Рішення

від 23.12.2014 по справі 450/3077/14-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3077/14-ц Провадження № 2/450/2058/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А. при секретарі -Бідник І. Р.

за участю : представника відповідача Каминська Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Львівагротранссервіс" про проведення остаточного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом, позовні вимоги якого пізніше уточнив, в якому просить суд зобов'язати відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, провести остаточний розрахунку у зв'язку з звільненням з роботи; виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи умисне затягування виплат, з урахуванням індексації заробітної плати на день остаточного розрахунку; зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до встановленого посадового окладу з врахуванням індексації і компенсації втрат заробітної плати, з відповідними відрахуваннями соціального податку; зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести у трудову книжку ОСОБА_4 запис про недійсність запису № 18 від 10.10.2005 року відповідно до п. 2.10 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, А також просить суд стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду.

В судовому засіданні ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та в їх обґрунтування покликається на те, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" зобов'язано скасувати наказ № 102к від 08.10.2005 року про звільнення та поновити ОСОБА_4 на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс", з 10.10.2005 року; виплатити 62 678 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3000 грн. моральної шкоди.

Позивач вказує, що всупереч рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року, в частині негайного поновлення ОСОБА_4, на роботі, відповідач поновив його на роботі наказом № 2 від 02.04.2014 року, після відкриття кримінального провадження за ст. 382 КК України. При поновлені на роботі, відповідачем в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 всупереч вимог законодавства про працю, не визначено робоче місця інженера та встановлено посадовий оклад на рівні мінімальної заробітної плати, чим грубо порушено його трудові права, оскільки при звільненні його посадовий оклад становив на рівні двох мінімальних заробітних плат. Наказом № 4 від 02.06.2014 року, його було звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату. Однак під час звільнення, відповідачем не було проведено остаточний розрахунок, визначений ст. 116 КЗпП України, Станом на 30.10.2014 року, на рахунок позивача було перераховано лише 9 400 грн. присудженого рішенням апеляційного суду від 15.11.2013 року, середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Даними діями позивачу нанесена матеріальна та моральна шкода.

Позивач вказує, що недонарахування заробітної плати, призвело до не повного відрахування соціального податку, а також відрахувань із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в Пенсійний фонд, що не дозволяє здійснити перерахунок пенсійних нарахувань. Окрім цього, позивач вказує, що при його звільненні з посади головного інженера ВАТ „ Львівагротранссервіс" відповідач здійснив запис в трудовій книжці, що не відповідає п. 10 гл. 2 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", Затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Міністерства соцзахисту населення № 58 від 29.07.2003 року.

На підставі наведеного, позивач просить суд позовні вимоги задоволити повністю та захисти його порушені законні права та інтереси.

В судовому засіданні представник відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" за дорученням Каменська Л.Р. позовні вимоги позивача не визнала та просить суд в їх задоволені відмовити повністю за безпідставністю. Свої заперечення та вимоги мотивує тим, наказом № 3 від 02.04.2014 року, на підставі рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року ОСОБА_4 поновлено на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс" з 10.10.2005 року, з оплатою праці з штатним розписом, з правами та обов'язками згідно посадової інструкції.

У зв'язку з перебуванням з 31.05.2013 року товариства в стані припинення, прибутку від діяльності не отримувалось, погашення заборгованості за час вимушеного прогулу одним платежем не було можливим, тому погашення проводилось частинами. Станом на даний час ВАТ «Львівагротранссервіс» перерахувало усі кошти для погашення заборгованості перед ОСОБА_4 на рахунок ВДВС Пустомитівського РУЮ в порядку передбаченому чинним законодавством.

Штатним розписом затвердженим протоколом засідання ліквідаційної комісії № 11 від 13.03.2014 року розмір заробітної плати ОСОБА_4 встановлений в розмірі мінімальної заробітної плати - 1 218 грн. Враховуючи те, що товариство не проводило господарської діяльності, доходів не отримувало, можливість сплачувати заробітну плату вищу, аніж законодавчо встановлений мінімум не було можливості, а тому і підстав для перерахунку заробітної плати не вбачається.

Також при звільненні ОСОБА_4 було здійснено всі необхідні розрахунки, що підтверджується видатковим касовим ордером від 02.06.2014 року, наданими під розписку ОСОБА_4

Таким чином, звільнення ОСОБА_4 було проведено відповідно до вимог чинного законодаства, а тому вимоги позивача щодо проведення остаточного розрахунку та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав :

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" скасовано наказ № 102к від 08.10.2005 року про звільнення та вирішено поновити ОСОБА_4 на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс", з 10.10.2005 року; виплатити 62 678 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3000 грн. моральної шкоди.

На виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року, відповідачем в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 винесено наказ про поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс" з 10.10.2005 року, з оплатою праці згідно штатного розпису, з правами та обов'язками згідно посадової інструкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно штатного розпису затвердженого протоколом засідання ліквідаційної комісії № 11 від 13.03.2014 року, головному інженеру ОСОБА_4 визначено посадовий оклад на рівні мінімальної заробітної плати, що становить у розмірі 1218 грн.

Статтею 1 Закону України „Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 96 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Відповідно норм ст. 97 КЗпП України та п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " Судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 21, 22 Закону України „Про оплату праці" роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. Розмір заробітної плати за працю може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилась браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч.3 ст.32 КЗпП), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст.103 КЗпП) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Судом встановлено та вбачається з рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року, яке набрало законної сили, на час незаконного звільнення ОСОБА_4 на підставі наказу №102к від 08.10.2005 року, посадовий оклад останнього становлего у розмірі 600 грн. на місяць.

Наказом № 4 від 02.06.2014 року, голови ліквідаційної комісії ВАТ „Львівагротранссервіс" ОСОБА_4 звільнено з посади інженера ВАТ „Львівагротранссервіс" у зв'язку з скороченням займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_4 нараховано та виплачено заробітну плату за період з 15.11.2013 року по 02.04.2014 року у розмірі 5530 грн.

Згідно акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 13210260679 від 19.06.2014 року, проведеної територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області встановлено, що при поновленні ОСОБА_4 на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс", головою ліквідаційної комісії ОСОБА_5 в порушення ст. 96 КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України „Про оплату праці", встановлено посадовий оклад на рівні розміру мінімальної заробітної плати -1218 грн., без формування тарифної сітки з урахуванням тарифних ставок (посадових окладів).

Дане порушення встановлено та підтверджено постановою суду від 06.08.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП голови ліквідаційної комісії ВАТ „Львівагротранссервіс" ОСОБА_8

Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" зі змінами та доповненнями, розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.09.2005 року становить у розмірі 332 грн.

Тарифний коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_4 станом на жовтень 2005 року до мінімальної заробітної плати на визначений рік становить у розмірі 1,8 %, що виходить з розрахунку (600 грн. оклад / 332 грн. мінімальна заробітна плата).

З урахуванням наведеного, встановлено. що всупереч встановленої тарифної сітки посадового окладу ОСОБА_4 при незаконному звільнені станом на жовтень 2005 року, відповідачем при звільнені ОСОБА_4 нараховано та виплачено заробітну плату за період з 15.11.2013 року по 02.04.2014 року на рівні мінімальної заробітної плати у розмірі 5530,48 грн. без урахування тарифного коефіцієнту.

Розраховуючи суму недонарахованої та невиплаченої заробітної плати, суд виходить з розрахунку суми нарахованої заробітної плати на тарифний коефіцієнт, що становить суму недонарахованої заробітної плати у розмірі 4424,38 грн. (5530,48 грн. сума нарахованої заробітної плати * 1.8 тарифний коефіцієнт = 9954,86 грн.) та (9954,86 - 5530,48 грн. = 4424,38 грн.).

Таким чином, різниця недонарахованої та невиплаченої заробітної плати у розмірі 4424,38 грн. підлягає стягненню з відповідача ВАТ „Львівагротранссервіс" на користь позивача ОСОБА_4

Відповідно до ст. 95 КЗпП України та ст. 34 Закону України „Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, загальне правило визначення суми індексації заробітної плати: «Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків».

Розраховуючи суму індексації заробітної плати, судом береться до уваги індекс споживчих цін за листопад 2013 року - 0,002; грудень 2014 року - 0,005; січень 2014 року - 0,002; лютий 2014 року - 0,006; березень 2014 року; 0,022; квітень 2014 року; 0,033; травень 2014 року - 0,038; червень - 0,01; липень - 0,004; серпень 2014 року 0,008; вересень 2014 року - 0,029; жовтень 2014 року - 0,024; листопад 2014 року - 0,019.

Таким чином, шляхом множення доходу ОСОБА_4, що підлягає індексації - 1218 грн. на величину приросту індексу споживчих за період з листопада 2013 по листопад 2014 року включно, сума втраченої частки заробітної плати ОСОБА_4 у зв'язку із порушенням строків її виплати становить 245,86 грн.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_4 відповідачем не виплачено всіх сум які належать ОСОБА_4 від товариства в день звільнення, а саме не виплачено в повному розмірі суму середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі визначеному рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.11.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4 рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-I цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, за весь період невиплати.

У п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстроченням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року №348.

Як вищевстанволено судом, наказом № 4 від 02.06.2014 року, голови ліквідаційної комісії ВАТ „Львівагротранссервіс" ОСОБА_4 звільнено з посади інженера ВАТ „Львівагротранссервіс" у зв'язку з скороченням займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та станом на даний час середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 не виплачено, тобто відповідачем при звільненні ОСОБА_4 не проведено повного розрахунку.

Судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 на посаді головного інженера ВАТ „Львівагротранссервіс" з урахуванням недонарахованої суми заробітної плати становить 2192,4 грн. Розмір середньоденної заробітної плати становить - 109,62 грн.

Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, кількість робочих днів, затримки розрахунку при звільненні, за період з 02.06.2014 року по 23.12.2014 року включно, дорівнює 144 робочих днів, тому сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 15785,28 грн. (144х109,62 грн.) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що при незаконному звільненні ОСОБА_4 відповідачем здійснено запис під № 18 від 10.10.2005 року про звільнення на підставі наказу № 102к від 08.10.2014 року який скасовано рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2014 року.

Згідно п. 2.4. „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п. 2.10 даної інструкції, у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за Nтаким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Судом встановлено, що при поновленні ОСОБА_4 на посаді головного інженера „ВАТ „Львівагротранссервіс", всупереч п. 2.10. „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року відповідачем не здійснено запису про недійсність запису № 18 від 10.10.2005 року, що порушує трудові права позивача, а тому такі порушення підлягають усуненню відповідачем, шляхом здійснення відповідного запису.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача завданої йому моральної (немайнової) шкоди яка позивачем не оцінена, суд вважає такі вимоги безпідставними. Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Будь-яких інших доводів, крім затримки розрахунків при звільненні, на доведення факту заподіяння моральної шкоди, позивач суду не представив.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст.36, 43 Конституції України, 47, 116, 117, 237-1, 232 КЗпП України, Закон України „Про оплату праці"

В И Р І Ш И В:

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Львівагротранссервіс" на корись ОСОБА_4 4 424,38 грн. ( чотири тисячі чотириста двадцять чотири гривні 38 коп.) недонарахованої та недоплаченої заробітної плати за період з 15.11.2013 року по 02.06.2014 року; 15 785 грн. 28 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 28 коп.) середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2014 року по 23 грудня 2014 року, з відповідними відрахуваннями соціального податку відповідно до Закону та 245,86 грн. (двісті сорок п'ять гривень 86 коп.) компенсації відповідно до ст. 34 Закону України „Про оплату праці".

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство „Львівагротранссервіс" внести у трудову книжку ОСОБА_4 запис про недійсність запису № 18 від 10.10.2005 року відповідно до п. 2.10 „Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Львівагротранссервіс" в користь держави 243,60 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішенн.

СуддяД. А. Кукса