Постанова

від 09.02.2015 по справі 2а-1650/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/90592/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експалайт-2004»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-1650/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експалайт-2004»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Експалайт-2004» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Іванківської МДПІ Київської області щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю та зобов'язання провести вказану податкову декларацію по особовому рахунку позивача.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Експалайт-2004» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік подано в повному обсязі, що виключає правомірність рішення відповідача про відмову в прийнятті такої декларації податковою звітністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Експалайт-2004» 20.01.2011 надіслало засобами поштового зв'язку на адресу податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік.

Рішенням відповідача, викладеним в листі від 25.01.2011 № 344/10/28, повідомлено позивача про невизнання податкової декларації податковою звітністю та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Правовими підставами для відмови в прийнятті декларації відповідач у рішенні визначив порушення позивачем вимог: «п. 1 ст. 48 та п. 1 ст. 46» Податкового кодексу України (фактично ці норми в Податковому кодексі визначені як п. 48.1 ст. 1 та п. 46.1 ст.1). При цьому фактичними підставами для відмови в прийнятті декларації в рішенні вказано, що декларацію заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність подана не в повному обсязі (подання додатків без основної декларації або відсутність обов'язкових додатків), що фактично є порушенням вимог п. 46.1 с. 46 Податкового кодексу України.

Інших фактичних підстав для відмови в прийнятті декларації не зазначено. Посилання на порушення позивачем вимог п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України є загальним посиланням без визначення того, який з обов'язкових реквізитів не зазначений в декларації.

В ході розгляду справи судами з пояснень відповідача встановлено, що фактичною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік слугувало не зазначення в ній позивачем обов'язкового реквізиту - повного найменування платника податків, а визначена в листі від 25.01.2010 № 344/10/28 підстава невизнання податкової декларації (подання не в повному обсязі) вказана відповідачем помилково. Позивачем подана декларація з усіма обов'язковими додатками.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених з пояснень представника відповідача обставин про те, що податкова декларація складена з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України та п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, оскільки в декларації не зазначено такого обов'язкового реквізиту як повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК України) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 48.7 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Виходячи з положень п. 49.8 . ст. 49 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації у посадової особи зазначеного органу є обов'язок перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених лише пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України . Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 49.12 ст. 49 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п.п. 49.12.1 п. 49.12 ст. 49);

оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (п.п. 49.12.2. п. 49.12 ст. 49).

Відповідно до п.п. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо не зазначення відповідачем у рішенні про відмову в прийнятті податкової декларації причини такої відмови: «не вказано обов'язкового реквізиту - повного найменування платника податків згідно з реєстраційними документами», свідчить про те, що орган державної податкової служби у порушення вимог пункту 49.11 цієї статті не надав платнику податків - позивачу повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням саме вказаної причини. Такою бездіяльністю відповідач порушив право позивача, передбачене п. 49.12 ст. 49 ПК України, подати нову податкову декларацію з виправленими вказаними недоліками та/або оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу, саме у зв'язку з відмовою органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації з такої причини як «не зазначення повного найменування платника податків згідно з реєстраційними документами».

Оскільки орган державної служби із дотриманням вимог п. 49.11 ст. 49 ПК України не надав позивачу повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації із зазначенням причини такої відмови: «не вказано обов'язкового реквізиту - повного найменування платника податків згідно з реєстраційними документами» подана позивачем податкова декларація згідно з вимогами п.п. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України вважається прийнятою.

Враховуючи наведене, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав визнавати правомірними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю лише з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено обставину щодо відсутності у декларації певного обов'язкового реквізиту, відсутність якого орган державної податкової служби не визначав підставою для відмови у прийнятті податкової декларації.

Щодо дій відповідача, які полягали у невизнанні декларації податковою звітністю, але фактично - у відмові в прийнятті податкової декларації з вказаних відповідачем у надісланому на адресу позивача повідомлені про таку відмову, а саме: «подання додатків без основної декларації або відсутність обов'язкових додатків», у зв'язку з чим позивач подав позов у справі, що розглядається, то такі дії є протиправними з огляду на встановлену судами попередніх інстанцій обставину про те, що позивачем подано податкову декларацію з усіма обов'язковими додатками.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що позов в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю

підлягає задоволенню, але шляхом застосування такого способу захисту як визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

Позов в частині вимог про зобов'язання провести вказану податкову декларацію по особовому рахунку позивача задоволенню не підлягає.

При цьому суд касаційної інстанції виходить з того, що п. 49.13 ст. 49 ПК України передбачено: у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Підстав вважати, що податковий орган не відобразить в інтегрованій картці платника самостійно визначені платником податків нарахування у Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товар, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 (який діє на даний час) у суду касаційної інстанції немає, а зобов'язання вчинити такі дії призведе до захисту прав на майбутнє.

Виходячи з того, що обставини у справі встановлені судами попередніх інстанцій правильно, але суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експалайт-2004» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркуна