Ухвала

від 10.02.2015 по справі 266/3754/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/104/2015(м)

266/3754/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Категорія 30 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Сорока Г.П., Гаврилової Г.Л.

при секретарі : Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок протиправних дій відповідачки під час розгляду її позову про визнання недійсним договору позики, укладеним між сторонами у березні 1999 року. Зазначав, що цим надуманим позовом відповідачка порушила його право на отримання боргу за судовим рішенням від 25.12.2008 року, надавши неправдиву інформацію з ціллю ухилення від повернення грошей; його конституційні права; принизила гідність та ділову репутацію та спричинила матеріальну і моральну шкоду.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам.

У відповідності із ч.2ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить оголошення, опубліковане на сторінці 10 газети «Урядовий кур'єр» №17 від 30 січня 2015 року, його представників та відповідачки ОСОБА_4 (а.с. 130)

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_5, яка просила скаргу відхилити та залишити без зміни судове рішення, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведеність факту спричинення позивачеві матеріальної та моральної шкоди протиправними діями відповідачки.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає положенням закону і обставинам справи.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За положеннями статті 15, п.п.8-9ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, звернувшись до суду з позовом про відшкодування збитків відшкодування майнової та моральної(немайнової) шкоди.

Згідно із ч.1ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим не майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено судом, рішенням Апеляційного суду Донецької області №22-1252/08 від 25.12.2008 року на користь ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_4 за договором позики борг на загальну суму 170800 грн. (а.с. 3-4).

У 2011 році ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсним договору позики від 02.03.1999 року. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28.12.2012 року в задоволенні позову про визнання недійсним договору позики було відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 посилався на те, що внаслідок протиправних дій відповідачки, пов'язаних з поданням неправдивої інформації у заявленому до суду позові, для з'ясування питань, що виникали в процесі судових розглядів справи, ним були укладені договори: з ТОВ «Нові технології 03.12.2011 року та з ТОВ «Чернобиль-Допомога» 06.06.2010 року про надання інформаційно-консультативної допомоги, по яким ним сплачено 114000 грн., що свідчить про спричинення йому з вини відповідачки матеріальних та моральних збитків.

У відповідності із положеннями статті 22 ЦК України матеріальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У відповідності із положеннями п/п 2,4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода у тому числі може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З урахуванням встановлених обставин та наведених положень закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені дії відповідачки не є протиправними, що останньою законні права та інтереси позивача порушеними не були і від її дій матеріальної і моральної шкоди позивачеві не спричинено.

Інших обставин, а також належних і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій ОСОБА_4 та спричиненні позивачеві ОСОБА_3 матеріальної і моральної шкоди в розумінні положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, останнім не наведено, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що суд неправильно визначився з предметом позову, зазначивши про його звернення до суду з позовом про стягнення судових витрат є неспроможними, спростовуються змістом мотивувальної частини рішення, яка відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.

Такого способу захисту, як стягнення матеріального збитку у вигляді понесених витрат за договорами про надання інформаційно-консультативної допомоги при розгляді іншої справи законодавством України не передбачено.

Помилкове ж зазначення судом про те, що ці витрати є судовими, на правильність висновків суду не впливає.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не належать до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Тому, з урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає встановленим обставинам справи, положенням ст.ст.11,15,58-61, 213-215 ЦПК України; ст.55 Конституції України; ст.ст.13, 16, 22, 23, 15-16, 1166, 1167 ЦК України; п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами); п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001року), а тому підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді