Рішення

від 19.03.2015 по справі 904/1277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.15 Справа № 904/1277/15

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНКО ГРУП", м.Ясинувата, Донецька область

до ПРИВАНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення 119 610,41 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Суппіс О.С. - довіреність від 03.02.15;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНКО ГРУП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПРИВАНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення 19 017,59 грн.

Позов обґрунтований невиконанням умов договору №118 від 19.06.13 з боку відповідача в частині оплати отриманої ним продукції.

Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав додаткові пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 11.03.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) укладений Договір на придбання сировинних, паливно- енергетичних або матеріально- технічних ресурсів № 118 від 19.06.13 (Договір).

Позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 104 400,00грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с.16).

З наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність даного Договору та видаткової накладної. Таким чином, доводи позивача, що передача товару відбувалась саме за Договором на придбання сировинних, паливно- енергетичних або матеріально- технічних ресурсів № 118 від 19.06.13 мають вірогідний характер, ґрунтуються на довільному тлумаченню норм чинного законодавства і не можуть братись судом до уваги, так як рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Інформаційним листом N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд України, звернув увагу господарських судів на те, що частиною першої статті 692 ЦК України визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, Відповідач порушив умови чинного законодавства України і своєчасно та у повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару. Внаслідок цього, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої, станом на день подання позову, дорівнює 84 400,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 84 400,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Так, позивач заявив вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 2 273,91грн. за період з 19.09.13 по 10.07.14 за 265 днів прострочення та в сумі 1533,07 грн. за період з 11.07.14 по 16.02.15 за 221 днів прострочення. Розрахунок позивача містить помилки, зокрема кількість днів прострочення за період з 19.09.13 по 10.07.14 складає 295 дні, а не 265, як зазначено позивачем.

Однак, оскільки, відсутні підстави зазначені у пункті два статті 83 ГПК України, то, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3 % річних в межах заявленої суми в розмірі 3 806,98 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат з суми заборгованості 104 400,00 грн. за період прострочки з вересня 2013 по червень 2014 в розмірі 13 361,55 грн., з суми заборгованості 84 400,00 грн. за період прострочки з липня 2014 по лютий 2015 в розмірі 10 441,56 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, але містить невірну інформацію щодо індексу інфляції, внаслідок чого виникли арифметичні помилки. Зокрема, за розрахунком суду інфляційні втрати з суми заборгованості 84400,00 грн. за період прострочки з липня 2014 по лютий 2015 складають 18 153,5 грн.

Однак, оскільки, відсутні підстави зазначені у пункті два статті 83 ГПК України, то, з відповідача слід стягнути за на користь позивача інфляційні втрати вказаний період в межах заявленої суми в розмірі 10 441,56 грн. Всього: 23 803,11 грн.

Крім того, Позивач, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, просить суд стягнути з Відповідача пеню на підставі п.7.2 договору в розмірі 7 600грн., за період з 19.10.13-18.04.14.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже за загальним правилом, підставою для настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання є відповідні умови договору. Відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) перешкоджає застосуванню даної відповідальності, за виключенням випадків коли підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Оскільки, з наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність Договору поставки та спірних видаткових накладних, то, суд вважає, що позивач неправомірно застосував до спірних відносин положення цього Договору поставки.

Чинне законодавство також не містить підстав застосування і розмір відповідальності постачальника у вигляді сплати пені та штрафу в таких випадках.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 600,32 грн. є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно.

Керуючись статтями 173-193,230,231 Господарського Кодексу України, 525, 526, 530, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити ЧАСТКОВО.

Стягнути з ПРИВАНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, б.1, код 31550176) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАНКО ГРУП" (86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул. Чернишевського, 109, код 30956551) заборгованість в розмірі 84 400,00 грн., 3 806,98 грн. -3% річних, 23 803,11 грн. - інфляційних втрат, та судовий збір в розмірі 2 240,19грн.

В решті позову - ВІДМОВИТИ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 16.03.14.

Суддя М.О.Ніколенко