Постанова

від 16.02.2015 по справі 804/1289/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 804/1289/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Познянського В.А., Щеглова М.М., Гауке Т.М. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007052203 від 17.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Надія» (код ЄДРПОУ 13425445) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вельф дім» (код ЄДРПОУ 38970311) за період липень 2014 року, ТОВ «Пріоритет-ВЛ» (код ЄДРПОУ 39119644) за період липень, серпень 2014 року, ТОВ «ЄВРО АТЛАНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39207138) за період серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.11.2014 року №4428/04-64-22-03/13425445, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0007052203 від 17.12.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 326 418,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 25.07.2014 року між ТОВ «Надія» (замовник) та ТОВ «Євро Атлант Груп» (підрядник) був укладений договір №06/08-26, згідно підпунктів 1.1, 2.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати проектні, монтажні, демонтажні ремонтні роботи, налагодження та комплексні випробування котельного устаткування в порядку та на умовах, визначених договором.

Протягом серпня 2014 року ТОВ «Євро Атлант Груп» були виконані підрядні роботи з монтажу, ремонту, налагодження режимів роботи котельного обладнання та теплових мереж, ремонту приміщень, випробування електрообладнання на загальну суму 1 217 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 202 858,33 грн. Зазначене підтверджується актами приймання виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Відповідно до умов договору №02/07-7 від 02.07.2014 року постачальник (ТОВ «Пріоритет-ВЛ») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Надія») у власність товар і матеріали, а покупець - прийняти і оплатити поставлені матеріали.

Протягом липня-серпня 2014 року ТОВ «Пріоритет-ВЛ» поставив на адресу ТОВ «Надія» матеріали технічного призначення в асортименті на загальну суму 136 740,00 грн., в т.ч. ПДВ 22790,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжним дорученням №214 від 27.08.2014 року.

Посилання перевіряючого на те, що до перевірки надані видаткові накладні ТОВ «Пріоритет-ВЛ» оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, чим не доведено факт отримання товару, судом не приймаються до уваги, оскільки видаткові накладні підписані директором підприємства-постачальника, на них є прізвище завідуючого складом ТОВ «Надія», яка отримала цей товар, номер і дата довіреності, стоїть відбиток печатки підприємства.

10 червня 2014 року між ТОВ «Надія» (замовник) та ТОВ «Вельф Дім» (виконавець) був укладений договір на виконання робіт №10/06-12, згідно підпунктів 1.1, 2.1 якого виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, режимно-налагоджувальні випробування котельного обладнання, електромонтажні роботи.

На виконання вказаного договору ТОВ «Вельф Дім» протягом липня 2014 року були надані роботи на загальну суму 323110,00 грн., в т.ч. ПДВ 53851,67 грн.

Факт виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов'язань підтверджується: актами виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Стосовно посилання представника відповідача про надання не в повному обсязі при проведенні виїзної перевірки первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних та журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що довіреності на отримання товару виписані представниками ТОВ «Надія» відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року №99. Згідно пункту 3 наведеної інструкції бланки довіреностей видані після реєстрації їх в журналі реєстрації довіреностей, який пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою та підписом керівника і головного бухгалтера підприємства.

Із виписок з журналу реєстрації довіреностей на видачу довіреностей позивача вбачається, що нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Твердження представника податкової інспекції про відсутність товарно-транспортних накладних також не підтверджується, оскільки жодного зауваження про відсутність або неповне представлення цих документів в акті перевірки немає.

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п.85.7 ст.85 Податкового кодексу України).

Таким чином, єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів є складений у довільній формі акт про вказану обставину. Оскільки податковим ревізором-інспектором жодних актів про ненадання (неповне надання) до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України не складалося та відомості про такий акт в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Надія» від 24.11.2014 року не містяться, доводи представника відповідача про не надання до перевірки окремих первинних документів або про їх відсутність є безпідставними.

Стосовно твердження податкового органу про невідповідність наданих до перевірки актів виконаних підрядних робіт затвердженій типовій формі первинних облікових документів, суд зазначає, що викладене не є доказом нереальності здійснених господарських операцій.

Акти виконаних робіт, надані до перевірки та до суду, мають обов'язкові реквізити, які необхідні бути в первинному документі, а саме: місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, дані, які ідентифікують осіб, що підписали ці документи. Крім того роботи, за наслідками яких складено акти виконаних робіт, виконані та оплачені сторонами в повному обсязі.

Матеріалами справи також спростовуються висновки відповідача про відсутність у позивача основних засобів виробництва та недостатність трудових ресурсів. Так, основні засоби ТОВ «Надія» складали 269,1 тис грн., що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва Ф1.

Підставою для висновків акту перевірки від 24.11.2014 року №4428/04-64-22-03/13425445 про нереальність господарських операцій позивача були відомості про контрагентів, а саме відсутність за місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неподання звітності.

Проте суд вважає, що така позиція не є аргументованою та не може бути доводом неможливості виконання зобов'язань за договором, оскільки на позивача не покладено обов'язку, як і реальної можливості та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, або інших засобів, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту від цих відомостей про контрагентів.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» використано результати робіт, виконаних підрядниками, у своїй господарській діяльності для виконання робіт на підставі відповідних господарських договорів. Всі ці операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача, у податковому обліку відбулися зміни у власному капіталі підприємства на суму отриманого прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0007052203 від 17.12.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко