім» 10 000 грн. основного боргу за договором поруки №190213 від 01.03.2013 р. (далі - Договір поруки). Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором поставки та Договором поруки.

В ході розгляду спору судом першої інстанції від ТОВ «Південна Промислова Компанія» надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ «ТВК Вектор-ВС» про зобов'язання останнього здійснити заміну неякісного товару. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «ТВК Вектор-ВС» поставило ТОВ «Південна Промислова Компанія» товар неналежної якості, тому останній на підставі ст. 678 ЦК України просив замінити товар неналежної якості.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про обґрунтованість частини первісних позовних вимог й прийняв рішення про часткове задоволення первісного позову, а також необґрунтованість зустрічного позову, відтак відмовив в його задоволенні.

Так, задовольняючи первісний позов частково, місцевий суд встановив, що на виконання умов Договору поставки ТОВ «ТВК Вектор-ВС» поставило ТОВ «Південна Промислова Компанія», а останнє прийняло товар на загальну суму 1 774 249,86 грн. В свою чергу ТОВ «Південна Промислова Компанія» свій обов'язок за Договором поставки виконало частково, сплативши позивачу за первісним позовом 1 025 235,21 грн., а відтак у ТОВ «Південна Промислова Компанія» виник перед ТОВ «ТВК Вектор-ВС» борг на суму 749 014,65 грн. В зв'язку з цим місцевий суд дійшов висновку, що з ТОВ «Південна Промислова Компанія» підлягає стягненню на користь ТОВ «ТВК Вектор-ВС» 739 014,65 грн. боргу за поставлений товар, а 10 000,00 грн. підлягає стягненню з ТОВ «Ортуексім» як з майнового поручителя за зобов'язаннями ТОВ «Південна Промислова Компанія» на суму 10 000,00 грн. за Договором поруки.

В частині заявленої до стягнення з ТОВ «Південна Промислова Компанія» пені місцевий суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення 524 409,26 грн. пені у розмірі 0,4% згідно п. 7.5 Договору поставки належить відмовити, оскільки п. 7.2 та п. 7.5 Договору поставки передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем з оплати отриманого товару, що не узгоджується з приписом ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім цього, за висновками суду першої інстанції, передбачені п. 7.7 Договору поставки два відсотки від суми простроченого платежу за кожен місяць (кожні 30 днів) прострочки за своєю правовою природою є штрафом, а пеня і штраф є різновидами неустойки, в зв'язку з чим визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача 86 533,55 грн. штрафу такими, що підлягають задоволенню. Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд встановив, що за заявлений період арифметично вірним розміром інфляційних втрат є 106 818,87 грн., розмір трьох процентів річних становить 14 783,47 грн., тому вимогу про стягнення інфляційних втрат задовольнив частково, про стягнення трьох процентів річних - повністю.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову місцевий суд вважав, що згідно видаткових накладних №9093 від 16.12.2013 р. та №9438 від 30.12.2013 р. спірний товар був відвантажений 16.12.2013 р. та 30.12.2013 р. відповідно, відтак позивач за зустрічним позовом у випадку невідповідності товару по якості зобов'язаний був повідомити відповідача за зустрічним позовом в строк до 23.12.2013 р. та до 06.01.2014 р. відповідно, як-то погоджено сторонами п. 4.2 Договору поставки. Оскільки останній цього не зробив, вимога до ТОВ «ТВК Вектор-ВС» про зобов'язання здійснити заміну неякісного товару є безпідставною тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими.

Так, як встановлено матеріалами справи, 19.02.2013 р. між ТОВ «ТВК Вектор-ВС» (постачальником) та ТОВ «Південна Промислова Компанія» (покупцем) укладено Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.4 Договору поставки, датою поставки вважається дата передачі товару, яка вказана в видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін, на підставі п. 3.1, 3.2 цього правочину ціна товару сформована в національній валюті України і зазначається в погодженій сторонами специфікації, рахунку-фактурі, а загальна вартість Договору поставки визначається сторонами шляхом додавання загальної вартості товару, яка зазначена в видаткових накладних, специфікаціях, рахунках-фактурах.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

За умовами п. 5.1 Договору поставки оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно відповідної специфікації.

15.08.2013 р. між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду №1 до Договору поставки, за умовами якої сторони домовились внести зміни до п.п. 5.1 та 5.2 цього договору, виклавши їх в наступній редакції:

- 5.1 Покупець сплачує 100% від вартості товару ТМ Klemsan, який поставлений згідно відповідної видаткової накладної та рахунку-фактури, шляхом перерахунку вартості поставленого товару протягом 21 календарного дня з дати поставки такого товару і підписання сторонами видаткових накладних;

- 5.2. Оплата товару покупцем здійснюється наступним чином:

- 5.2.1 передплата в розмірі 50 % від суми замовленого товару згідно рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

- 5.2.2 остаточний розрахунок в розмірі 50% від суми замовленого товару покупець сплачує протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару і підписання сторонами видаткових накладних. Термін остаточного розрахунку за товар не повинен перевищувати 14 календарних днів від дати поставки кожної партії товару.

На виконання умов Договору поставки сторони погодили специфікації №4 від 07.08.2013 р., №7 від 11.10.2013 р. до Договору поставки. Згідно специфікації №4 постачальник зобов'язався поставити товар на загальну суму 72 360,94 грн. з терміном поставки 10 календарних тижнів з моменту внесення покупцем передплати в розмірі 15% від суми замовленого товару згідно рахунку-фактури протягом 3 днів з моменту виставлення постачальником рахунку; 25% від загальної вартості товару покупець сплачує впродовж 7 календарних днів з моменту поставки товару і підписання сторонами видаткових накладних; остаточний розрахунок в розмірі 60% від загальної вартості товару покупець сплачує протягом 35 календарних днів з моменту поставки товару і підписання сторонами акту прийому-передачі товару. Відповідно до специфікації №7 постачальник зобов'язався поставити товар на загальну суму 1 670 169,80грн. з терміном поставки 6-8 календарних тижнів з моменту внесення покупцем передплати в розмірі 30% від суми замовленого товару згідно рахунку-фактури протягом 3 днів з моменту виставлення постачальником рахунку; остаточний розрахунок в розмірі 70% від загальної вартості товару покупець сплачує протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару і його монтажу на об'єкті покупця, але в будь-якому випадку не більше ніж протягом 21 календарних днів з моменту поставки товару і підписання сторонами видаткових накладних.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання обумовлених Договором поставки зобов'язань позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 774 249,86 грн., останнім його оплачено частково - на суму 1 025 235,21 грн., відтак у ТОВ «Південна Промислова Компанія» виник перед ТОВ «ТВК Вектор-ВС» борг на суму 749 014,65 грн. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи: видатковими накладними №9093 від 16.12.2013 р., №9438 від 30.12.2013 р., №831 від 13.02.2014 р., №1066 від 25.02.2014 р., №1359 від 13.03.2014 р. та №2272 від 05.05.2014 р., підписаними обома сторонами; довіреностями №3001 від 16.12.2013 р., №3099 від 27.12.2013 р., №286 від 12.02.2014 р., №361 від 24.02.2014 р., №432 від 13.03.2014 р. та №674 від 30.04.2014 р.; банківськими виписками тощо.

Крім цього, 01.03.2013 р. між ТОВ «Ортуексім» (поручителем) та ТОВ «ТВК Вектор-ВС» (кредитором) укладено Договір поруки, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ «Південна Промислова Компанія» (боржником) обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений за Договором поставки товар. За умовами п. 1.2 Договору поруки у випадку порушення боржником обов'язку за Договором поставки, боржник відповідає перед кредитором в повному обсязі, поручитель - частково - в розмірі 10 000 грн.

