Ухвала

від 27.01.2015 по справі 813/1265/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2015 р. м. Київ К/800/53148/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика -Торгівля-Дистрибуція» (далі - Товариство),

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунку платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року ДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків.

На обґрунтування позову зазначила, що директор Товариства безпідставно не допустив посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, оскільки порядок проведення виїзної позапланової перевірки був дотриманий.

Застосування адміністративного арешту майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання Товариством його обов'язків, зокрема у разі відмови від проведення документальної перевірки.

14 березня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Накладено арешт на кошти Товариства, що знаходяться на рахунках у банках.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що на підставі наказу ДПС у Львівській області № 112 від 13.02.2013 року (далі - Наказ № 112) щодо проведення виїзної позапланової перевірки Товариства та направлень № 737, № 738 від 13 лютого 2013 року ДПІ був здійснений вихід за фактичною адресою Товариства.

Директор Товариства ознайомився із зазначеним наказом та направленнями на перевірку, відмовився від допуску посадових осіб ДПІ для здійснення перевірки, 13.02.2013 року був складений акт про недопущення посадових осіб ДПІ для перевірки Товариства.

Оскільки ДПІ був дотриманий порядок проведення перевірки, відмова директора Товариства у допуску посадових осіб ДПІ до перевірки є безпідставною

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій зазначив, що ДПІ звернулась з вимогою щодо накладення арешту на кошти Товариства за відсутністю рішення керівника ДПІ щодо накладення арешту на майно Товариства.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 13.02.2013 року відповідно до Наказу № 112 та направлень № 737, № 738 ДПІ був здійснений виїзд за фактичною адресою Товариства на вул. Кубанська, 8 у м. Львів для проведення виїзної позапланової документальної перевірки за період з 1.01.2011 року до 8.10.2012 року з питань правильності та правомірності відображення в бухгалтерському, податковому обліку господарських операцій між Товариством та ЗАТ «Житомирські радощі», фірмою-резидентом «Тгіllinі Іпtегпаtіопаl Ltd» (США) на підставі договору №Т-211/1 від 1.02.2011 року та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.03.2011 року.

Директор Товариства, ознайомившись із зазначеним наказом та направленнями, відмовився від допуску посадових осіб ДПІ до перевірки, про що того ж дня був складений акт про недопущення посадових осіб ДПІ для перевірки Товариства.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.,п. 81.1 , 81.2, 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи органів державної податкової служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Відповідно до абз. 2, 3 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду; звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Матеріалами адміністративної справи не підтверджується те, що ДПІ був дотриманий порядок проведення перевірки передбачений ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до акту про відмову у допуску до перевірки від 13.02.2013 року, виїзд на фактичну адресу Товариства здійснили посадові особи ДПІ на яких не був покладений обов'язок щодо здійснення виїзної документальної перевірки Товариства згідно з Наказом №112 та направленнями №737, №738.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7 , ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При прийнятті постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України ).

При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати викладене, при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права та надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет дотримання ДПІ порядку проведення виїзної позапланової перевірки, запропонувати сторонам надати додаткові докази, пояснення, в разі необхідності викликати осіб в якості свідків, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (стаття 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із чинним законодавством.

Згідно п. 2 ст. 220 суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.