Постанова

від 25.09.2018 по справі 804/1289/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №804/1289/15

адміністративне провадження №К/9901/8290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 (головуючий суддя Степаненко В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 (головуючий суддя Шлай А.В., судді: Іванов С.М, Чабаненко С.В.) у справі №804/1289/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Надія до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Надія звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0007052203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.12.2014 №0007052203.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу, у якій відповідач просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ Надія під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Вельф дім (код ЄДРПОУ 38970311) за період липень 2014 року, ТОВ Пріоритет-ВЛ (код ЄДРПОУ 39119644) за період липень, серпень 2014 року, ТОВ ЄВРО АТЛАНТ ГРУП (код ЄДРПОУ 39207138) за період серпень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ Вельф дім , ТОВ Пріоритет-ВЛ та ТОВ ЄВРО АТЛАНТ ГРУП .

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.11.2014 №4428/04-64-22-03/13425445 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0007052203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 326418,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту за спірними операціями.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ Надія (замовник) та ТОВ Євро Атлант Груп (підрядник) був укладений договір від 25.07.2014 №06/08-26, згідно якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати проектні, монтажні, демонтажні ремонтні роботи, налагодження та комплексні випробування котельного устаткування в порядку та на умовах, визначених договором.

Між ТОВ Надія (покупець) та ТОВ Пріоритет-ВЛ (постачальник) був укладений договір від 02.07.2014 №02/07-7 щодо поставки матеріалів технічного призначення в асортименті.

Між ТОВ Надія (замовник) та ТОВ Вельф Дім (виконавець) був укладений договір на виконання робіт від 10.06.2014 №10/06-12, згідно якого виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, режимно-налагоджувальні випробування котельного обладнання, електромонтажні роботи.

Реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ Вельф дім , ТОВ Пріоритет-ВЛ та ТОВ ЄВРО АТЛАНТ ГРУП підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, зазначеними вище договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, журналом довіреностей, а також подальшим використанням придбаного товару та робіт у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що до перевірки надані видаткові накладні ТОВ Пріоритет-ВЛ , оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, обґрунтовано відхилено судами, оскільки видаткові накладні підписані директором підприємства-постачальника, на них є прізвище завідуючого складом ТОВ Надія , яка отримала цей товар, номер і дата довіреності, стоїть відбиток печатки підприємства.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ Вельф дім , ТОВ Пріоритет-ВЛ та ТОВ ЄВРО АТЛАНТ ГРУП .

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами не посилався на наявність кримінальних справ стосовно контрагента позивача чи на заперечення ним здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій з підприємствами, які мають фіктивний статус та здійснюють нелегальну діяльність.

При цьому, судами обґрунтовано відхилено доводи податкового органу щодо недостатності ресурсів у контрагентів позивача для виконання господарських операцій, оскільки підприємства не позбавлені можливості залучати до робіт осіб за цивільно-правовими договорами, а за результатами розгляду справи встановлено факт здійснення відповідних робіт та поставки товару, а також підтверджено отримання реального результату в процесі зазначеної діяльності.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №804/1289/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду