Рішення

від 13.03.2015 по справі 297/3072/14-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 297/3072/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В. І., при секретарі Гарані О. А., за участю відповідача ОСОБА_1., представника відповідача фермерського господарства "Русетт" за договором адвоката ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Берегово, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, фермерського господарства "Русетт", реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3. звернулася до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_1., фермерського господарства "Русетт", реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позов мотивований тим, що земельна ділянка площею 2,9656 га, яка розташована на території Косоньської сільскої ради Берегівського району належить відповідачу ОСОБА_1., на праві приватної власності та зареєстрована за ним в реєстраційній службі Берегівського РУЮ.

Відповідач ОСОБА_1. без згоди позивачки ОСОБА_3. 03.06.2014 р. уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з відповідачем фермерським господарством "Русетт". Договір оренди земельної ділянки зареєстрований 19.06.2014 р. в реєстраційні службі Берегівського РУЮ.

Відповідно до договору оренди, земельна ділянка передається фермерському господарству на 49 років, оренда плата якої становить 160 грн. на рік за майже 3 га. землі.

Дана земельна ділянка є спільною сумісною власністю сторін, яка була придбана ними під час шлюбу, який зареєстрований в 1967 році, однак позивачка не давала згоди на укладення вищезазначеного договору оренди, а саме, вона не згідна із встановленою орендною платою, в даному випадку порушені її права, і тому договір слід розірвати.

Від позивачки ОСОБА_3. поступила заява, відповідно до якої вона просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримати та просила задовільнити (а.с. 18).

Відповідач реєстраційна служба Берегівського районного управління юстиції до суду не направив свого представника, однак подали до суду заперечення (а.с. 19-20), в якому зазначили, що розглядуваний спір належить до категорії спорів, визначених ч. 2 ст. 18 КАС України, має ознаки публічно-правового спору і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просили провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Згідно листа, просили справу розглянути без їх участі на розсуд суду (а.с. 79).

Представник відповідача фермерського господарства "Русетт" ОСОБА_2. у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у їх запереченнях (а.с. 48-66, 90-96), при цьому зазначивши, що спірна земельна ділянка була безоплатно отримана відповідачем ОСОБА_1. за його заявою на підставі рішення позачергової сесії 23 скликання Косоньської сільської ради, і таким чином, вона є приватною власністю вказаної особи, а не спільною сумісною власністю подружжя, і тому він має всі права вільно нею розпоряджатися, в тому числі і щодо укладення договору оренди. Крім цього, вказала, що копії сертифікатів, подані відповідачем ОСОБА_1., не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки подані не в оригіналі, а їх копії нечитабельні та неналежної якості. Стосовно довідки № 5 від 11.02.2015 року, виданої директором ТзОВ "Берег-Косонь", слід зазначити, що така довідка не являється належним та допустимим доказом, оскільки грунтується на припущеннях та не містить жодних фактичних даних, що мають значення для розгляду заної справи.

Відповідач ОСОБА_1. у судовому засіданні позов визнав, вказавши, що спірна земельна ділянка була набута ним під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_3., таким чином, вона є спільною сумісною власністю подружжя, однак при укладенні ним договору оренди з фермерським господарством "Русетт" дружина згоди не надавала, тому в даному випадку порушені її права, і договір оренди слід розірвати. Зазначив, що рішенням сільської ради земельна ділянка не могла бути безоплатно виділеною йому, адже він не був членом колективного сільськогосподарського підприємства "Косино-Шомське" та ніколи там не працював. Натомість, він разом з дружиною за спільні кошти у 2000 році у мешканців с. Косонь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали два сертифікати на право на земельну частку (пай). Відповідний договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_1. та нотаріально посвідчений. Всього сертифікати на земельні ділянки загальною площею 4,8 га.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в тому числі заперечення на позов, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

Суд не погоджується із твердженнями, викладеними у запереченні на позовну заяву відповідача реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції, адже відповідно до ст. 50 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Даний спір є земельним, і отже, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень, розглядається у порядку цивільного судочинства.

03 червня 2014 року було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю фермерському господарству "Русетт" в користування строком на 49 років земельну ділянку площею 2,9656 га, розташовану в Берегівському районі Закарпатської області за межами населеного пункту на території Косоньської сільської ради зі сплатою орендної плати щомісячно в ромірі 160 грн. (а.с. 4-6).

Земельну ділянку передано відповідним актом (а.с. 10), внесено відповідні відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 8-9).

Ч. 3 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, позивачка ОСОБА_3. з відповідачем ОСОБА_1. уклали шлюб 31.12.1967 року (а.с. 7), який станом на момент розгляду справи не розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.02.2000 року, продавці ОСОБА_4. та ОСОБА_5. продали, а покупець ОСОБА_1. купив два права на земельні частки (паї) у КСГП "Косино-Шомське" розміром по 2,4 га кожна (а.с. 73). Покупці мали права на земельні частки (паї) відповідно до сертифікатів серії ЗК № 0052207 та серії ЗК № 0052238 (а.с. 74-75).

Суд не погоджується з доводами представника ОСОБА_2. щодо неналежності та недопустимості вищевказаних доказів, адже їх оригінали втрачені, а відповідачем ОСОБА_1. надано суду для огляду їх копії з мокрими печатками державного архіву.

Таким чином, спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3. та ОСОБА_1.

Суд не приймає до уваги докази, надані представником ОСОБА_2., - лист голови Косоньської сільської ради та копію рішення Косоньської сільради (84-85), адже лист суперечить вищенаведеному договору купівлі-продажу сертифікатів, грунтується частково на припущенні, а саме, у ньому зазначено, що відповідачу ОСОБА_1. земельну ділянку було надано на підставі його заяви, однак цього не вбачається з тексту рішення, і відповідна заява відсутня, а з вказаного рішення взагалі не вбачається, що земельна ділянка була виділена відповідачу ОСОБА_1.

Крім цього, з довідки № 5 від 11.02.2015 року, виданої СТзОВ "Берег-Касонь" (правонаступник КСТП "Косино-Шомське"), видно, що ОСОБА_1. безоплатно отримати сертифікат на земельну ділянку на території КСТП не міг, оскільки у 1998-2000 роках земельні сертифікати видавались Берегівською райдержадміністрацією тільки працівникам КСТП "Косино-Шомське", а відповідач ОСОБА_1. не був працівником КСТП та на території Косоньської і Шомської сільрад не проживав (а.с. 78).

Разом з тим, ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 3 ст. 65 СК України передбачають обов'язкову згоду співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації. Така згода має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

В порушення вимог цих законів договір оренди земельної ділянки був укладений та зареєстрований без згоди позивачки.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

За таких обставин, розглядуваний договір оренди землі слід визнати недійсним.

Ст. 216 ЦКУ передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, шо вона одержала на виконання цього договору, правочину.

І тому, відповідач фермерське господарство "Русетт" повинно повернути відповідачу ОСОБА_1. спірну земельну ділянку.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку ст. 88 ЦПК України.

Після набрання рішенням законної сили слід також повернути відповідачу ОСОБА_1. документи з мокрими печатками, надані суду для огляду.

Керуючись ст.ст. 203, 216, 368, 369 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,9656 га, яка розташована на території Косоньської сільської ради Берегівського району, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Русетт» від 03.06.2014 року, зареєстрований реєстраційною службою Берегівського районного управління юстиції 19.06.2014 року.

Зобов'язати Фермерське господарство «Русетт» повернути вищезазначену спірну земельну ділянку власнику ОСОБА_1

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Фермерського господарства «Русетт», реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 521 (п'ятсот двадцять одної) гривні 57 копійок.

Документи з мокрими печатками, надані суду для огляду відповідачем ОСОБА_1, - повернути останньому після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Драб В. І.