Як встановлено судом першої інстанції й жодним чином не спростовано апелянтом, зобов'язання з оплати поставлених товарів відповідачем за первісним позовом виконано частково та з порушенням встановленого Договором поставки строку розрахунку, тому у ТОВ «Південна Промислова Компанія» виник перед ТОВ «ТВК Вектор-ВС» борг в розмірі 749 014,65 грн., у ТОВ «Ортуексім» - в розмірі 10 000 грн.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, аналогічні положення передбачено ст. 193 ГК України. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на наведені положення закону, сукупність встановлених обставин справи та наданих на їх підтвердження матеріалів справи, місцевим судом встановлено, що поставку товару на суму 1 774 249,86 грн. боржником оплачено частково - в розмірі 1 025 235,21 грн., відтак підставно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 за первісним позовом основного боргу в розмірі 749 014,65 грн., а з відповідача-2 за первісним позовом 10 000,00 грн.

Як видно з тексту апеляційної скарги, відповідач-1 за первісним позовом проти наведених обставин не заперечував, лише зазначав, що місцевий суд безпідставно стягнув з ТОВ «Південна Промислова Компанія» заборгованість на підставі видаткових накладних №9093 від 16.12.2013 р. та №9438 від 30.12.2013 р., адже їх не підписано з боку відповідача-1 за первісним позовом, відтак товар не поставлено, строк оплати не настав й відсутні підстави для стягнення всіх інших нарахувань.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу, адже як вбачається з матеріалів справи ці видаткові накладні підписано особами, уповноваженими ТОВ «Південна Промислова Компанія» довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім цього, будь-яких доказів, які би свідчили про повернення відповідачем-1 за первісним позовом товару, отриманого за цими видатковими накладними, або про висунення ним претензії постачальнику щодо його якості матеріали справи не містять.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підписуючи видаткові накладні, видаючи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем за первісним позовом посвідчено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, а відтак обумовлено й виникнення обов'язку по його оплаті тощо.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст.612 ЦК України).

Приписами ст.ст.549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведені приписи закону, положення укладеного між позивачем та відповідачем-1 за первісним позовом Договору поставки, здійснений власний перерахунок заявлених до стягнення пені та штраф, апеляційний господарський суд встановив, що місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення 60 091,69 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. 7.2 Договору поставки, 86 533,55 грн. штрафу на підставі п. 7.7 Договору поставки, а також відмову у стягненні пені на підставі п. 7.5 Договору.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснений місцевим судом розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, як і рішення про їх стягнення є законними та обґрунтованими.

Зустрічні позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «ТВК Вектор-ВС» здійснити заміну неякісного товару на підставі ст. 678 ЦК України апеляційний господарський суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ «Південна Промислова Компанія» не скористалося передбаченим п. 4.2 Договору поставки правом.

Так, наведеним пунктом Договору поставки передбачено, що при встановленні розбіжностей по кількості та/або якості поставленої продукції, виклик представника постачальника обов'язковий. Телеграма про виклик представника повинна бути направлена постачальником протягом 24 годин з моменту встановлення факту невідповідності. Приймання за кількістю проводять у момент отримання товару від перевізника, а приймання за якістю - протягом 5 днів з моменту одержання товару від перевізника. Отримавши телеграму про виявлені розбіжності за кількістю або якістю, постачальник протягом 72 годин сповіщає покупця про виїзд свого представника для складання двостороннього акта або дає згоду на приймання без участі представника.

Належними та допустимими доказами апелянтом не доведено суду факту звернення до відповідача за зустрічним позовом з вимогою щодо неналежної якості поставленого товару у передбачені п. 4.2. Договору поставки строки Крім цього, ним здійснено часткову оплату товару, що свідчить про прийняття спірного товару, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.12.2014 р. у справі №911/4783/14 - без змін.

Матеріали справи №911/4783/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун